Особливості методики фізичного виховання учнів з серцево-судинними захворюваннями в основному періоді
Ступінь індивідуально допустимого навантаження осіб, що перенесли захворювання дихальної і серцево-судинної систем, визначається лікарем. При виборі характеру фізичного навантаження, його типу, інтенсивності і тривалості слід враховувати, окрім медичних показників, бажання і можливості учня, його індивідуальні інтереси: навантаження повинно бути приємним і викликати задоволення. Необхідною умовою є постійний самоконтроль.
Перш ніж визначити учню фізичне навантаження після з'ясування міри пристосування організму до фізичних навантажень, викладач і лікар зобов'язані провести два-три контрольні заняття. У ці заняття включаються такі вправи, як дозована ходьба на певні відрізки дистанції, вправи зі зміною ритму дихання під час ходьби, зміною темпу руху; найпростіші вправи для рук, ніг, тулуба. Для контрольних занять можна використати ігри на повітрі (малорухливі і середньої рухливості). Між усіма вправами потрібно включати вправи на дихання в співвідношенні 1:1. Після з'ясування реакції організму на фізичне навантаження заняття можна проводити за планами, розробленими спеціально для цієї підгрупи.
На перших заняттях застосовуються прості за координацією вправи і без вираженого м'язового напруження. Через 4-6 вправ - відпочинок, ходьба і вправи на розслаблення, поглиблене дихання. Поступово вправи ускладнюються як за координацією, так і за зусиллям. Поступово включаються в роботу усі м'язові групи.
При проведенні занять слід дотримуватися принципу "розсіювання" навантаження - фізичні вправи застосовуються по черзі для різних м’язових груп, після важких вправ виконуються більш легкі.
Необхідною умовою є дотримання фізіологічної кривої заняття. Особливостями методики є поєднання загальнорозвивальних і спеціальних вправ. Виконання загальнорозвивальних вправ має свої особливості. Вправи повинні виконуватися з повною амплітудою, вільно. Не варто виконувати вправи з затримкою дихання і натужуванням, що можуть викликати різке підвищення артеріального тиску.
На початку занять обмежується кількість вправ із зміною положень тулуба. Вихідні положення вправ у комплексі можуть чергуватися за схемою: стоячи, сидячи, лежачи, стоячи.
На початку слід звертати увагу на формування вміння довільно розслабляти м'язи. Вправи з довільним розслабленням м’язів сприяють зніманню збудження судинно-рухового центру, зниження тонусу м’язів і судин, що призводить до зниження артеріального тиску.
Значний лікувальний ефект приносять гімнастика у воді та плавання. У воді утворюються умови для розслаблення м’язів. Для занять у воді підбирають такі вправи, виконання яких полегшується завдяки виштовхувальній силі води. Вихідне положення лежачи полегшує функцію кровообігу. Занурення у воду створює навантаження на дихальні м’язи.
Особам, що перенесли захворювання дихальної і серцево-судинної системи показані вправи тонізуючого характеру, які викликають стан бадьорості, вправи для вестибулярного апарату.
Засоби ігрового та змагального характеру загрожують зростанню артеріального тиску і тому вимагають суворого контролю навантаження при заняттях зі школярами з серцево-судинними захворюваннями.
На заняттях з учнями, що мають захворювання серцево-судинної системи, треба прагнути методом суворо дозованого фізичного тренування розвивати і вдосконалити пристосувальні реакції системи кровообігу загалом. Заняття бажано проводити груповим методом як на повітрі, так і в приміщенні. Рекомендуються прогулянки по середньо пересіченій місцевості, в літній час – плавання, взимку катання на ковзанах і лижах.
На заняттях можна використати гімнастичну стінку, лавку. Займатися на цих снарядах починають з найпростіших вправ: махи ногами, комбіновані упори, виси, прогини, присідання і нахили. Велике значення грають правильно підібрані вправи з обтяженнями; використовуються вправи з тенісним м'ячем, гімнастичною палицею, скакалкою.
Важливим в оздоровленні учнів СМГ є використання окрім обов'язкових занять у школі усіх організаційних форм фізичного виховання. Під час уроків з фізичної культури учителем разом з учнями вивчається комплекс вправ ранкової гігієнічної гімнастики. Для комплексу гігієнічної гімнастики, вправи підбираються індивідуально з урахуванням характеру захворювання. Вправи повинні бути для всіх м’язових груп, нескладними, вони не повинні викликати стомлення і напруження. Використовуються вправи для верхніх і нижніх кінцівок в поєднанні з диханням з різних початкових положень (по схемі: стоячи, сидячи, лежачи, стоячи). Всі вправи суворо дозуються, особливо присідання, згинання і розгинання рук в упорі. Важливо підкреслити необхідність не відмовлятися від застосування усього розмаїття різних гімнастичних вправ для цього контингенту учнів, не зводячи впливи, що призначаються, до надто обмеженого числа. Доцільна, найбільш ефективна в оздоровчому відношенні тактика складається в підході, що передбачає якісну різноманітність використовуваних вправ, кожну з яких застосовують в тому дозуванні, яке відповідає можливостям організму.