Таблиця 12.2 – Характерні покази ΔТп в опорних середовищах

Криві Т₁, Т₂, ΔТ, які не задовольняють жодної умови, є спотвореними та інтерпретації не підлягають. Найбільш важливий недолік кривої ΔТ_п – наявність помилкових аномалій (“викидів”), що іноді виходять за межі інтервалу ΔТ_п.min-ΔT_п.max.

б) Визначення границь пластів. Крива інтервального часу реєструється в лінійному масштабі так, що величина ΔΤ_п зростає зліва направо. Крива затухання a реєструється в лінійному або логарифмічному масштабі. Таким чином, породи з високою пористістю і підвищеним поглинанням енергії хвиль відзначаються на фоні порід, що вміщують пласт, максимумами на кривих ΔΤ_п і a. Аномалії зазначених параметрів симетричні відносно середини пласта. Його границі при будь-якому співвідношенні розміру зонда L і товщини пласта h знаходять по точках, які зміщені на відстань S/2 від початку аномалії до середини пласта (Рис. 12.2).

S – база зонда

Рисунок 12.2 – Теоретичні форми аномалій та визначення границь пластів на діаграмах АК

в) Зняття характерних значень ΔТ_п. Зняття значень ΔТ_п в межах аномалії проводять для ділянок розрізу, які відмічаються номінальним діаметром d_н або d_c<d_н на кавернограмі; пласти де d_c>d_н не інтерпретуються. Оскільки до уваги не приймаються пласти товщиною h<L, вплив вміщуючих порід на ΔТ_п не враховують. Вплив швидкості підйому V зонда і сталої τ інтегруючої комірки на ΔТ_п нехтується при V<1000 м/год, τ<0,5 с.

г) Визначення Kп за даними АК. Маючи інтервальний час проходження пружної хвилі у пласті, скелеті породи та рідині, яка заповнює пори колектора, за рівнянням середнього часу знаходимо коефіцієнт пористості.