Таблиця 10.1 – Характеристика густини еталонних середовищ та опорних пластів

Об’ємна густина повністю водонасиченої породи d_п пов’язана з коефіцієнтом пористості K_п наступним співвідношенням:

, (10.3)

де d_ск, d_в – густини мінерального скелета породи та води, що насичує пори, у кг/м³. При складному складі скелета, що містить п компонентів, d_ск розраховують за формулою (10.2).

При наявності в порах, крім води, нафти і газу густина d_р рідини, що складається із суміші води, нафти і газу, розраховується за формулою:

, (10.4)

де d_н, d_г і K_н, K_г – густини та об’ємний вміст нафти і газу.

При наявності в порах крім води тільки нафти або тільки газу у формулі (10.4) вважають, відповідно, K_г=0 або K_н=0.

Величину d_ск при відомому мінеральному складі породи беруть з табличних значень d і d_е (Табл. 10.2). Для більшості породоутворюючих мінералів значення d і d_е відрізняються незначно. Для цих мінералів при мономінеральному складі скелету d_ск=d»d_е. Виключення складають гіпс, галіт і деякі глинисті мінерали, для яких у якості d_ск береться виправлене значення, з урахуванням розбіжності між d і d_е.

Діаграми ГГК реєструються в масштабі об’ємної густини породи d_п. Шкала густини, яка реєструється за допомогою апаратури РКС-1, лінійна, а за допомогою апаратури РГП-2 – нелінійна, причому в тому чи іншому випадках максимальна густина d_п=d_ск (K_п=0) розміщується ліворуч, а мінімальна – праворуч.

Правила визначення границь пластів і зняття значень d_п у межах аномалії I_gg такі ж, як і при інтерпретації діаграм усіх методів радіометрії. Границі пластів-колекторів за даними ГГК-П проводяться за допомогою точок, які лежать на середині аномалії даної кривої.

Покази із діаграм ГГК знімаються виходячи із наступних правил: 1) у потужних пластах з h>V·t/1200, знімається середнє значення I_γγ.ср; 2) у пластах з 1<h<V·t/1200 максимальне або мінімальне.

Заключним етапом інтерпретації діаграми ГГК є визначення не густини d_п, а пов’язаної з нею пористості порід. Ці визначення базуються на розв’язку рівнянь (10.3) і (10.4). При розрахунку K_п за густиною d_п, яка встановлена за допомогою гамма-гамма каротажу, значення d_в, d_н, d_г і d_ск беруть з довідника, при цьому величину d_в знаходять з врахуванням мінералізації та температури води, величину d_н – для заданих термобаричних умов і газового фактора, величину d_г – з врахування термобаричних умов залягання колектора. Значення d_п, які знімаються з діаграм ГГК, використовуються безпосередньо для розрахунку К_п.

Величина K_п для найпростішого випадку мономінерального скелету і насичення пор водою розраховується на підставі формули (10.3):

. (10.5)

При складному складі скелету і рідини в порах у якості d_ск використовується значення d, яке розраховане за формулою (10.2) при відомому складі скелету, а замість d_в величина d_р, яка розрахована за формулою (10.4), виходячи із складу рідини та густини її компонентів при пластових умовах.

При оцінці вмісту компонент рідини в порах продуктивного колектора враховують, що радіус дослідження ГГК 10-15 см.

Літологічне розчленовування розрізу виконують звичайно при комплексній інтерпретації діаграм електрометрії, радіометрії та акустичного каротажу з використанням діаграм ГГК. Найбільш ефективне використання ГГК при розв’язку цієї задачі в карбонатно-гідрохімічному розрізі, компоненти якого – пласти вапняків, доломітів, гіпсу, ангідриту і кам’яної солі, мають істотно відмінні значення d_ск.