Іменники у кличному відмінку однини
Особливості використання іменників у ділових паперах
Слід пам’ятати, що офіційно-діловий стиль вимагає:
1. Перевагу віддавати абстрактним, неемоційним, однозначним іменникам книжного походження: автор, біографія, варіант, гарант, габарит.
Неправильно | Правильно |
Анонімка | Анонімний лист |
Заліковка | Залікова книжка |
Маршрутка | Маршрутне таксі |
Отже, треба уникати вживання іменників із розмовного стилю, із суфіксами збільшеності чи зменшеності, з усіченою основою тощо і заміняти їх нейтральними, книжними іменниками або іншими частинами мови чи розгорнутими пояснювальними конструкціями.
2. Написання іменників на означення статусу, професій, посад, звань (у більшості випадків) у чоловічому роді.
Неправильно | Правильно |
Викладачка хімії | Викладач хімії |
Лаборантка відділу | Лаборант відділу |
Працівниця фірми | Працівник фірми |
Слова (прикметник, дієслово), залежні від найменування посади чи звання, узгоджуються з цим найменуванням лише у чоловічому роді: бухгалтер фірми виявив, старший інспектор комісії записав, висококваліфікований кухар ресторану переміг.
3. Форми жіночого роду набувають лише залежні займенники та дієслова, узгоджуючись із прізвищем, посадою, фахом тощо. Наприклад: До кабінету було запрошено секретарку директора Полякову Л.О. і До кабінету було запрошено секретаря комісії Полякову Л.О.
4. Жіночий рід мають слова: авторка, аспірантка, бібліотекарка, вихованка та ін.
Примітки: Лише жіночий рід мають такі слова: друкарка, покоївка, праля, швачка (на відміну від шевця, який шиє лише взуття).
5. Збірні іменники, що позначають сукупність однакових або подібних понять, істот, тварин, предметів тощо, треба заміняти іменниками у формі множини:
Неправильно | Правильно |
Студентство | студенти |
Професура | професори |
Піхота | піхотинці |
6. Сукупні поняття професійної діяльності, назви осіб за фахом та місцем роботи, проживання та національною приналежністю треба передавати за допомогою додаткових слів, що пояснюють узагальнення:
Неправильно | Правильно |
Поштарі | працівники пошти |
Заводчани | працівники заводу |
Городяни | мешканці міста |
У сучасному суспільстві політичні, економічні, культурні відносини мають базуватися на дотриманні мовного етикету. Тому в діловому мовленні важливим є знання етикетних норм, зокрема форм звертань у кличному відмінку .
I відміна | II відміна | III відміна | |
-о | іменники твердої групи: дружино, сестро | ||
-ю | іменники пестливої форми: Олю, Катю | мають іменники м’якої групи: Віталію, вчителю, Грицю, краю | |
-е | іменники м’якої і мішаної груп: земле, доле, круче | мають безсуфіксні іменники твердої групи, іменники м’якої групи із суфіксом -ець та деякі іменники мішаної групи, зокрема власні назви з основою на ж, ч, ш, дж і загальні назви з основою на р, ж: Богдане, голубе, друже, козаче, орле, Петре, соколе, Степане, чумаче; женче (від жнець), кравче, молодче, хлопче, шевче (але: бійцю, знавцю); гусляре, Довбуше, маляре, стороже, тесляре, школяре | уживаються переважно в поезії: любове, радосте |
Прізвища прикметникового походження на -ів(-їв), -ов, -ев(-єв), -ин, -ін, як Глібов, Королів, Пушкін, Романишин, Тютчев, Чапаєв, Щоголів, при звертанні мають як форму називного, так і форму кличного відмінка: Глібов і Глібове та ін. Географічні назви, до складу яких входять зазначені суфікси, мають у кличному відмінку закінчення -е: Києве, Лебедине, Львове | |||
-у | мають іменники твердої групи (зокрема із суфіксами -ик, -ок, -к-о), іншомовні імена з основою на г, к, х і деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий приголосний (крім ж): батьку, синку, ударнику, погоничу, слухачу, товаришу, також іменники діду, сину, тату | ||
-є | іменники м’якої групи після голосного і апострофа: Маріє, мріє |