Методи знімань при коригуванні планів земель

Організація і зміст робіт по коригуванню планів

Коригування планів і його точність

Найзручніше коригувати штрихові плани, що виготовлені на прозорих пластикових матеріалах (астролон, вініпроз тощо), тому що вони практично не деформуються, з них швидко і легко видаляється все непотрібне і застаріле, легко наносяться нові контури і об'єкти. Зі складеного на пластику плану простими засобами виготовляються копії, що необхідні для польової роботи по коригуванню або для збереження зображення ситуації на момент знімання. Аналогічно просто виготовляються копії з відкоригованого плану. За відсутності планів на пластиці працюють з їх репродукціями на жорсткій основі.

При виконанні робіт по коригуванню постає завдання – вибрати такі способи коригування, які практично б забезпечили збереження точності коригованих планів. Коригуванням неможливо виправити неякісний план, однак невдало вибраний спосіб коригування може призвести до неприпустимої втрати точності коригованого плану.

Практично плани вважаються рівноточними, якщо показники їх точності відрізняються один від одного менш ніж на 10%. Наприклад, якщо точність коригованого плану характеризується похибкою положення контурної точки 0.4 мм на плані, а у результаті коригування похибка положення точок контурів виявилась 0.44 мм на плані, то відкоригований план вважається рівноточним коригованому. Це означає, що якщо точність коригованого плану характеризується похибкою положення точки на плані m_t, то відкоригований план має похибку положення точки 1.1m_t, тому, для того, щоб забезпечити критерій мізерності 10%, похибки вимірювань m_вим при корегуванні повинні складати величину m_вим=0.46m_t

З цього випливає, що похибки вимірювань при коригуванні не повинні перевищувати половини величини похибки точності коригованого плану.

Коригування планів і карт є самостійним видом геодезичних робіт, що виконуються для внесення до плану змін ситуації, після останнього знімання, із збереженням точності коригованого плану.

Роботи по коригуванню виконуються у наступному порядку:

1. Підготовчі камеральні роботи.

2. Польове дешифрування новостворених контурів на матеріалах аерофотознімання або звірка коригованого плану з місцевістю (огляд, рекогносціювання місцевості).

3. Видалення з плану зниклих контурів.

4. Побудова знімальної основи (за необхідності).

5. Знімання новостворених контурів.

6. Нанесення результатів знімання і дешифрування на план і складання кальок виконаних робіт.

7. Контроль і оформлення результатів коригування (викреслювання плану і кальок, складання записки, пояснення або технічного звіту, підшивання і брошурування документів – схем, довідок, польових журналів, абрисів, відомостей обчислень, таблиць тощо).

Підготовчі роботи полягають у підборі і підготовці планів (карт), що вимагають коригування, та інших документів і матеріалів, що використовуються при коригуванні.

З огляду (рекогносціювання) місцевості починаються польові роботи щодо коригування плану, що полягають в уважній звірці коригованого плану з місцевістю. У процесі огляду місцевості виконують наступні роботи.

1. Виправляють на плані змінені назви.

2. Виявляють контури і масиви, що підлягають зніманню.

3. Намічають схеми побудови знімальної основи, тобто на плані зазначають вид побудови знімальної основи залежно від характеру місцевості і міри змін ситуації, їх роззосередженості, наявності пунктів геодезичних мереж, метеоумов.

4. Визначають методи знімання новостворених контурів.

Хоча коригування і є самостійним видом геодезичних робіт, але вони можуть виконуватися одночасно з проведенням землевпорядних і меліоративних заходів.

Точність коригування у значній мірі залежить від точності геодезичної основи знімання, що виконується при коригуванні.

Геодезичною основою знімання можуть бути: пункти геодезичних мереж (тріангуляції, полігонометрії); межі землекористування (землеволодіння) – межові знаки, що мають обчислені значення координат; точки знімальних ходів, прокладені між цими пунктами; опорні контурні точки, що збереглися на місцевості і чітко відображені на коригованому плані. Такими точками можуть бути перетини доріг, канав, якщо ці перетини відбуваються під кутами в межах 40–140°, кути будівель, огорож.

Найпростіше і з повним збереженням точності коригованого плану робота виконується, якщо знімання опирається на пункти існуючої геодезичної мережі достатньої щільності (при зніманні у масштабі 1:10 000 допускається не більше 3–4 км між пунктами).

Теодолітне знімання (прокладання ходів, полярний спосіб) застосовується у закритій місцевості при значній роззосередженості ділянок, за несприятливих для польових робіт кліматичних умов, а також і у відкритій місцевості при невеликих змінах в ситуації.

Мензульне знімання виконується у сприятливу погоду на відкритій місцевості, на великих масивах при складній контурній ситуації і при значних її змінах. Метод мензульного знімання має переваги перед іншими методами, оскільки всі зміни ситуації наносяться на план безпосередньо в полі з більшою детальністю. Це дозволяє в процесі польової роботи відстежувати зміни. При цьому способі коригування до складу бригади входить менша кількість робочих, виконавець звільняється від значної частини польових записів (ведення абрису).

Коригування за допомогою мірного приладу (стрічки, рулетки) і екера виконують, якщо на місцевості відбулися невеликі зміни окремих контурів, якщо знімання новоутворених контурів можна виконати способом перпендикулярів відносно ліній, що опираються на пункти геодезичної мережі або на опорні контурні точки.

Пункти геодезичної мережі використовуються і для прив'язки аерознімків нового аерофотознімання. Контурні точки використовують як опорні при коригуванні, коли пункти геодезичної мережі на території знімання відсутні або існуюча геодезична мережа має недостатню щільність пунктів.