Об'єктами патентного права є винаходи, корисні моделі, промислові зразки, штами мікроорганізмів, комп'ютерні програми тощо. 1 страница

Охорона патентів на винаходи передбачає, що будь-який суб'єкт господарювання, який бажає використовувати той чи інший винахід, повинен отримати дозвіл на його вико­ристання у власника патента.

У практиці патентної інформаційної роботи, як правило, використовуються так звані патентні описи — видані друкарським способом та доступні всім зацікавленим осо­бам, брошури (окремі листки), у яких вичерпно викладена сутність винаходу, найменування із зазначенням заявника, автора чи співавтора, країни та відомства, де видано патент, його номера, кваліфікаційного індексу та дати пріоритету. Патентні описи розсилаються передплатникам та зберігаються у бібліотеках.

Патентна система більшості країн регламентує набуття статусу власника патенту особою, яка першою зареєстру­вала винахід. Виняток становлять США, чиє законодавство передбачає можливість видачі патенту тому, хто зможе до­вести, що саме він є автором винаходу.

Крім патентів практиці відомі й інші засоби охорони винаходів. Так, законодавство КНДР, Монголії, Куби, колишнього Радянського Союзу регламентувало видачу такого охоронного документа, як авторське свідоцтво на винахід. Авторське свідоцтво видавалося державними органами авторам (співавторам) винаходу і засвідчувало визнання нового технічного рішення винаходом, пріоритет винахідника, його авторство. Водночас власником прав на винахід проголошувалась держава, яка виплачувала винахіднику певну винагороду.

Нині суб'єкти господарювання патентують винаходи з метою підвищення власної конкурентоспроможності, створення перешкод для виходу суперників на певний сегмент ринку, захоплення нових ринкових ніш, у тому числі на світових ринках товарів і послуг. Водночас патентування винаходів має вибірковий характер, оскільки:

— фірми патентують винаходи, призначені для власного споживання, продажу ліцензій та комерційного використання у тих сферах, які здатні забезпечити максимальний ефект;

фірми не патентують винаходи, в яких термін проходження заявки у патентному відомстві перевищує термін їх комерційної реалізації, а також конкурентоспроможні "піонерні" винаходи, секрети яких можуть бути збережені та захищені як ноу-хау (наприклад, секрет виробництва французьких парфумів "Шанель № 5" або секрет виробниц­тва екстракту для випуску напою "Coca-Cola" тощо).

Водночас загальною світовою тенденцією стає зростання кількості так званих службових винаходів, власниками патентів на які виступають не окремі особи (автори), а їх правонаступники — приватні фірми або державні заклади. Насамперед це стосується винаходів, здатних забезпечити вагому економічну віддачу. У випадку, коли винаходи мають не прикладний, а теоретичний характер і не обіцяють швидкої віддачі, фірми займають менш жорстку позицію стосовно до авторів винаходів.

Світовий досвід демонструє також збільшення кількості держав, що надають правову охорону корисним моделям. Це зумовлено:

— зростанням ролі та значення малого і середнього інноваційного бізнесу, зацікавленого у швидкому та недорогому оформленні виключних прав на власні розробки;

— збільшенням кількості нових технічних рішень, які за своїм рівнем перевищують раціоналізаторські пропозиції, але не досягають рівня винаходів;

— підвищенням ролі та значення галузей, що виробляють товари народного споживання, насамперед пристроїв, які мають короткий термін служби і пов'язані з інститутом корисної моделі.

Специфіка охорони таких об'єктів прав інтелектуальної власності, як корисні моделі, пов'язана з тим, що у більшості держав світу:

— на корисну модель видається охоронний документ, який називається у різних країнах "свідоцтвом", "патентом" або "малим патентом";

— процедура розгляду заявки та видачі охоронного документа на корисну модель в цілому збігається з процедурою, яка застосовується при видачі патенту на винахід;

— власник охоронного документа на корисну модель володіє виключним правом на цю модель на термін, коротший за термін, передбачений патентом на винахід;

— перевагами прав на корисні моделі порівняно з правами на винаходи є їх швидка і проста реєстрація, нижчий рівень вимог до винахідницького рівня, коротший (але як правило достатній) термін охорони. Так, у більшості країн національний патент можна отримати за 2—3 роки, європейський — за 4 роки, а корисна модель реєструється, як правило, протягом 6 місяців.

— За умов розвиненої ринкової економіки вирішальним фактором зростання комерційної цінності благ є урахування естетичних уподобань споживачів. Відтак оформлення зовнішнього вигляду виробів набуває важливого значення у підвищенні конкурентоспроможності товаровиробників. Правова охорона промислових зразків спрямована на захист результатів творчої діяльності дизайнерів, пов'язаної з оригінальними розробками зовнішнього вигляду товарів. Основним охоронним документом при цьому є патент. Вирішальними умовами патентоспроможності корисних моделей є новизна, промислова придатність та наявність у зовнішньому вигляді виробу художньо-естетичних рис. При цьому правовій охороні підлягають саме художньо-естетичні ознаки виробу, тоді як його функціональні особливості можуть вільно копіюватись будь-якими особами.

— За цих обставин не визнаються патентоспроможними: — рішення об'єктів, обумовлені виключно технічними функціями конкретних виробів;

— рішення об'єктів нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипучих речовин;

— рішення об'єктів архітектури (крім малих архітектурних форм), промислових, гідротехнічних та інших стаціонарних споруд,

— рішення об'єктів, які суперечать суспільним інтересам та моральним принципам.

— Правова охорона товарних знаків та знаків обслуговування у більшості країн ґрунтується на таких важливих передумовах, як державна реєстрація позначень та добро­совісність заявника. Водночас можливий позареєстраційний захист товарних знаків, за умов, що вони належать до категорії загальновідомих у розумінні статті 6bis Паризької конвенції про охорону промислової власності.

— Захист товарних знаків та знаків обслуговування здійснюється з метою недопущення недобросовісної конкуренції, підтримання позитивної репутації та іміджу товаровиробників, забезпечення споживачів якісною продукцією та скорочення їхніх витрат на пошук необхідної інформації, стимулювання інвестиційної діяльності, пов'язаної з розвитком нових високоякісних виробництв тощо.

— Інституційний аналіз інтелектуальної власності передбачає дослідження альтернативних систем специфікації прав власності на засоби індивідуалізації, які визначають рівень та структуру трансакційних витрат, пов'язаних зі створенням, використанням та захистом відповідних прав.

3. Експертиза заявки, видача охоронного документу (патенту) і умови збереження його право спроможності.

Експертиза заявки має статус науково-технічної експертизи і проводиться закладом експертизи відповідно до закону та пра­вил, встановлених на його основі.

Заклад експертизи здійснює інформаційну діяльність, необхі­дну для проведення експертизи заявок, і є центром міжнародного обміну виданнями відповідно до Конвенції про міжнародний обмін виданнями, прийнятої 3 грудня 1958 р. Генеральною кон­ференцією ЮНЕСКО.

Кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкли­каною або не відкликана, відображають в обґрунтованому виснов­ку експертизи за заявкою, що набирає чинності після затверджен­ня зазначеного висновку установою. На підставі такого висновку установа приймає рішення про видачу патенту або про відмову у видачі патенту. Рішення установи надсилають заявнику.

Заявник має право протягом місяця від дати одержання ним рішення установи затребувати копії матеріалів щодо розгляду заявки. Ці копії надсилають заявнику протягом місяця.

Заявник має право з власної ініціативи чи за запрошенням зак­ладу експертизи особисто або через свого представника брати участь у розгляді питань, що виникли під час проведення експер­тизи, порядок якого встановлює установа.

Заявник може вносити до заявки виправлення, змінювати своє ім'я (найменування), свою адресу, адресу для листування, ім'я та адресу свого представника.

Заявник може вносити до заявки зміни, пов'язані зі зміною особи заявника, за умови згоди зазначених у заявці інших заяв­ників. Такі зміни може за згодою всіх заявників вносити також особа, яка бажає стати заявником.

Виправлення та зміни враховують, якщо вони одержані зак­ладом експертизи не пізніше одержання ним документа про сплату державного мита за видачу патенту.

Заклад експертизи може вимагати від заявника надання до­даткових матеріалів, якщо без них проведення експертизи немож­ливе, або в разі виникнення обґрунтованих сумнівів у достовір­ності будь-яких символів чи елементів, що їх містять матеріали заявки.

Заявник має право протягом місяця від дати одержання ним повідомлення чи висновку закладів експертизи з вимогою надан­ня додаткових матеріалів затребувати в нього копії матеріалів щодо розгляду заявок.

Додаткові матеріали мають бути подані заявником протягом двох місяців віддати одержання ним повідомлення, висновку зак­ладу експертизи або копій матеріалів щодо розгляду заявок. Строк подання додаткових матеріалів продовжується, але не більше як на 6 місяців, якщо до його вичерпання буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. Цей строк, пропу­щений із поважних причин, поновлюється, якщо протягом 6 міся­ців від його вичерпання буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. Якщо заявник не подасть додат­кові матеріали у встановлений строк, заявку вважатимуть відкли­каною, про що заявнику надішлють повідомлення.

Заявки, які надійшли до Патентного відомства, реєструють і передають на експертизу. Всі патентні заявки перевіряють на їхню відповідність встановленим формальним вимогам.

Ця експертиза, яка має назву формальної або попередньої, здійснюється за єдиними правилами.

Під час проведення формальної експертизи заявки перевіряють:

— наявність необхідних документів;

— правильність їх складання;

— відповідність заявленої пропозиції об'єктам, які можуть бути визнані винаходами, корисними моделями або промисловими зразками;

— дотримання вимоги єдності винаходу, корисної моделі або промислового зразка;

— чи не змінюють додаткові матеріали, якщо вони подані, суть заявленого об'єкта патентного права і чи дотриманий встановле­ний порядок їх подання;

— правильність класифікації винаходу або корисної моделі за Міжнародною патентною класифікацією (МПК) і промислового зразка за Міжнародною класифікацією промислового зразка (МКПЗ);

— дотримання порядку подання заявки через патентного по­віреного, включаючи наявність і правильність оформлення дові­реності, що засвідчує повноваження патентного повіреного.

У результаті формальної експертизи зазвичай встановлюють дату пріоритету заявки, якщо тільки заявник не запитує більш ранній пріоритет порівняно з датою надходження основних мате­ріалів.

Формальну експертизу заявки здійснюють по закінченні 2 місяців від дати її надходження до Патентного відомства. Відстро­чення експертизи встановлене в інтересах заявників, які протя­гом 2 місяців мають право вносити до матеріалів заявки виправ­лення і уточнення без зміни суті заявленого винаходу, корисної моделі, промислового зразка і за умови, що ці виправлення або уточнення не спрямовані на усунення порушення вимог, що сто­суються документів заявки.

На підставі результатів формальної експертизи може бути прийнято одне з таких рішень.

Якщо заявка стосується розробки, яка належить до патентоздатних об'єктів, якщо заявка містить усі необхідні документи й останні правильно оформлені, приймають позитивне рішення. Це означає, що заявки на винахід і промисловий зразок приймають до подальшого розгляду, а заявку на корисну модель вважають задоволеною.

Якщо заявник порушив вимогу єдності розробки, йому про­понують протягом 2 місяців від дати одержання ним відповідно­го повідомлення сповістити, яке з наявних у заявці рішень слід розглядати, і за необхідності внести уточнення до документів за­явки. Інші пропозиції, що увійшли до матеріалів первісної заяв­ки, можуть бути оформлені виділеними заявками.

Якщо в результаті формальної експертизи встановлено, що за­явку оформлено на пропозицію, яка не належить до патентоздатних об’єктів, приймають рішення про відмову у видачі патенту.

Розгляд заявок на винахід після їхньої формальної експерти­зи здійснюють за правилами відстроченої експертизи.

По закінченні 18 місяців від дати надходження заявки, яка пройшла формальну експертизу з позитивним результатом, Па­тентне відомство публікує відомості про заявку, за винятком ви­падків, коли її відкликано.

Склад відомостей, призначених для публікації, визначає Па­тентне відомство. Будь-яка особа після опублікування відомостей про заявку має право ознайомитися з її результатами. За кло­потанням заявника Патентне відомство може опублікувати відо­мості про заявку раніше зазначеного строку.

Заявник має право відкликати заявку в будь-який час до спла­ти державного мита за видачу патенту.

Заявник має право поділити заявку на 2 і більше заявок (виді­лені заявки) за умови, що суть винаходу не вийде за межі змісту поділеної заявки в тому її вигляді, який вона мала на дату подання.

Поділ заявки здійснюють шляхом подання заяви про внесен­ня змін до заявки та виділеної заявки (заявок), за умови сплати відповідних зборів.

Дата подання виділеної заявки є тією самою, що й дата подання поділеної заявки. Дату пріоритету виділеної заявки визначають, якщо для цього є підстава, як дату пріоритету поділеної заявки.

Заявник має право перетворити заявку на винахід на заявку на корисну модель, і навпаки, у будь-який час до одержання ним рішення про видачу патенту або відмову в його видачі.

У цьому разі зберігається дата встановлення пріоритету заяв­ки, а за відсутності цієї дати - дата подання заявки.

За подання заяви про перетворення заявки сплачують збір.

З дати надходження заявки до установи і до публікації відо­мостей про заявку або державну реєстрацію права на винахід, ко­рисну модель, промисловий зразок матеріали заявки вважають конфіденційною інформацією.

Доступ третьої особи до матеріалів заявки заборонено, за ви­нятком випадків, коли його здійснюють за дозволом заявника або за рішенням компетентного органу.

Особи, винні в порушенні вимоги конфіденційності матеріалів заявки, несуть відповідальність, передбачену законом.

Майнові права на винахід набувають тимчасової чинності в обсязі формули винаходу, з урахуванням якої вони опубліковані, з моменту публікації відомостей.

Після публікації відомостей про заявку заявник має право на одержання компенсації за збитки, завдані йому особою, яка знала (чи одержала письмове повідомлення українською мовою із за­значенням номера заявки) про те, що відомості про заявку на ви­нахід, який вона використовує без дозволу заявника, опубліко­вані. Зазначену компенсацію заявник може одержати тільки після одержання ним патенту.

Тимчасова чинність майнових прав на винахід припиняється від дати публікації в офіційному бюлетені відомостей про держав­ну реєстрацію права на винахід чи повідомлення про припинення діловодства щодо заявки.

Тимчасова чинність майнових прав на винахід за міжнарод­ною заявкою починається від дати публікації відомостей про неї установою на відповідних умовах.

Як заявник, так і будь-яка третя особа має право подати кло­потання про проведення за заявкою на винахід, яка пройшла фор­мальну експертизу з позитивним результатом, інформаційного пошуку для визначення рівня техніки, порівняно з яким здійсню­ватиметься оцінка новизни та винахідницького рівня заявленої пропозиції.

Патенти на винаходи та промислові зразки видають лише після проведення експертизи заявок по суті (патентної експертизи). Зазначену експертизу здійснюють за єдиними правилами.

Під час експертизи по суті аналізується та встановлюється відповідність заявленого об'єкта умовам надання правової охо­рони, що дає підставу для винесення рішення про видачу патенту або мотивованого рішення про відхилення заявки.

Експертиза заявки. Експертиза заявки по суті провадиться на вимогу заявника або будь-якої іншої особи, Заявник має право брати участь у розгляді питань, що обумовлені прове­денням експертизи. Він має право з власної ініціативи вносити до заявки виправлення і уточнення, але до прийняття рішення щодо заявки.

Із метою ознайомлення зацікавлених осіб із заявкою на винахід із спливом18 місяців від дати національного (кон­венційного) пріоритету Держпатент України публікує у своєму офіційному бюлетені визначені ним відомості про за­явку. За клопотанням заявника зазначена публікація може бути здійснена раніше встановленого строку. На прохання винахідника його ім'я не повинно згадуватись в опублікова­них відомостях про заявку. Після публікації заявки будь-яка особа має право ознайомитись із матеріалами заявки.

Після публікації, відповідно до п. 8 ст. 15 Закону про вина­ходи, відомостей про заявку на винахід заявнику надається тимчасова охорона заявленої пропозиції в обсязі формули винаходу, з урахуванням якої опубліковані відомості про за­явку. Дія тимчасової охорони припиняється з дати публікації в офіційному бюлетені відомостей про видачу патенту чи пові­домлення про припинення діловодства щодо заявки. Дія тим­часової охорони за міжнародною заявкою починається з дати її міжнародної публікації.

Під час дії тимчасової охорони заявленої пропозиції заяв­ник має право на одержання компенсації за завдані йому збит­ки особами, що використали винахід без дозволу заявника. Але право заявника на компенсацію виникає лише за умови, що особа, яка використала пропозицію заявника, дійсно знала чи одержала письмове повідомлення українською мовою із зазначенням номера заявки, що відомості про заявку на винахід, який нею використовується без дозволу заявника, опубліковані.

На таких само умовах надається тимчасова охорона і міжнародній заявці.

Експертиза заявки по суті провадиться за рахунок коштів заявника і лише за наявності документа про сплату збору за проведення експертизи заявки на винахід. Мета цієї експер­тизи встановити відповідність заявленої пропозиції умовам патентоспроможності.

Клопотання про проведення експертизи заявки по суті заявник може подати протягом трьох років від дати подання заявки. Інші особи можуть подати означене клопотання після публікації відомостей про заявку на винахід, але не пізніше трьох років від дати подання заявки.

Якщо клопотання про проведення експертизи заявки не надійшло в усталені строки, заявка вважається відкликаною.

Держпатент України на будь-якому етапі проведення експертизи заявки по суті може зажадати від заявника додат­кові матеріали, якщо їх необхідність зумовлена проведенням експертизи, а також запропонувати змінити формулу. При не­поданні заявником у визначені строки затребуваних Держпа­тентом додаткових матеріалів заявка вважається відкликаною.

По завершенні експертизи заявки по суті Держпатент України має прийняти рішення про визнання заявленої про­позиції винаходом, якщо вона відповідає умовам патентоспро­можності. У противному разі заявнику надсилається рішення про відхилення заявки.

Заявник має право на будь-якому етапі розгляду заявки, аж до прийняття рішення щодо неї, відкликати її. Він також може замінити заявку на винахід заявкою на корисну модель і нав­паки. Така заміна можлива до прийняття рішення про видачу патенту або відхилення заявки.

На підставі свого рішення про видачу патенту на винахід, корисну модель чи промисловий зразок Держпатент України публікує у своєму офіційному бюлетені визначені ним відо­мості про видачу патенту. Одночасно з публікацією відомос­тей про видачу патенту Держпатент України публікує опис до патенту на винахід, корисну модель, що містить формулу, та опис винаходу і корисної моделі, а також креслення, на яке є посилання в описі винаходу чи корисної моделі.

Будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки після публікації відомостей про видачу патенту.

Одночасно з публікацією відомостей про видачу патенту на винахід, корисну модель чи промисловий зразок Держпатент України здійснює їх державну реєстрацію, для чого вносить до відповідного Державного реєстру України відомості про патент. У місячний строк після державної реєстрації патенту його видають особі, яка має право на його одержання. Якщо право на одержання патенту мають кілька осіб (співавторів), їм видається один патент.

Строк дії патенту на винахід становить 20 років від дати подання заявки до Держпатенту України. Строк дії патенту на корисну модель — 5 років від дати подання заявки до Держ­патенту України, і за клопотанням власника його чинність може бути подовжена, але не більш як на 3 роки. На промисловий зразок патент видається строком на 10 років від дати подання заявки до Держпатенту України і його чинність може бути подовжена за клопотанням власника патенту, але не більше як на 5 років.

За одержання патенту та підтримання його чинності необ­хідно сплачувати спеціальний збір, розмір і порядок сплати якого встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Дія патенту на винахід, корисну модель і промисловий зра­зок може достроково припинятися повністю або частково з двох підстав:

— за заявою власника патенту;

— за несвоєчасну сплату встановленого річного збору за підтримання чинності патенту.

Патент може бути визнаний недійсним повністю або част­ково у випадках:

— встановленої невідповідності запатентованого об'єкта умовам патентоспроможності;

— наявності у формулі винаходу чи корисної моделі ознак, яких не було у поданій заявці;

— порушення порядку зарубіжного патентування.

Щодо промислового зразка, то патент на нього може бути визнано недійсним повністю або частково через невідповід­ність запатентованого промислового зразка умовам патенто­спроможності; за наявності у сукупності суттєвих ознак про­мислового зразка, яких не було у поданій заявці, а також в разі порушення порядку зарубіжного патентування.

4. Оформлення і подання заявки на торговельну марку. Експертиза заявки і видача охоронного документу (свідоцтва).

У більшості країн світу набуття права на торговельну марку здійснюється шляхом її реєстрації, в окремих країнах це право закріплюється на підставі використання торговельної марки. Згідно зі ст. 6 Паризької конвенції набуття права на марку мож­ливе внаслідок отримання нею статусу добре відомої марки в певній країні.

Будь-яка особа може набути право на торговельну марку. Тор­говельна марка може належати кільком особам. При цьому кож­ний із володільців має право використовувати торговельну мар­ку, але будь-які дії щодо розпорядження торговельною маркою можливі лише в разі згоди всіх володільців.

В Україні набуття права на торговельну марку здійснюється шляхом реєстрації марки і засвідчується свідоцтвом України на марку. Право на одержання свідоцтва має будь-яка особа, об'єд­нання осіб або їхні правонаступники.

Право на марку, яка належить кільком особам, засвідчують одним свідоцтвом, а взаємовідносини володільців при користу­ванні маркою визначає угода між ними. У разі відсутності такої угоди кожний із володільців свідоцтва може користуватися і роз­поряджатися маркою на свій розсуд, але жоден із них не має пра­ва давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання марки та передавати право власності на марку іншій особі без згоди інших володільців свідоцтва.

В Україні, яка є учасницею Паризької конвенції про охорону промислової власності та Мадридської угоди про міжнародну реє­страцію знаків, право на торговельну марку може набуватися шляхом визнання її добре відомою, а також відповідно до Мад­ридської угоди.

Реєстрація торговельної марки - це офіційний акт внесення торговельної марки до реєстру торговельних марок, який супро­воджується опублікуванням зареєстрованих відомостей в офі­ційному бюлетені. Реєстрація марки має визначений закоподав-. ством строк дії, після закінчення якого реєстрацію можна понов­лювати на цей самий строк необмежену кількість разів.

В Україні державну реєстрацію торговельних марок здійсню­ють одночасно з публікацією відомостей про марку на підставі рішення про реєстрацію марки (статті 12,13 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).

Вирішивши зареєструвати торговельну марку, необхідно на­самперед вибрати марку, яку використовуватимуть: марку для товарів і послуг з метою ідентифікації всіх товарів, що їх випус­кають, або послуг, що їх надають, чи окрему марку для певного виду товару або послуги. Можливе також використання поєднан­ня цих торговельних марок із метою посилення захисту.

Марка для товарів і послуг відрізняється від інших об'єктів промислової власності тим, що не може існувати як така. Вона існує тільки по відношенню до певних видів товарів або послуг, тобто обсяг прав, які отримує володілець свідоцтва, визначають власне марка та перелік товарів і послуг, щодо яких передбачено її використання.

Отже, заявникові необхідно також визначитися, щодо яких товарів і послуг здійснювати реєстрацію і подальше використан­ня марки, тобто скласти перелік товарів і послуг.

Такий перелік необхідно складати з урахуванням Міжнарод­ної класифікації товарів і послуг (МКТП).

Для отримання свідоцтва на марку необхідно подати заявку до установи, а також сплатити за це відповідний збір.

Український заявник може вести справи самостійно або через свого представника, за дорученням, іноземний представник - че­рез представника з питань інтелектуальної власності (патентно­го повіреного).

Заявка має містити клопотання про реєстрацію знака; заяву, у якій зазначені найменування заявника, його юридична адреса й адреса для листування (для іноземного заявника ці дані зазнача­ють мовою оригіналу з українською транслітерацією); зображення марки (розміром 8 х 8); перелік товарів і послуг, для яких пе­редбачено реєстрацію марки. Заявку на видачу свідоцтва пода­ють на бланку, форма якого містить усі необхідні відомості та реквізити.

У разі потреби до заявки додають документи, що можуть бути використані при винесенні рішення за заявкою.

Першою заявкою називають заявку на реєстрацію торговельної марки, що була подана заявником до компетентного органу країни - учасниці Паризької конвенції, на підставі якої заявник просить встановити конвенційний пріоритет торговельної марки.

Копію першої заявки надають при поданні пріоритетної (кон­венційної) заявки на торговельну марку.

Право пріоритету на торговельну марку регламентує ст. 4 Па­ризької конвенції. Його суть полягає в тому, що громадяни країн - учасниць Паризької конвенції, які перший раз подали заявку на реєстрацію торговельної марки в одній із держав - учасниць Па­ризької конвенції, протягом 6 місяців від дати її подання (першої заявки) можуть подати заявку на реєстрацію марки, яку було за­явлено в перший раз, по відношенню до тих самих товарів, які були заявлені в перший раз, в іншій державі - учасниці Паризь­кої конвенції, і щодо цієї заявки буде встановлено пріоритет за датою подання першої заявки (конвенційний пріоритет торговель­ної марки).

Отже, право пріоритету на торговельну марку може виникати на підставі першої належним чином поданої заявки на реєстра­цію торговельної марки.

Виставковий пріоритет торговельної марки - це пріоритет, який встановлюють за датою відкритого показу експонату, мар­кованого торговельною маркою, яку заявлено на реєстрацію, на офіційній або офіційно визнаній міжнародній виставці, яку було проведено на території країни - учасниці Паризької конвенції, за умови надходження заявки до компетентного органу протягом 6 місяців від вказаної дати.

Прохання про надання виставкового пріоритету заявник подає протягом певного строку, визначеного внутрішнім законодав­ством країни. Це положення, передбачено ст. 11 Паризької кон­венції, знайшло відображення в Законі України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

Незалежність реєстрації торговельних марок є одним із прин­ципів Паризької конвенції, який полягає в тому, що торговельну марку, належним чином зареєстровану у країні - учасниці Па­ризької конвенції, розглядають як незалежну від марок, зареєст­рованих в інших країнах-учасницях, включаючи країну походжен­ня марки.

Це означає, що на зареєстровану торговельну марку не поши­рюються і не впливають рішення, прийняті щодо таких самих марок, зареєстрованих в інших країнах-учасницях.

Дата реєстрації торговельної марки - це календарна дата вне­сення відомостей про реєстрацію торговельної марки до реєстру марок під певним номером. За законодавством багатьох країн світу ця дата є вирішальною для встановлення факту набуття виключ­ного права на марку.

В Україні номер реєстрації є номером охоронного документа - свідоцтва України на торговельну марку. Від дати реєстрації во­лоділець марки набуває виключне право на марку.

Експертиза заявки на реєстрацію торговельної марки - це до­слідження заявки та позначення, що складає предмет заявки, на відповідність вимогам, встановленим законодавством. Щодо за­явки на реєстрацію марки може проводитися експертиза за фор­мальними ознаками (попередня експертиза) та експертиза заяв­леного позначення (експертиза кваліфікаційна, або експертиза по суті).