Соціальні індикатори життєвого рівня

Показники споживання матеріальних благ

Коефіцієнт еластичності споживання м'яса та м'ясопродук­тів становить:

а споживання хлібопродуктів

γ =18,9:20,8 = 0,91.

Отже, із зростанням доходів населення на 1% споживання хліба та хлібопродуктів збільшуватиметься на 0,91%, а м'я­са та м'ясопродуктів скорочуватиметься на 0,52%. Тобто рі­вень доходів більшості населення настільки низький, що його підвищення збільшує попит лише на найдоступніші продук­ти харчування.

Матеріальні умови життя населення становлять підґрунтя для його соціального становища.

Соціальні показники життєвого рівня населення охоплю­ють широке коло характеристик, перелік яких показано на рис. 7.1.

Показники зайнятості населення характеризують ступінь його залучення в суспільне виробництво. В свою чергу, зайня­тість є засобом забезпечення матеріального та духовного бла­гополуччя людей. Показники освітнього рівня населення характеризують його грамотність та рівень освіти.

Статистика використовує матеріали переписів населення та вибіркових соціально-демографічних обстежень. У між-переписний період визначаються оціночні значення показни­ків на базі поточного обліку статистики освіти та населення. Звітність також використовується для оцінки чисельності осіб, зарахованих та випущених навчальними закладами пев­ного рівня.

Рівень грамотності - це частка письменних осіб та таких, що мають початкову освіту. Рівень освіти визначається част­кою осіб, які одержали комплекс знань і навичок відповідних певному ступеню існуючої системи навчання.

Показники грамотності та загального рівня освіти розрахо­вуються в процентах до чисельності постійного населення у віці 6 років і старше. Визначається також рівень грамотності доро­слого населення у віці 15 років і старше (за міжнародними стан­дартами).

Розраховуються часткові показники освітнього рівня по відношенню до числа тих, вік яких дозволяє здобути освіту певно­го ступеня. Виокремлюють такі ступені освіти з нижньою віко­вою межею: повна вища (22 роки), базова вища та незакінчена вища (21 рік), середня спеціальна та професійно-технічна (20 ро­ків), повна загальна середня (18 років), базова середня та поча­ткова загальна (16 років).

Важливими індикаторами соціального і фізичного благопо­луччя населення є показники стану здоров'я - кількість упер­ше зареєстрованих випадків захворювань та рівень захворюва­ності в розрахунку на 100 000 осіб населення.

Показники визначаються в цілому по всіх захворюваннях і окремо по класах хвороб (згідно з Міжнародним класифікато­ром хвороб останнього 10-го перегляду). Розраховується струк­тура кількості захворювань по класах хвороб та структурні зру­шення.

Найбільшу частку зареєстрованих в Україні випадків захво­рювання складають хвороби органів дихання, здебільшого гос­трі респіраторні. Однакову питому вагу мають захворювання системи кровообігу, сечостатевої системи та такі, що є наслід­ком травм, отруєнь і нещасних випадків.

Окремо розраховуються показники розповсюдження небез­печних хвороб, що набули характеру епідемії: ВІЛ-інфекція, СНІД, туберкульоз, венеричні хвороби, а також розладу психі­ки внаслідок уживання алкогольних і наркотичних речовин.

Стан здоров'я населення значно залежить від навколишньо­го середовища.

Стан довкілля характеризують показники забрудненості атмосферного повітря та водного басейну. Використовують абсолютні та відносні показники викидів шкідливих речовин та забруднених стічних вод.

Інтенсивність забруднення атмосферного повітря оцінюєть­ся показниками:

• викиди шкідливих речовин у розрахунку на 1 км2 території забруднення (т/км2);

• викиди шкідливих речовин у розрахунку на душу середньорічного населення (кг).

Окрім ста­ціонарних джерел забруднення, враховуються викиди від пере­сувних джерел (транспорту), частка яких зростає.

Викиди шкідливих речовин у розрахунку на душу населення та­кож зменшились (рис. 7.9), але значення цього показника залежить і від чисельності населення, яка за цей час скорочувалась щороку.