Фетопатії - захворювання плода, які виникають внаслідок шкідливих впливів на нього після 10 тижня вагітності і до початку пологів. На цей час більшість органів уже сформувалися, відбувається подальша їх диференціація, збільшується маса.

Фетальний період поділяють на:

а) ранній (10-28-й тиждень вагітності);

б) пізній (з початку 29-го тижня до кінця вагітності).

Основними факторами ушкодження у цьому періоді є різноманітні інфекції плода, які мо-жуть призвести до його загибелі або спричинити значні вади у розвитку різних органів.

Ураження плода у ранньому фетальному періоді найчастіше спричинюються збудника-ми токсоплазмозу, лістеріозу, сифілісу, цитомегалії, гепатиту, а також різними гормональними порушеннями (діабетична фетопатія). Наслідком ранніх фетопатій можуть бути такі вади роз-витку: гідроцефалія, фіброеластоз міокарда та ін.

Причиною фетопатій пізнього періодує туберкульоз, сифіліс, малярія та інші інфекції, які уражають плід наприкінці вагітності.

1. Характеристика доношеної новонародженої дитини

Після відокремлення плода від матері починається період позаутробного йо-го життя. Перші чотири тижні мають назву періодуновонародженості.

У цей період починається пристосування організму до навколишнього сере-довища. Уже з моменту народження відбуваються значні зрушення в обміні речо-вин, змінюються функції окремих органів і систем, встановлюється легеневе ди-хання, позаутробний кровообіг, починають функціонувати органи травлення, се-човиділення, появляється власна теплорегуляція, змінюються морфологічні та фі-зико-хімічні властивості крові.

Основні функції організму перебувають у стані нестійкої рівноваги, яка мо-же легко порушитися. Новонароджений пристосовується до зовнішнього світу при незрілій нервовій системі і недостатніх імунобіологічних реакціях. Тому цей період вважають критичним.

2. Зовнішні ознаки доношеної дитини

1. Дитина народилася по закінченні 38-40 тижнів вагітності.

2. Антропометричні дані: маса в межах 2500 г і вище (середня - 3200г); зріст - від 45 см до 58-60 см (середній - 50 см); обвід голови 34-36 см; обвід груд-ної клітки - 32-34 см.

3. Яєчка повністю опущені в мошонку.

4. Нігті покривають кінцеві фаланги пальців.

5. Підшкірно-жировий шар добре розвинений.

6. Крик голосний, настирний.

7. Добре розвинена підшкірно-жирова основа.

Для характеристики доношеної дитини існує поняття зрілості. Зрілість ди-тини визначається ступенем розвитку ЦНС, тобто наявністю і проявами у неї при-роджених (безумовних) рефлексів.

Зріла доношена дитина голосно кричить, активно ссе груди, добре утримує тепло. Вона робить активні рухи, у неї виражений м’язовий тонус і фізіологічні рефлекси (ссання, ковтання, долоно-ротовий рефлекс Бабкіна (при натисканні на долоні дитина відкриває рота), хватальний рефлекс Робінсона, рефлекс повзання, автоматичного ходіння.

Ускладнений перебіг вагітності і вплив несприятливих факторів навколиш-нього середовища на плід можуть призвести до певного ступеня функціональної незрілості доношеної дитини. У таких дітей порушується діяльність різних орга-нів і систем. Це є причиною більш високої захворюваності і смертності. У незрі-лих новонароджених порушуються також адаптаційні процеси.

3. Фізіологічні (рубіжні) стани новонароджених

Зміни в організмі новонароджених дітей, які відображають процеси присто-сування до нових умов життя, називають перехідним (транзиторними) фізіологіч-ним станами. Вони бувають тільки у новонароджених і пізніше ніколи не повто-рюються. Ці стани називають рубіжними, оскільки вони межують з патологією і при несприятливих умовах можуть перейти в те чи інше захворювання.

Залежно від ступеня їх проявів можна робити висновок про індивідуальні особливості неонатального періоду і про зрілість дитини.

1. Фізіологічна втрата маси тіла спостерігається у всіх новонароджених. В основному вона пов’язана з недостатнім надходженням води в організм і з го-лодуванням дитини у перші дні життя.

Ступінь зменшення маси залежить від умов внутрішньоутробного розвитку, перебігу вагітності та пологів, маси тіла і статі дитини, стану її здоров’я, а також від харчування і введення рідини.

Чим раніше дитину прикладають до грудей, тим менше знижується і тим швидше відновлюється її маса.

70-75% фізіологічної втрати маси припадає на воду, яка виводиться не тіль-ки з сечею та випорожненнями (меконій), а і через легені та шкіру. Тому при ви-сокій температурі у палатах або при надмірному закутуванні дитини значно збіль-шується втрата рідини.

Початковий спад маси тіла відбувається у перші 3-4 дні життя і становить у середньому 4-5% маси при народженні. Якщо втрата маси перевищує 9%, то це слід вважати патологією.

У здорових новонароджених при правильному догляді і годуванні втрачена маса відновлюється на кінець першого, початок другого тижня життя.

2. Фізіологічна жовтяниця новонароджених буває у 60-80% новонародже-них. У більшості дітей вона з’являється на 2-3 добу життя, рідше - на 1-шу або 4-ту. Послідовність появи жовтяниці така: на шкірі обличчя, потім - на тулубі, кінцівках, кон’юнктиві і слизових оболонках. При цьому стан дитини не порушу-ється. Вона залищається активною, добре смокче груди. Немає змін і у внутріш-ніх органах. Забарвлення сечі і випорожнень не міняються.

Фізіологічна жовтяниця спричиняється посиленим розпадом еритроцитів і недосконалістю функції печінки.

Жовтяниця триває кілька днів, після чого безслідно зникає. Лікування не по-требує.

Якщо жовтяничне забарвлення виникає раніше, ніж звичайно, швидко поси-люється його інтенсивність, погіршується загальний стан дитини, необхідно про-вести обстеження, щоб виключити гемолітичну хворобу.

Затяжний перебіг жовтяниці спостерігається у недоношених дітей і у тих, що перенесли в процесі пологів гіпоксемію, асфіксію або внутрішньочерепну полого-ву травму. У кожному конкретному випадку питання про потребу лікування такої жовтяниці слід вирішувати індивідуально.

3. Фізіологічна еритема проявляється гіперемією шкіри з легким синюва-тим відтінком, який краще видно на кінцівках. Виникнення еритеми пов’язують з розширенням капілярів внаслідок дії нижчої температури навколишнього середо-вища (порівняно з температурою в утробі матері).

У недоношених і народжених від матерів з цукровим діабетом еритема шкіри виражена сильніше.

Еритема досягає максимуму на перший день життя і зникає через 2-3 або 5-7 днів.

4. Токсична еритема зустрічається у 25-50% новонароджених. Має вигляд невеликих, щільних сірувато-білих папул або пухирців з прозорою рідиною, ото-чених рожевим вінчиком. Вони з’являються на 2-3 день життя і розміщуються групами на кінцівках, тулубі, волосистій частині голови. Токсичну еритему пояс-нюють здебільшого алергічною реакцією на білки молока.

5. Скороминуча або транзиторна гарячка супроводжується підвищенням температури тіла до 38°С, рідше до 40°С. Вона з’являється на 3-4 день життя і часто співпадає з максимальною втратою маси тіла. Переважно виникає при пере-гріванні новонароджених і недостатньому введенні їм рідини.

Появу транзиторної гарячки пояснюють наявністю великої кількості білків у молозиві, яким годують дитину, а також недосконалістю механізмів терморегуля-ції.

Гарячка триває 3-4 години. При цьому змінюється загальний стан дитини: во-на неспокійна, відмовляється від грудей, виникає тремор кінцівок і гіперемія шкі-ри.

Щоб запобігти цьому, дитину треба розгорнути і часто поїти 5% розчином глюкози з розчином Рінгера або водою (80-100 мл/кг маси тіла на добу).

6. Статеві кризивиникають внаслідок дії гормонів, які надходять від мате-рі в організм дитини за останні тижні її внутрішньоутробного розвитку.

При цьому, незалежно від статі дитини, на 5-7 день життя нагрубають грудні залози до розмірів горошини або волоського горіха. При натисканні з них виділя-ється невелика кількість водянистої або молочного кольору рідини. Видавлювати секрет ні в якому разі не дозволяється.

Рекомендується суха туга пов’язка. З 2-3 тижня залози починають зменшува-тися і до кінця місяця нагрубання зникає.

У дівчаток бувають кров’янисто-слизові виділення із статевої щілини, які згодом припиняються. При цьому необхідно дотримуватися правил особистої гі-гієни. У хлопчиків іноді набрякають калитка і статевий член. Лікування не потріб-не.

7. Сечокислий інфаркт нирок. У деяких новонароджених на 3-4 день жит-тя з сечею виділяється багато солей сечової кислоти, сечокислого амонію і нат-рію, щавелево-кислого кальцію. Кількість сечі у перші дні життя дитини невели-ка. Внаслідок цього, сечокислі солі затримуються і відкладаються у ниркових ка-нальцях. Коли діурез збільшується, солі починають вимиватися з нирок.

При цьому стані спостерігається висока густина сечі, а на пелюшках від неї залишається червонуватий осад. Загальний стан дитини не змінюється, необхідно дитині давати більше рідини.

8. Транзиторний дисбактеріозбуває у всіх немовлят. При неускладненій вагітності плід стерильний. Але уже в момент народження на шкірі і слизових оболонках поселяється флора з пологових шляхів матері. Подальшим джерелом бактерій є повітря, руки персоналу, предмети догляду. На шкірі, слизових обо-лонках, у кишечнику поселяються як нешкідливі бактерії (біфідус, молочно-кис-лий стрептокок), так і умовнопатогенні стафілококи , кишкова паличка і різні штами протея.

У другій половині першого тижня і на другому тижні життя із шкіри, слизо-вих оболонок носа, горла, з випорожнень у 60-70% новонароджених можна виді-лити і стафілококи, і ентеробактерії. Молоко матері сприяє розмноженню біфідо-бактерій, що призводить до різкого зменшення умовнопатогенної флори.

9. Транзиторний катар кишок- це розлад випорожнень, який спостерігає-ться у всіх новонароджених в середині першого тижня життя.

Первинний кал (меконій) має вигляд густої, в’язкої, темнозеленої (оливково-го кольору) маси, яка виділяється протягом 1-2 днів.

Згодом випорожнення частішають, а кал стає рідшим, з грудочками, слизом, зеленувато-жовтого кольору.

Мікроскопія виявляє слиз, жирні кислоти, близько 30 лейкоцитів у полі зору. Такий кал називають перехідним, а стан - транзиторним катаром кишок.

Через 2-4 дні кал стає однорідним, кашкоподібної консистенції і жовтого за-барвлення. Кількість лейкоцитів знижується до 10 у полі зору.

Перехідний катар кишок спричиняється початковим дисбактеріозом, новим видом харчування і подразненням слизової оболонки білкам та жирами материн-ського молока. Лікування не потребує.

4. Послідовність дій акушерки в пологовій кімнаті

при здійсненні догляду за новонародженою дитиною

Витяг з Наказу МОЗ України № 152 від 4.04.2005 року "Про затвердження Протоколу медичного догляду за новонародженою дитиною".

1. Зразу після народження дитини, не перерізаючи пуповину, її викладають на живіт матері, висушують голівку і тіло попередньо підігрітою стерильною пе-люшкою (промокають), одягають чисті шапочку і шкарпетки, накривають сухою чистою пелюшкою та ковдрою.

2. Не пізніше 1 хвилини після народження дитини, акушерка замінює рука-вички (одягає нові, стерильні) і перетинає пуповину (відділяє дитину від матері). Після цього перекладає дитину на груди матері.

3. При появі у дитини пошукового і смоктального рефлексу акушерка допо-магає мамі здійснити перше прикладання дитини до грудей.

4. Через 30 хвилин після народження, вимірює температуру в аксілярній ді-лянці і записує результат у історію розвитку новонародженої дитини.

5. Не пізніше першої години життя, після обробки рук, проводить профілак-тику офтальмії.

6. Після цього дитина продовжує залишатися на грудях у матері протягом 2-х годин. Потім її перекладають на сповивальний столик (попередньо підігрітий) і проводять :

а) клемування пуповини;

б) вимірюють зріст;

в) вимірюють обвід голівки і грудної клітки;

г) зважують.

7. Акушерка одягає новонародженому зігріті чисті повзунки, сорочечку, ша-почку, шкарпетки, рукавички (можна чистий домашній одяг) і дитина разом з ма-тір’ю переводиться в палату сумісного перебування з дотриманням умов теплово-го ланцюжка.

5. Визначення добової потреби в молоці

дітям перших 10 днів життя

Формула Фінкельштейна

Добова потреба в молоці дорівнює: день життя дитини помножений на (70 або 80).

"70" - беремо в тому випадку, коли вага дитини при народженні менше 3200 г;

"80" - коли вага дитини при народженні більше 3200 г.

Формула Зайцевої(для дітей перших 10 днів життя)

Добова потреба новонародженого в молоці дорівнює: 2% від маси тіла при народженні помножено на день життя дитини.

З 10-го дня добова потреба складає 1/5 маси тіла.

Знаючи добову потребу, легко визначити разову, розділивши добову потре-бу на кількість годувань дитини за добу.