Населення України

Показники відтворення міського та сільського

Загальні втрати населення України за рік становили 373 тис. осіб, про що свідчить абсолютний розмір природного скорочення:

Δе = 385 - 758 = - 373,

в тому числі в міських поселеннях Δе = 238 — 457 = -219 тис. осіб.

У селах перевищення числа по­мерлих над народженими складало 154 тис. осіб. Отже, інтен­сивність природного руху була різною.

Існують істотні розбіжності в рівнях смертності, народжу­ваності та плідності міських і сільських жителів. Якщо смерт­ність населення України m = (758 : 49246) • 1000 = 15,4 та в міській місцевості (m^M= 13,7 ) відповідала середньому рівню за міжнародною оціночною шкалою (12 - 15 ), то серед сіль­ських жителів вона була високою m^С = 19%о, тобто за рік на кожну тисячу населення припадало 19 смертей.

Загальний рівень смертності можна визначити як середньозважену з коефіцієнтів смертності міського та сільського населення:

m=m^Ms^M +m^Cs^C= 13,7 • 0,678 + 19,0 • 0,322 = 15,4 (%о),

де s^M = 33376 : 49246 = 0,678, s^C = 15870 : 49246 = 0,322.

У тому ж році загальний рівень народжуваності становив n = (385 : 49246) • 1000 = 7,8%о. Отже, на кожну тисячу населен­ня України припадало менше як 8 народжених за рік, що оці­нюється за міжнародною шкалою як надзвичайно низький рі­вень (до 10%о). Ще меншою народжуваність була в містах n = (238 : 33376) • 1000 = 7,1%о.

Відповідно низькі позиції займають коефіцієнти плідності. Надзвичайно низькому рівневі відповідає плідність жінок Украї­ни в цілому F_15-49 = 30,3%о та міських жительок зокрема F_15-49 = 238 : 9242 • 1000 = 25,8%о. Плідність сільських жінок дещо вища, але все одно оцінюється як дуже низька (40 — 48%о).

За даними про F_15-49 і частку жінок дітородного віку в усьо­му населенні s^F_15-49 = 12727 : 49246= 0,258 можна розрахувати коефіцієнт народжуваності:

n = F_15-49 • s^F_15-49 = 30,3 • 0,258 = 7,8%о.

Коефіцієнти життєвості свідчать про те, що в Україні за рік на кожних 100 померлих припадало в середньому менше як 51 народжений, тобто втрати населення внаслідок смерті лише наполовину компенсувались новонародженими.

Показник смертності немовлят характеризує смертність дітей віком до одного року і показує, скільки в середньому за рік померло немовлят в розрахунку на 1000 живонароджених (%о).

Коефіцієнт смертності немовлят має особливості розрахун­ку через те, що частина немовлят, померлих у поточному році, народилась у попередньому календарному році. Тому формула коефіцієнта смертності немовлят набуває вигляду:

де М_о- чисельність померлих дітей до 1 року в році спостереження; N, N_-1 - число народжених відповідно в поточному та попередньому календарному році; α; β - частка померлих дітей серед народжених відповідно в кожному році.

Оскільки ймовірність померти в році народження більша, то α 2/3 і залежно від співвідношення померлих немовлят в ран­ньому та пізньому періодах набуває значень: α =2/3, або α = 3/4, чи 4/5 (β = 1/5). Коефіцієнт смертності немовлят розраховується в цілому та у межах статі. Розглянемо розрахунок коефіцієнта смертності немовлят в одній з областей України.

Таблиця 4.3

Коефіцієнт смертності хлопчиків дорівнює:

а для дівчаток m_o^F= 9,3 %о.

Таким чином, для хлопчиків характерний середній рівень смертності (12- 15%о), а для дівчаток - дуже низький (7 - 10%о). Смертність хлопчиків до 1-го року перевищувала смертність дівчаток в 1,36 раза, або на 36%.

Система показників природного руху відбиває процес відтворення населення. Відтворення всього населення характеризують абсолютні та відносні показники природного приросту Δе та kе:

kе = n - m.

Рівень коефіцієнта природного приросту kе визначає напрям відтворення населення:

• відтворення розширене, якщо kе > 0;

• відтворення просте, якщо kе = 0;

• відтворення звужене, якщо kе < 0.

За даними табл. 6.2 kе = 7,8 - 15,4 = -7,6%о, тобто рівень смертності в Україні майже вдвічі перевищував рівень народжуваності, що свідчить про звужений режим відтворення населення.

Механічний рух - переміщення людей через кордони регіо­ну, яке пов'язане із зміною їх місця проживання. У результаті переміщення змінюється чисельність населення на території прибуття або вибуття мігрантів та його структура.

Розрізняють кілька видів міграції залежно від перетину міграційними потоками адміністративно-територіальних кор­донів:

• Внутрішня міграція - міграційні потоки не перетинають кордонів держави, а лише здійснюються в її окремих регіо­нах або між ними. Внутрішня міграція поділяється на:

- внутрішньорегіональну (у межах області, Автономної Республіки Крим);

- міжрегіональну (переміщення з області в область).

• Зовнішня міграція (міждержавна) - міграційні потоки перетинають державні кордони: країн близького зарубіж­жя (країни СНД та країни Балтії) і країн далекого зару­біжжя.

Кожний із зазначених видів міграції розподіляється на короткострокову та довгострокову. Джерелом інформації про механічний рух населення є матеріали переписів населення та дані поточного обліку.

Міграційні процеси характеризуються показниками обся­гу міграції, її інтенсивності, розміру та напряму міграційних потоків.

Абсолютними показниками обсягу міграції є валова мігра­ція та сальдо міграції.

Валова міграція (ВМ) - характеризує обсяг міграційних по­токів за рік і розраховується як сума чисельності прибулих (П) та вибулих (В).

Сальдо міграції (Δм) - характеризує зміну чисельності населення країни за рахунок механічного руху і розраховується як різниця між чисельністю прибулих і вибулих.

Ступінь поширення міграційних процесів оцінюють показ­ники інтенсивності міграції, що розраховуються по відношен­ню до середньорічної чисельності наявного населення S і по­даються в проміле.

Загальні коефіцієнти міграції (прибуття і вибуття; рухомо­сті та механічного приросту) обчислюють до загальної чисель­ності населення.

Коефіцієнт, %о	Зміст	Формула
Прибуття	Кількість прибулих у середньому на 1000 населення
Вибуття	Кількість вибулих у середньому на 1000 населення
Рухомості (ва­лової міграції)	Кількість мігрантів у середньому на 1000 населення
Механічного приросту	Інтенсивність зміни чисельності населення за рахунок міграції

Спеціальні коефіцієнти міграції визначаються для окремих контингентів або груп населення, наприклад окремо для чоло­віків та жінок; для працездатного населення, а також для тих, чий вік перевищує встановлену межу працездатності або ще не досяг її, для сільського та міського населення.

Часткові коефіцієнти міграції розраховуються окремо для кожної вікової групи мігрантів.

Обчислюється також середній вік мігрантів у цілому та в межах статі, за видами поселень та видами міграції.

Міждержавна міграція населення України за 2000 рік характеризується даними, наведеними в табл. 4.4:

Таблиця 4.4

Відомо, що середньорічна чисельність наявного населення становила 49246 тис. осіб.

Протягом року спостерігалась помітна зовнішня міграція. В цілому валова міграція склала 154 тис. осіб = 53,7 + 100,3, а коефіцієнт рухливості Кр = (154 : 49246) * 1000 = 3,1%о, тобто на кожну тисячу населення в середньому за рік припадало бли­зько трьох зовнішніх мігрантів.

Загальна рухливість характеризується здебільшого виїздом громадян, про що свідчить від'ємне сальдо Δм = 53,7 - 100,3 = - 46,6 тис. осіб, в якому левову частку посідають вибулі до країн далекого зарубіжжя (- 40,7):(- 46,6) = 0,873, або 87,3%. В країни далекого зарубіжжя Кв = (45,1 : 49246) * 1000 = 0,9, а інтенсивність прибуття лише 0,1. У цілому коефіцієнт механічного приросту становить (-0,95) проміле: Км = (-46,6 : 49246) • 1000 і свідчить про незначну від'ємну рухливість зовнішніх мігрантів.

Питання для самоконтролю

1. Що являють собою наявне, постійне та тимчасове населення?

2. Як розрахувати абсолютній розмір природного приросту населення?

3. Що являє собою природний рух населення?

4. Що являє собою процес депопуляції?

5. Що характеризує показник смертності немовлят?

6. Що характеризує валова міграція та сальдо міграції населення?