Планування чисельності робітників.
ПЛАНУВАННЯ ПОТРЕБИ В ПЕРСОНАЛІ
Планування потреби у персоналі здійснюється з метою визначення потрібної чисельності працюючих за їх категоріями.
Для планування чисельності персоналу використовують методи:
- нормативний метод, базується на основі розробки норм праці для виконання окремих видів робіт чи операцій на початок планового періоду (норми часу, норми виробітку, норми обслуговування, норми чисельності персоналу);
- метод техніко – економічних розрахунків, що базується на основі визначення кількості робочих місць та розробки планового балансу робочого часу.
Загальна чисельність промислово – виробничого персоналу підприємства на плановий період визначається методом коригування базової чисельності відповідно до планового темпу зростання обсягів виробництва продукції:
,
де 
– планова чисельність промислово - виробничого персоналу, осіб;
– чисельність працівників промислово – виробничого персоналу в базовому періоді, осіб;
– темп зростання обсягу виробництва продукції у плановому періоді, %;
– сумарна зміна чисельності за пофакторним розрахунком можливого зростання продуктивності праці, осіб.
Під час планування чисельності робітників складають баланс робочого часу, який розраховується за окремими елементами і передбачає: визначення корисного фонду робочого часу в днях; встановлення середньої тривалості робочого дня у годинах; визначення корисного (ефективного) фонду робочого часу в годинах.
Корисний фонд робочого часу в днях у плановому періоді обчислюють за допомогою календарного та номінального фондів часу.
Календарний фонд – це кількість календарних днів у плановому періоді: році (365 або 366), кварталі (90, 91, або 92 дні).
Номінальний фонд – кількість днів у плановому періоді, крім вихідних та святкових. У безперервних виробництвах номінальний фонд робочого часу визначається відніманням від календарного фонду днів невиходів працівника згідно з графіком змінності. На підприємствах з перервним виробництвом номінальний фонд робочого часу (
) одного робітника у днях обчислюється відніманням кількості вихідних та святкових днів від календарного фонду:
де 
– календарний фонд часу одного робітника, дні;
– кількість вихідних у календарному періоді, дні;
– кількість святкових днів у календарному періоді, дні.
Таблиця 5.1. Баланс робочого часу середньооблікового робітника(дані умовні)
| Показники | Одиниця виміру | Звітний рік | Плановий рік |
| Календарний фонд часу | дні | ||
| Кількість неробочих днів, у тому числі: | |||
| святкових | |||
| вихідних | |||
| Номінальний фонд робочого часу | |||
| Невиходи на роботу,у тому числі: | 36,4 | ||
| чергові та додаткові відпустки | 24,1 | 24,2 | |
| навчальні відпустки | 0,5 | 1,2 | |
| відпустки у зв’язку з народженням дитини | 1,1 | 1,2 | |
| тимчасова непрацездатність | 10,1 | 8,2 | |
| інші невиходи,дозволені законодавством | 1,9 | 1,6 | |
| невиходи з дозволу адміністрації(за звітом) | 0,7 | - | |
| прогули(за звітом) | 0,5 | - | |
| цілоденні простої(за звітом) | 0,1 | - | |
| Кількість робочих днів у році | 216,6 | ||
| Середня тривалість робочого дня | 7,8 | 7,8 | |
| Корисний фонд робочого часу одного робітника | 1669,2 | 1689,48 |
Середня тривалість робочого дня (
) визначається як середньовиважена величина з урахуванням різної тривалості робочого дня для робітників різних категорій. Скорочений робочий день мають робітники, що працюють на особливо важких роботах, підлітки, працюючі матері, що годують немовлят. Враховуються також скорочені години роботи у передсвяткові дні.
Корисний (або ефективний) фонд часу на плановий рік (
) являє собою різницю між номінальним фондом та кількістю планових невиходів робітника. Він обчислюється за формулами:
І) у д н я х :
де 
– корисний фонд часу одного робітника, дні;
– планова кількість днів невиходу робітника на роботу в плановому періоді;
2) у г о д и н а х :
де 
– планова кількість робочих днів одного робітника протягом року, дні;
– середня тривалість робочого дня, год.
Визначення чисельності основних робітників, необхідних для виконання планового обсягу робіт(
), здійснюється на підприємстві, як правило, на основі трудомісткості виробничої програми та планового фонду корисного часу одного робітника. Обчислення проводиться за формулою:
де
– планова технологічна трудомісткість виробничої програми, н.-год;
– плановий корисний фонд робочого часу одного робітника, год;
– плановий коефіцієнт виконання робітниками норм виробітку.
Чисельність основних робітників, необхідних для обслуговування агрегатів, апаратів, машин, що знаходяться в експлуатації(
), визначається за нормами обслуговування:
де 
– кількість обладнання (робочих агрегатів) або інших об'єктів обслуговування, шт.;
– кількість змін за добу;
Н обсл - норма обслуговування, тобто кількість одиниць агрегатів, обладнання, розмір виробничих площ, що обслуговуються одним або групою робітників;
– коефіцієнт переведення явочної кількості в облікову, який обчислюється за формулою:
де 
– невиходи робітників на роботу в розрахунковому періоді, %.
При плануванні чисельності допоміжних робітників (
), для яких неможливо встановити ні обсягу робіт, ні норм обслуговування, застосовується розрахунок за кількістю робочих місць (наприклад, кранівники, комірники, комплектувальники).
де 
– кількість робочих місць.