Лекція 4. ЯКIСТЬ ПОВЕPХHI ДЕТАЛЕЙ МАШИH

Піраміда енергій”. З одного трофічного рівня екологічної піраміди на інший її рівень у найсприятливіших обставинах переходить не більше 10% тієї енергії, яку отримали живі істоти першого рівня.

Вживання слова “піраміда” у формулюванні закону пояснюється тим, що синекологи часто користуються пірамідальними діаграмами для відтворення маси і нагромадженої в ній енергії істот, які формують окремі рівні трофічного ланцюга.

“Правило 10 %” широко використовується для обчислення величини земельної площі, необхідної для повного забезпечення їжею наявного населення. Звичайно, за умови, що ми прагнемо зберегти нормальний і рівноважний стан місцевої екосистеми і біосфери загалом.

4, 5. Два споріднених закони:

Закон максималізації енергіїекосистем, згідно з яким у конкуренції екосистем, можливих у певному життєвому середовищі, перемагає найефективніша за використанням як енергії, так і інформації.

Закон оптимальності,який у застосуванні до екосистем та їх частин означає, що склад і розмір останніх не можуть бути довільними, а повинні забезпечувати оптимальне функціонування всієї екосистеми у певних умовах середовища.

6. Закон біогенної міграції атомів (елементів).

Шляхи міграції основних біогенних елементів та розподіл їх концентрації у зовнішніх сферах Землі давно вже контролюється біосферою.

Цей закон можна пояснити на основі кругообігу елементів, наприклад, вуглецю.

7. Потоки речовин, енергії, інформації та сукупність якостей окремих природних систем в біосфері взаємопов'язані так тісно, що неможливо істотно змінити один елемент без переведення їх сукупності в новий стан.

„Природа знає краще” – закон по Коммонеру.

Окремі приклади: майже повне зникнення Аральського моря в Центральній Азії, порушення хиткої рівноваги заток Кара-Богаз-Гол на Каспії та Сиваш в Азовському морі, отруєння пестицидами землі й висихання козацьких джерел і колодязів, безліч менших нещасть і порушень довкілля.

8, 9, 10. Закон необхідної різноманітностістверджує, що жоднуефективну і стійку біосистему неможливо побудувати зтотожних елементів. Різноманітність і взаємодоповнення є ультимативною вимогою!

Закон розвитку та існування біосистем за рахунок оточеннястисло формулює тезу про те, що використання енергетичних, матеріальних та інформаційних ресурсів близького і віддаленого довкілля є необхідною умовою тривкого існування не лише штучних, а й природних біосистем усіх розмірів (тут варто пригадати афористичні формулювання “екозаконів” Коммонера). Цей закон пояснює нереальність створення абсолютно безвідходних виробництв.

Закон зниження енергетичної ефективності природокористуваннясвідчить, що попри всю винахідливість людини (застосування селекції, генної інженерії тощо) з плином часу на шляху у „світле майбутнє” і поглибленням інтенсифікації сільського господарства на одиницю продукованої їжі доводиться витрачати дедалі більшу кількість енергії.