Анатомо-фізіологічні особливості органів травлення у дітей

АФО новонародженої дитини″.

Ендокринні залози. Нирки. Сечові шляхи.

Лекція № 3

Й семестр

Тема: ″АФО органів травлення. Обмін речовин. Імунна система.

Спеціальність: 5.12010101 "Лікувальна справа"

Викладач: В.П.Волошин

м. Херсон, 2012 р.

План лекції:

1. АФО органів травлення.

2. Обмін речовин у дітей.

3. Імунна система.

4. Ендокринні залози.

5. Нирки.

6. Сечовивідні шляхи.

Порожнина рота у дітей новонароджених і раннього віку відносно невелика. Жувальні м’язи розвинені добре, язик відносно великих розмірів, але короткий і широкий.

Слизова оболонка порожнини рота ніжна, багата на кровоносні судини, має рожеве забарвлення, але суха і тому легко травмується.

Рот дитини грудного віку має деякі особливості будови, які сприяють акту ссання грудей:

1. В товщі щік є жирові комочки. Вони називаються подушечки Біша і спри-яють створенню в порожнині рота негативного тиску при ссанні грудей.

2. На щелепних відростках є валикоподібні потовщення, особливо добре ви-ражені там, де будуть прорізуватися клики.

3. На слизовій оболонці губ є поперечні складки.

Наявність потовщень і поперечних складок сприяють кращому захопленню соска при ссанні груді.

Слинні залозиу новонародженого і дітей перших 3-4 місяців життя недос-татньо розвинені. Тому в цьому віці слини виділяється мало і слизова оболонка порожнини рота суха. Це сприяє її легкому травмуванню. У зв’язку з цим, здо-ровим дітям у цьому віці не можна протирати слизову оболонку рота, тому що вона може легко травмуватися, на ній можуть виникати подряпини, ранки.

На 3-4 місяці життя слинні залози уже достатньо розвинені, і в цьому віці у дітей спостерігається постійне виділення слини з рота (фізіологічна слинотеча). Це пояснюється тим, що слини виділяється багато, але діти ще не навчилися її ковтати.

Дитина перших місяців життя приймає їжу тільки шляхом ссання.Це природжений акт (рефлекс), і він є у всіх доношених дітей. Акт ссання складається з трьох фаз: аспірації, здавлювання соска і проковтування аспірованого молока.

При ссанні дитина захоплює сосок і частину навколососкового кружка губами. Одночасно вона опускає нижню щелепу разом з язиком до низу. Під дією подразнення м’язи соска скоро-чуються, він стає твердим, тоншим і подовжується. При рухах язика і нижньої щелепи в порож-нині рота виникає знижений тиск (нижче атмосферного), який підтримується подушечками Бі-ша. Дитина натискає своїми щелепами на навколососковий кружок, молоко витікає з відкритих молочних протоків і дитина проковтує його. Одному ковтанню передують декілька ссальних рухів.

Разом з молоком дитина заковтує деяку кількість повітря (фізіологічна аерофагія). Після годування повітря в шлунку підіймається вверх по стравоходу і виникає відрижка. Якщо разом з повітрям виділяється частина молока з шлунка, то виникає зригування.

Для його попереджування необхідно після годування дитину потримати декілька хвилин у вертикальному положенні, щоб повітря вийшло з шлунка.

Годування груддю для матері є складним рефлексом, який пов’язаний зі станом її нервової системи. На акт ссання (кількість висосаного молока, активність ссання) впливають індивіду-альні особливості дитини, стан її нервової системи.

Стравохіду дитини раннього віку відносно довий, чим у дорослих, має лій-коподібну форму. Слизова оболонка його ніжна, має багато судин, суха у зв’язку з тим, що слизові залози в ній майже відсутні.

Довжина його у новонародженого 10-11 см, у дітей грудного віку - 12 см, в 5 років - 16 см. Знання довжини стравоходу у дітей різного віку необхідне при промиванні шлунка, яке часто проводять при різних патологічних станах.

Шлунокрозташований у лівому підребер’ї і тільки вихід його - пілорус - біля серединної лінії.

До кінця першого року життя шлунок розташований горизонтально. Після першого року життя, коли дитина починає ходити, шлунок займає більш верти-кальне положення.

При народженні у дитини є всі відділи шлунка які є і у дорослого, але дно погано виражене.

Слизова оболонка шлунка відносно товща, чим у дорослих. М’язи шлунка розвинені помірно, за виключенням пілоричного відділу, де вони розвинені добре.

Сфінктер вхідної частини шлунка недорозвинений. Це сприяє тому, що у ді-тей раннього віку легко виникає зригування і блювання.

У більшості старших дітей величина, форма, положення шлунка легко зміню-ється в залежності від стану органів черевної порожнини.

Місткість шлунка у доношеного новонародженого 30-35 мл, в 3 міс - 100 мл, в 1 рік - 250 мл.

Кишечник грудної дитини відносно довший, чим у дорослого. Довжина його у грудної дитини в 6 разів більша від зросту (у дорослих - в 4 рази).

Слизова оболонка кишок розвинена дуже добре, має багато кровоносних су-дин, клітинних елементів, ніжна, має велику кількість лімфовузлів і ворсинок.

До періоду статевої зрілості відмічається більш енергійний ріст товстого ки-шечника. Низхідний відділ товстого кишечника більший висхідного. Сліпа кишка і апендикс рухливі і дуже часто апендикс займає нетипове положення (позаду слі-пої кишки, у малому тазі, біля правої нирки). Це може затруднювати постановку діагнозу ″апендицит″, тому, що локалізація болю в такому випадку буде не типо-вою.

Пряма кишка відносно довша, її слизова і підслизова оболонка слабо фіксова-ні між собою, тому при деяких захворюваннях може виникати випадіння прямої кишки.

Брижа у дітей рихла, довша, легко розтягується, що є причиною частих

гриж, а іноді і інвагінації кишок, особливо у дітей раннього віку.