Суб’єкти права інтелектуальної власності
Інтелектуальна власність
САНИТАРНО-ГИГИЕНИЧЕСКАЯ ОЦЕНКА МИКРОКЛИМАТА ЖИВОТНОВОДЧЕСКИХ И ПТИЦЕВОДЧЕСКИХ ПОМЕЩЕНИЙ
Учебное пособие
Новосибирск 2009
Навчальний посібник
Донецьк-2013
ЗМІСТ
1. Cуб’єкти та об’єкти права інтелектуальної власності.
2. Правова охорона об’єктів промислової власності.
3. Охорона об’єктів авторського права і суміжних прав.
4. Міжнародна система охорони інтелектуальної власності.
5. Економіка інтелектуальної власності.
6. Захист прав інтелектуальної власності.
Тема 1: Суб’єкти та об’єкти права інтелектуальної власності
ПЛАН
1. Суб’єкти права інтелектуальної власності
2. Характеристика об’єктів промисловлї власності
3. Нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності
4. Об’єкти авторського права і суміжних прав
За Конституцією України, кожний громадянин має право на результати інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може використовувати або поширювати зазначені результати без згоди їх власника, лише за винятками, встановленими законами. В теоріїї права, суб’єктом права прийнято вважати того, хто може мати права, того, хто може бути носієм права. Право інтелектуальної власності є підгалуззю цивільного права, тому ті самі особи можуть бути і суб’єктами права інтелектуальної власності. Їх прийнято поділяти на дві основні групи: перша група– це творці інтелектуальної власності. Творцями можуть бути тільки фізичні особи – люди, творчею працею яких створюється інтелектуальна власність. Згідно ст. 421 Цивільного Кодексу (ЦК), суб’єктами права інтелектуальної власності є творець (творці) об’єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальтної власності відповідно до цивільного кодексу, іншого закону чи договору. Чинне законодавство України про інтелектуальну влдасність авторами визнає лише творців у галузі науки, літератури, мистецтва, а також творців промислових зразків. Перерахувати авторів у сфері інтелектуальної власності надзвичайно складно, адже кожна людина щось творить. Другу групу суб’єктів права інтелектуальної власності складають як фізичні, так і юридичні особи, які самі не створювали суб’єктів права інтелектуальної власності, але вони стали суб’єктом цього права згідно з законом або договором. Суб’єктом права інтелектуальної власності може бути також і держава в особі її органів. Виходячи з чинного законодавства України про інтелектуальну власність, суб’єктами права інтелектуальної власності можуть бути перш за все, автори творів в галузі літератури, науки, мистецтва, а також будь-яких науково-технічних досягнень, а також заявники, роботодавці та правонаступники. Авторське право виникає з інтелектуальної творчості, яка може бути тільки плодом діяльності фізичної особи, превинним суб’єктом авторського права може бути тільки фізична особа, яка створила твір. Похідними суб’єктами авторського права можуть бути спадкрємці та інші правонаступники, юридичні особи можуть набувати тільки похідне авторське право. Авторські права у автора твору виникають одразу з моменту факту його створення (ст. 437 ЦК). При цьому немає значення, оприлюднений твір чи ні, є він цілком завершеним чи являє собою ескіз або нарис. Для авторського права не вимагається реєстрація твору, чи будь-яке інше його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. Згідно з Законом про авторське право та суміжні права (ст. 11, п. 3), „Особа, яка має авторське право (автор твору чи будь-яка інша особа, якій на законних підставах передано авторське майнове право на цей твір), для оповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права. Цей знак складається з таких елементів:
латинська літера „С”, обведена колом, - ©;
ім’я особи, яка має авторське право;
рік першої публікації твору.
Знак охорони авторського права проставляється на оригіналі і кожному примірнику твору.”
Згідно з українським законодавством, суб’єктами авторського права можуть бути як українські фізичні особи, так і іноземці, і особи без громадянства України. Іноземні громадяни можуть бути суб’єктами авторського права, якщо його твір вперше випущено в світ на території України або не випущено, але він знаходиться на території України в будь-якій об’єктивній формі. Здатність бути автором будь-якого результату інтелектуальної творчої діяльності не залежить від віку, стану здоров’я, майнового стану. Малолітні, віком до 14 років мають лише право авторства. Майновими правами цих осіб (ст.31 ЦК) розпоряджаються їхні законні представники. Можливість здійснювати права автора твору на результат інтелектуальної творчої діяльності виникають у віці з 14 до 18 років (ст. 32).
Той чи інший результат творчої діяльності може бути створений не одним автором, а двома або кількома (співавторство). В Законі України „Про авторьске право і суміжні права” визначено, що співавторами є особи, спілью творчею працею яких створено твір. Авторське право на твір, створений у співавторстві належить всім співавторам, незалежно від того, чи утворює такий твір одне нерозривне ціле або складається із частин, кожна з яких має самостійне значення.
Відносини між співавторами визначаються угодою, укладеною між ними. Право опублікування та іншого використання твору в цілому належить всім співавторам. Якщо твір, створений у співавторстві, утворює одне нерозривне ціле, то жоден із співавторів не може без достатніх підстав відмовити іншим у дозволі на опублікування, інше використання або зміну твору. У разі порушення спільного авторського права кожен співавтор може доводити своє право у судовому порядку.
Якщо твір, створенй у спіавторстві, складається з частин, кожна з яких має своє самостійне значення, то кожен із співавторів має право використовувати створену ним частину твору на власний розсуд, якщо інше не пердбачене угодою між співавторами.
Співавторством також є авторське право на інтерв’ю. Співавторами інтерв’ю є особа, яка дала інтрерв’ю та особа, яка його взяла. Опублікування запису інтерв’ю допускається лише за згодою особи, яка дала інтерв’ю. Винагорода за використання твору належить співавторам у рівних частинах, якщо в угоді між ними не передбачається інше.
Суб’єкти суміжних прав.
Для того, щоб ознайомити широку аудиторію зі своїм твором, автору часто потрібне сприяння посередників (видавців, музикантів, читців- декламаторів). З розвитком технічного прогресу, все актуальнішою ставала проблема інтересів цієї категорії посередників між автором й аудиторією, тобто з винайденням фонографа, радіо, кінематографа, телебачення, відеомагнітофонів, супутникового зв’язку. Найпростіше визначення поняття суміжних прав можна сформулювати як право інтелектуальної власності на виконання, фонограми, відеограми, програми (передачі), організації мовлення. Зазначені права називаються „суміжними” тому що вони не тільки виникають із певних авторських прав, а й існують суміжно з ними. Окремих, незалежних від авторських, суміжних прав не буває.
Закон України „Про авторське право і суміжні права” дає визначення кожному об’єкту суміжних прав. Цей же Закон містить визначення поняття „виконавці”. Виконавець – актор театру, кіно тощо; співак, музикант, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує, грає на музичному інструменті, танцює чи будь яким іншим способом виконує твори літератури, мистецтва чи твори народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантомими тощо, а також диригент музичних і музично-драматичних творів.
Суб’єктами суміжних прав цей же Закон (Ст. 36) визнає не тільки виконавців творів, але і їх спадкоємців та осіб, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо виконань, а також виробників фоно-, відеограм і спадкоємців (правонаступників); організацій мовлення та їх правонаступників. Суб’єкти суміжних прав також наділяються особистими немайновими та майновими правами інтелектуальної власності на об’єкти суміжних прав, які в свою чергу поділяються на виключні та невиключні.
Суміжні права виникають при створенні суміжного об’єкта автоматично і для цього непотрібне виконання будь-яких дій і дотримання будь-яких формальностей. Не вимагають йього і для їх здійснення.
Закон України „Про авторське рпава і суміжні права” (ст. 37. ч.3) зазначає наступне: виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми для сповіщення про свої суміжні права на фонограмах, відеограмах і всіх їх примірниках, що розповсюджуються серед публіки на законних підставах, або їх упаковках, можуть використовувати знак охорони суміжних прав. Цей знак складається з таких елементів: латинська літера „Р”, обведена колом, імені (назви) особи, якій належить суміжне право, і зазначення року першої публікації фонограми (відеограми).
За відсутності доказів іншого, виконавцем, виробником фонограми чи відеограми вважаються особи, імена (назви) яких зазначені на фонограмі, відеограмі та їх примірниках або на їх упаковці.
До суб’єктів авторського права належать фізичні та юридичні особи, які не беруть участі у створенні твору літератури, науки та мистецтва, а також суб’єкти, які не беруть участі у відносинах, пов’язаних з реєстрацією, використанням та захистом прав на об’єкти промислової власності.
До них належать автори об’єктів промислової власності, власники охоронних документів, спадкоємці, правонаступники і представники у справах інтелектуальної власності (патентні повірені).
Суб’єктами авторського права після смерті автора або власника охоронного документа, стають його спадкоємці. Авторські права успадковують або згідно із законом, або з заповітом. За законом і заповітом, спадкоємцям належить право на опублікування, відтворення та розповсюдження твору, а також право на винагороду. Спадкоємець має право вирішувати питання про використання виданих творів, а також тих творів, які ще не випущено у світ. Відповідно до Закону України „Про авторське право і суміжні права”, право спадкоємців діє на протязі 70 років після смерті автора. Якщо ж померлий автор не мав законних спадкоємців і не залишив заповіту, його авторськи права припиняються а спадкоємцем стає держава. У спадщину переходять лише майнові права померлого автора або власника охоронного документа; особисті немайнові права, право авторства, право на авторське ім’я у спадщину не переходять.
Відповідно до ст. 437 Цивільного Кодексу, майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані повністю або частково іншій особі. Умови передання майнових прав може визначити договір, який укладають відповідно до закону. Подібну норму містить стаття 31 Закону України „Про авторське право і суміжні права”. У ролі суб’єктів авторського права перш за все виступають видавництва, кіносткудії та інші організації, що використовують твори науки, літератури, мистецтва. Вони набувають авторські права на підставі укладання з авторами та їхніми спадкоємцями договорів. Стаючи володільцями авторських прав, ці організації використовують твори та розпоряджаються ними тими способами, які передбачають конкретні договори і в їхніх межах. Правонаступниками українських авторів можуть бути як українці, так і іноземні фізичні та юридичні особи; договори з останніми можуть укладати як за посередництва авторсько-правових організацій, так і безпосередньо. Правомірно придбані авторські права правонаступників визнають і охороняють на рівні з правами самих авторів.
Суб’єкти патентного права.
У відносинах, пов’язаних зі створенням і реєстрацією винаходів, корисних моделей і промислових зразків, бере участь велика кількість суб’єктів, представлених як фізичними так і юридичними особами. До них належать винахідники, автори, патентоволодільці, їхні правонаступники, спадкоємці, патентне відомтство, патентні повірені та деякі інші особи, наділені відповідними правами і обов’язками у зазначеній сфері. Відповідно до ст. 463 Цивільного Кодексу, суб’єктами права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель та промисловий зразок є: винахідних, автор промислового зразка, інші особи, які набули права на винахід, корисну модель та промисловий зразок за договором чи законом.
Автором винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральних мікросхем (ІМС), або сорту рослин є фізична особа, творчею працею якої вони створені. Право авторства – це невідчуджене особисте право, що охороняється безстроково. Авторство на знак для товарів і послуг не передбачено.
Якщо у створенні об’єкта патентного права брали участь кілька фізичних осіб, всі вони є співавторами. Співавторство має різні форми, потрібно лише, щоб кожний із співаторів зробий певний творчий внесок.
Технічне сприяння (виготовлення креслень, макетів, оформлення документації), відносин спіавторства не породжує.
Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України – це центральний орган виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності (створено за постановою Кабінету Міністрів України від 4 квітня 2000 року за № 601. Департамент спрямовує діяльність таких заклаів як Державне підприємство „Український інститут промисловлї власності” – Укрпатент, Державне підприємство „Українське агенство з авторських і суміжних прав” та інститут інтелектуальної власності і права.
Представники у справах інтелектуальної власності (патентні повірені). Це фахівці, обов’язком яких є виконання за фізичних і юридичних осіб дій, пов’язаних з поданням заявок і одержанням патенту у своїй країни і за кордоном, а також представником їхніх інтересів у патентних відомствах, судових чи інших інстанціях. Послугами цих фахівців можуть користуватися як вітчизняні заявники, так і іноземці та інші особи, що проживають або мають постійне місце проживання за межами України.