Тема: Вступ у новинах. Види новинних вступів

1. Загальні правила щодо вступу.

2. Новинний підхід у вступах.

3. Форми початку вступної частини.

4. Початок вступної частини.

5. Види вступів.

 

Вступний абзац – найважливіший в усій статті. Він може спонукати читача прочитати її до кінця, а може й не зацікавити. Адже загальновідома істина, що у разі, коли людиу зацікавив перший абзац, то й інші вона обов’язково прогляне, якщо ж ні – ніхто не буде витрачати свого часу на перечитування непотрібної інформації. Проте такий розвиток подій не зажди залежить саме від вступу, бо не менш важливу роль відіграє й заголовок, і об’єм статті, і т. д. Та якщо вступна частина новинного повідомлення буде вдалою, то це вже забезпечує 70 % того, що ваш матеріал прочитають.

Існує кілька загальних правил щодо вступу:

Вступ має бути прямим, необтяженим і недвозначним

Коли людина читає вступ, то передусім вона замислюється над тим, чи варто цю розповідь дочитувати до кінця. Тому не варто переобтяжувати перший абзац зайвими деталями, перелічувати відразу всі прізища дійових осіб статті, посадові обов’язки тих, про кого ви пишете і т. д., бо такі дані краще подавати в другому абзаці чи навіть пізніше.

Крім певних різновидів спеціальних репортажів, зміст вступу не повинен залежати від наступного тексту, він мусить лише пояс¬нити його й представити.

Вступ не можна починати з підрядного речення

Наприклад, „Попри зростачу в країні кризу...” або „Хоча кількість безробітних збільшується мало не щодня...”. Це млявий підхід, він відтягує суть і викликає в читача запитання. Підрядні речення на початку справляють такий ефект на будь-яке речення, тому їх слід використовувати помірковано навіть всередині тексту

Не розпочинайте вступ із записаних цифрами чисел

Записуйте їх за допомогою числівників або ж, якщо це задовге число, знайдіть інший початок для статті. Тільки не використовуйте слова на зразок „близько”, як-от „близько 47 людей загинуло вчора в...”. Така інформація у даному випадку звучить як помилкове припущення.

У вступі не варто подавати формальні назви офіційних установ

Довге бюрократичне найменування – поганий початок для стат¬ті, хіба що ви маєте для цього особливі підстави, зокрема, іронію. Якщо ви почнете так: „Департамент контролю за забрудненнями Міністерства охорони навколишнього середовища вчора заявив...”, читачі кинуть читати раніше, ніж матимуть шанс довідатись, що вся риба, виловлена у певній річці, заражена, і її не можна їсти. Почніть натомість або зі скороченого варіанту назви, як-от „екологи”, або, ще краще, спочатку розкажіть людям, що сталось, а джерело назвіть пізніше.

Уникайте безособових вступів

Найчастіше поганий вступ починається приблизно так: „Вчора ввечері стало відомо, що...”. Негайно виникає питання: як це стало відомо? Звідки? Хто про це повідомив і т. д.

Не надто переймайтесь довжиною вступу

Деякі газети мають правила щодо максимальної довжини вступу. В такому разі вам лишається тільки підкоритись. Якщо ж це не так, не треба надто непокоїтись через те, що довжина вступу виходить за межі якихось „лімітів”. Доки він утримує увагу читачів, він виконує своє призначення.

 

Новинний підхід у вступах

Раніше газети представляли новинні повідомлення за допомогою багаторядкових заголовків і підзаголовків. Вони подавали всі го¬ловні аспекти історії й часом містили стільки ж слів, скільки сьо¬годнішній заголовок з першим абзацом разом. Погляньмо, напри¬клад, на заголовок у газеті „Філадельфія Інкваєрер” від 17 квітня 1865 року, який сповіщав про вбивство президента Лінкольна напередодні в п’ятницю:

Велика трагедія!

Нація оплакує свого славетного Президента!

Радість поступилася місцем жалобі!

Великий мученик свободи!

Убивство Президента

Усі подробиці вбивства

Свідчення поважного очевидця

Останні хвилини життя пана Лінкольна

Спочив звитяжний патріот

Ниций убивця втік

Інавгурація Президента Ендрю Джонсона!

Його інавгураційне звернення

Погляди нового Президента

Він залишає старий кабінет!

Урядовий бюлетень від державного секретаря Стентона

Наші спеціальні повідомлення!

Не дивно, що після всього цього не було потреби писати те, що ми зараз назвали б новинним вступом.

23 листопада 1963 року вбили президента Кенеді. На другий день газета „Далас Монінг Ньюс” вийшла з такими заголов¬ками та вступом:

Кеннеді вбитий на вулиці Даласа

Джонсон – Президент

У вбивстві обвинуватили прибічника комунізму

У п’ятницю на вулиці Даласа снайпер поцілив і вбив Президен¬та Джона Ф. Кенеді. Близько півночі звинувачення у вбивстві висунули проти 24-річного комуністичного прибічника, який раніше намагався дістати притулок у Росії.

Якщо залишити поза увагою упереджену характеристику „прибічник комунізму”, цей вступ за формою й призначенням подібний до тих, які сьогодні передують усім новинним повідомленням в більшій частині світу.

Хронологічні вступи до новинних історій почали зникати на початку ХХ століття. Шрифт заго¬ловків побільшав, а слів у них значно поменшало, відповідно вступ тепер мусив виконувати ту функцію, яку раніше робили за¬головки.

Девід Рендол радить журналістам писати вступ так, як колись йому це порадив робити один із друзів, а саме використовувати „Притчу про друга на пагорбі”, яка звучить так: „Уяви, що тримаючи всю історію в голові, ти гуляєш за містом. Раптом на вершині пагорба ти помічаєш друга, який, як тобі відо¬мо, був би в захваті дізнатися про цю історію. Ти біжиш до нього, вище й вище, а коли нарешті дістаєшся, в тебе забиває дух і дихан¬ня вистачає тільки на одне речення. Що ти випалиш? Оце і є твій вступ”.

Цей же науковець радить писати вступ так, ніби ви мате надіслати телеграму, а грошей у вас увистачає лише на те, щоб написати 6 – 7 слів. Таким чином ви зможете виокремити головне у вашому вступі і будете знати, якої позиції притримуватись.

Форми вступної частини

Вступ можна поділити на два види: узагальнюючий, який пропонує узагальнений виклад події, та модифікований, який з міркувань зро¬зумілості містить виклад суті події, тобто відповідає на питання „що?”. Окремо розглядають ще „анонімний вступ”.

Узагальнюючий вступ

Зазвичай, інформаційні агентства починають „жорсткі новини” з узагальнюючого вступу, який у стислій формі містить найважливішу інформацію. Тому правила такого вступу вимагають уже в першому реченні подати щонайбільшу кількість відповідей на ключові запитання.

У п’ятницю увечері під час розбійницького нападу на автозаправку в в одному з міст Чернігівської області трьома по¬стрілами в живіт було небезпечно поранено її 49-річного власника. Нападника – 35-річного військовослужбовця – після погоні затримали і передали в руки міліції.

Узагальнюючий вступ годиться для повідомлень, інформаційне ядро яких є зрозумілим по суті і його можна легко викласти у стислій формі. Це стосується насамперед опису подій. В інших типах описів, за винятком повідомлень інформаційних агентств, узагальнюючий вступ використовують значно рідше.

Модифікований вступ

Він менш формалізований, ніж узагальнюючий вступ, який уже в першому реченні має якнайбільше відповідей на ключові питан¬ня, а тому часто важко сприймається.

Модифікований вступ у стислій формі подає квінтесенцію події. Перше речення дає відповідь на питання „що?”. Як правило, в ньому не роблять чіткого посилання на джерело. Перехід до другого речен¬ня часто відбувається за допомогою фраз „Це виявило...” або „Це стало результатом...”. Часто такий вступ не відділяють фор¬мально від усієї статті новим абзацом. Зазвичай, випускають відповідь на питання „коли?”.

Принципова відмінність модифікованого вступу від узагальнюючо¬го полягає в його більшій зрозумілості. У модифікованому вступі вибудовується більш чітка ієрархія клю-чових питань і лише найважливіші з них потрапляють у перше речення або абзац, де їх, якщо треба, супроводжують поясненнями. Менш важли¬ві питання переносять у наступні речення.

З наступного року технічний огляд може подорожчати в середньому на 50 % відсотків. Для водіїв це підвищення виллється в майже 70 % відсотків, що пояснюється вищими цінами як на проходження самого техогляду, так і на необхідні довідки, страхування і т. д.

 

Найкраще модифікований вступ підходить для складних повідо¬млень з великою кількістю інформації та цитат. Насамперед він дозво¬ляє вичерпно відповісти на питання „що?”. До модифікованого вступу часто вдаються бульварні газети для того, щоб перші речення звучали як сенсація.

Анонімний вступ

Окремий випадок становить анонімний вступ. Іноді він дозволяє, відмовляючись від більш детальної інформації про ді¬йових осіб, подати матеріал у стислій формі або ж заінтригувати чи¬тача.

В анонімному вступі дається відповідь на запитання „хто?” та „що?” (суть події) лише згадкою про якусь одну ознаку (напр., кількість/кра¬їна походження/професія/вік дійових осіб). Отже, у такому вступі не називають прізвищ та інших даних про дійових осіб; це роблять лише згодом, у другому або третьому абзаці.

До цієї форми вступу вдаються, як правило, тоді, коли дійова особа менш важлива, ніж сама подія. Якщо особа не має жодного значення, то її прізвища та інших особових даних узагалі не вказують.

Початок вступної частини

Виділяють такі форми початку вступної частини:

o початок з питання „хто” або „що”: „Депутати від Партії регонів пропонують запровадити податок на розкіш. Такий законопроект зареєстрований у Верховній Раді”.

o початок із питанням „коли” та „де”. Відповідь на запитання „коли” особливо важлива, якщо мова йде про подію, яка лише має відбутися, а відповідь на питання „де” має бути особливо точна, якщо йдеться про розкриття злочину: „ В одній з амстердамських галерей прибиральник позамітав твір мистецтва, створений із сигаретних недопалків і попелу. В останню мить прибиральникові завадили викинути до сміття вміст кількох попільничок, дбайливо розкиданих по підлозі, – повідомила газета „Де телеграф” у вівторок. Напередодні у галереї відбувся прийом за участю близько 200 осіб. Тому прибиральник вважав, що присутні просто кидали недопалки на підлогу. Сміття являло собою твір художниці Кейко Сато”.

o початок із питання „як”. Вживається тоді, коли обставини події мають особливе значення: „ Тримаючи в руці змію, грабіжник здійснив напад на заправку в Австралії. Як повідомила поліція в Мельбурні, купивши кілька журналів та воду, чоловік ткнув під ніс заправнику ме¬трову змію. З украденими грошима він втік на машині. Грабіжника та змію поліція ще шукає”.

o початок зі словами „під час”. Вживається у повідомленнях про нещасні випадки, катастрофи, акції міліції чи пожежників і т. д.: „ Під час аварії з хлорним газом у Франкфурті, що сталася в понеділок зранку, за даними прокуратури, постраж¬дало 15 людей. Аварія сталася на території однієї з фірм у франкфурт¬ському порту. Через поки що невідомі причини з однієї бочки почав виходити хлорний газ”.

o початок із питання „чому” вживається, якщо причини події відомі та здаються важливими, часто таким чином повідомляється сама причина події: „Завдяки щасливим обставинам зіткнення двох літаків у франкфуртському аеропорту не мало тяжких наслідків”.

o початок, що нагадує гучний заголовок (найчастіше вживається у бульварній пресі): „ Керівництво конкурсу на звання „Міс Америка” відмовилося від правила, якому було вже 49 років: по¬чинаючи з наступного року, у конкурсах краси матимуть право брати участь розлучені та жінки, які зробили аборт. З 1950 року учасниці мусили підписувати заяву, згідно з якою вони ніколи не були вагітними або одруженими. Правила зазнали змін, оскільки відповідальні особи побоювалися, що надійдуть позови щодо дискри¬мінації”.

o початок із цитати.

Види вступів

Вступ-розповідь

Це вступ, який ведеться за хронологією. Він, зазвичай, ви¬користовується в спеціальних репортажах, але іноді трапляється і в інформаційних повідомленнях, коли питання, як це сталося, часом важливіше чи цікавіше за те, що сталося. Уживання, а згодом зловживання хронологічним початком у новинних репортажах було властиве для лондонської газети „Санді Тайм”:

„О 12.47 двоє чоловіків в однакових синіх костюмах, кожен з дип¬ломатом „Самсоніт” у руці вийшли з рурітанської амбасади через чорний хід.

Вони зупинили таксі, попросили водія відвезти їх на вокзал Вік¬торія і влаштувались позаду на оббитих чорною шкірою сидіннях. За 25 хвилин, які знадобились водієві, щоб здолати обідні столичні затори, жоден з них ні на секунду не відпустив свого непримітного на вигляд дипломата.

На вокзалі Вікторія вищий з пасажирів витяг новеньку п’ятифунтову купюру й розрахувався з водієм – 47-річним Гарі Вінґфілдом, батьком трьох дітей. Той і уявити не міг, куди вони, зрештою, прямують...”.

У такому ж стилі це може тривати ще кілька абзаців. Такий підхід допустимий лише в тому випадку, якщо ви збираєтесь надати врешті-решт читачеві справді сильну інформацію.

Вступ-приповідка

Йдеться про вступ, у якому розповідається завершена приповід¬ка, щоб проілюструвати певний аспект теми. Це часто використо¬вується в довгих новинних репортажах, щоб познайомити з голо¬вними дійовими особами, показати їхні взаємини або висвітлити невідомий епізод в історії, послідовність подій якої добре відома. Найголовніше тут, щоб приповідка була цікавою і влучною.

Затяжний вступ

Це вступ із кількох, іноді багатьох абзаців, у яких суть історії від¬кладається на кінець як ключова фраза в анекдоті. Такі вступи часто використовують у легких новинних історіях і розважальних статтях, де в кількох абзацах викладаються звичайні щоденні події, а далі видається суть історії в абзаці, що часто починається сло¬вами: „А тепер...” або „І тоді...”.

Вступ у вигляді одного речення

Це протилежність викладеному вище. У такому вступі всю історію вмішують в одне речення. Економічно, асоціативно й потужно, якщо доречно, але катастрофічно, якщо ні. Для цього потрібен до¬свід, справжній талант і влучність суджень. Найбільше підходить у важливій історії, яку висвітлюватимуть майже всі новинні ЗМІ. Ідеальною з цього погляду була історія про смерть Гітлера в травні 1945 року. Уявіть, що її доручили вам. Що могли б ви написати про це (після повідомлень по радіо), щоб не було надто очевидно й нецікаво? Це важко. Але британська „Ньюс Кронікл” почала свою статтю з рішучої заяви: „Найненависніша в світі людина мертва”. З цим можна порівняти хіба що вступ, написаний Джеком Лондоном для „Кольєрз Віклі” y квітні 1906 року. Йому треба було написати про землетрус і наступну пожежу, які зруйнували більшість будівель у Сан-Франциско і залишили без домівки 225000 людей. Джек Лондон розпочав свій репортаж абзацом лише з чотирьох слів: „Сан-Франциско більше немає”.

„Найактуальніше питання для покупця квартири на первинному ринку – як не наразитися на довгобуд і обрати надійного забудовника” (Український тиждень. – 2008. – № 48. – С. 28).

Вступ-резюме

Найбільше підходить для виокремлення головних елементів зі складного ряду подій. Цей тип вступу використовується ще й тоді, коли принадність історії полягає не в одному головному пункті, а в низці подій. Поп¬ри всю його користь, небезпека зі вступом-резюме полягає в тому, що коли йому бракує повноти, він лише відкладає проблему знаходження головного аспекту до другого абзацу. Напевне, найкра¬щий спосіб уникнути цього – уявити собі вступ чимось на зразок рекламного ролика до фільму, в якому треба підкреслити його найяскравіші моменти. Це особливо цінно для історій, які охоп¬люють широке коло тем чи людей або для біографічних нарисів.

„Росія вимагає від України повернути неіснуючий газовий борг і погрожує абсурдно високими цінами” (Український тиждень. – 2008. – № 48).

Вступ у формі цитати

Доречний лише в тому випадку, коли автор відразу ж повідомляє, кому належить цитата.

„Я знаходився між молотом і ковадлом. Тяжко було працювати в господарстві, коли в суспільстві панували безросудство, неувага, безграмотність, доноси, брехня, обман, засекреченість... Ніхто не знав справжнього становища речей в суспільстві. Гіркота такого життя давила в людях ініціативу, розсудок”, – написав у спогадах кавалер ордена Леніна, голова колгоспу Андрій Гордійчук (Український тиждень. – 2008. – № 48. – С. 54).

Вступ у вигляді екзотичної заяви

Це такий початок, в якому автор кидає читачам чудернацьку чи приголомшливу заяву, сподіваючись у такий спосіб звабити їх до подальшого читання. Один воєнний репортер розпочав розповідь про те, що у німців відбили важливий виноробний район, заявою: „Сьогодні вранці я голився марочним червоним вином...”.

Вступ-зіткнення

Це коли ви берете два шматки інформації з історії, найімовірніше – початок і кінець, і зіштовхуєте їх: „Заходячи до літака, дівчинка ще не знала, що буде однією з небагатьох, хто залишився в живих”.

Вступ-підготовка сцени

У таких вступах автор словами зображує місце події – якесь особливе або дуже важливе для розуміння теми. Найчастіше їх ви¬користовують у довгих нарисах чи в емоційних репорта¬жах. Такий вступ мусить бути добре написаний і має невдовзі діста¬ти підтвердження своєї важливості. От наприклад: „Уявіть собі сцену. Зима, у неопалюваній квартирі сидить старий, вдягнений лише у тонкий халат. Він нахилився над столом і роз-дивляється щось під мікроскопом. Коло його ліктя горить малень¬ка свічечка. Раптом він відкидається назад, посміхається, виймає з кишені п’ятидоларову банкноту, запалює її в полум’ї свічки й під¬палює купюрою маленьку сигару”.Ви приречені читати далі, щоб дізнатись, що це він розглядає, чому сидить без тепла й теплого одягу і навіщо розкурює сигари від доларових купюр. Далі в історії розповідається, що це фальшивомонетник у скруті. Хитрість у тому, щоб примусити читача знемагати від бажання дізнатись, що відбудеться далі.

„Офіс на Нивках. Група схвильованихз людей схилилася над мапою, про щось перемовляються приглушеними голосами, показуючи на те чи інше місце. На карті позначені точки, таке враження, наче зібралися пограбувати банк. „Розвідка доповіла, що тут зщнову почалося”, – каже один, на вигляд найавторитетніший. „Все, вирішено”, – погоджуються інші. Далі – кілька днів, а іноді й тижнів, на підготовку до операції, подробиці якої тримаються в таємниці. У час „Х” молодики несподівано, як із-під землі, опиняються в місці „Y”. Почалося!” (про акцію об’єднання „Молодь України”, котре громить аптеки, де продається трамадол) (Український тиждень. – 2008. – № 48. – С. 49).

Вступ-запитання

Це небезпечний початок, бо читачі можуть одразу ж відповісти й далі не читати. Тож краще не ставте їм прямі, легкі запитання. Не треба й запитань з несподіваною відповіддю, бо це лише підтвердить, що інформацію, вміщену у відповідь, краще було пові¬домити у вступі. Їх часто використовують у зви¬чайних побутових нарисах, як-от „Скільки разів ви мили сьогод¬ні руки?”, але краще, щоб запитання мало комплексну відповідь, і щоб не кожен читач міг знайти її. І приберігайте повну відповідь на кінець статті. Навіть за цих умов вдаватись до таких вступів треба дуже обережно. Їх використання в інформаційних повідомленнях було б абсурдним, адже призначення останніх – давати відповіді, а не ставити запитання.

„Що європейці знають про Україну? Майже нічого. Знають, що тут були Чорнобиль, корупція та Помаранчева революція” (Український тиждень. – 2008. – № 48. – С. 70).

Жартівливий вступ

Жартівливий вступ може складатися з одного рядка, або це може бути кілька речень, які підводять до кульмінації: „Я й моя подруга Дороті провели вікенд в „Американській спадщині” – у відродженому християнському курорті й парку відпочинку, створеному телевізійними проповідниками, євангелістами Джимом і Темі Бекерами. Ми з Дороті приїхали, глузуючи, та пої¬хали навернені. На жаль, навернули нас у сатанізм”.

Філософський вступ

Це коли починають з широких узагальнень, що мають бути спов¬нені життєвої мудрості й глибини, та рідко такими бувають. Будьте свідомі того, що думка про долю людства, яка осяяла вас у той мо¬мент, коли стрілка годинника наближалась до кінцевого терміну подання статті, навряд чи виглядатиме такою ж глибокою наступ¬ного дня.

Варіація на цю ж тему – старий студентський трюк, коли твір починають з якогось твердження лише для того, щоб у наступних частинах не лишити від нього каменя на камені. Проблема в тому, що такий вступ частіше сприймається як авторський прийом, ніж вдалий початок, який природно витікає з матеріалу.

Історичний вступ

Це коли історія починається з історичного екскурсу на тему статті, як-от: „1941 року німецькі війська напали на Радянський Союз”. У цьому разі або сам історичний факт має бути достат¬ньо принадливим, щоб захопити увагу читачів, або ж сюжетний поворот (зазвичай, у другому абзаці) – крутим. Інакше це буде дуже нудно. Майже завжди краще оп¬рацювати його з огляду на інформацію другого абзацу вступу.