Закономірності розвитку теорії витрат

ТЕМА 2.. Закономірності і та чинники формування витрат

2.1.Закономірності розвитку теорії витрат

2.2. Категорії витрат

2.3. Чинники формування витрат.

Науковим підґрунтям та поштовхом до розвитку знань про витрати стали праці класиків економічної думки А.Сміта та Д.Рікардо, які дали початок трудовій теорії вартості. Засновник англійської класичної школи політичної економії Сміт під витратами виробництва розглядав заробітну плату, прибуток і ренту, а також ввів поняття абсолютних витрат [10]. На відміну від нього, Д.Рікардо під витратами розумів тільки заробітну плату і прибуток [9,С.113]. Також він зазначав про необхідність врахування у вартості виробленої продукції витрат на засоби виробництва. Велика заслуга Д.Рікардо полягає і в розробці теорії порівняльних витрат.

Класичні доктрини А. Сміта і Д. Рікардо набули розвитку у працях економістів “нової хвилі” Сея, Мальтуса, Сеніора, Бастіа, Мілля та інших. Так, „чиста теорія трудових витрат” була витіснена теорією витрат виробництва, за якою праця є лише одним із чинників вартості. Французький економіст Ж.Б. Сей зазначав, що витратами виробництва продукту, крім затраченої праці, є також земля та капітал [5].

Марксистська економічна доктрина намагається визначити суть капіталістичного виробництва як боротьбу між двома класами (капіталістами і робітниками). Тому витрати виробництва – це те, скільки коштує товар капіталісту, тобто сума витрат на придбання засобів виробництва і робочої сили, які виступають, відповідно, постійним і змінним капіталом [4].

Австрійська школа (маржиналісти) розглядала витрати як корисність. Зокрема, Ф.Візер трактував витрати як корисність, що приноситься у жертву [13,С.355].

В кінці ХІХ ст. формувачем неокласичного напрямку економічної теорії була кембриджська економічна школа, заснована А.Маршаллом, який прагнув поєднати класичну і маржинальну концепції. Маршалл у своїй синтетичній теорії сконцентрував основну увагу на розробці теорії цін. Під витратами виробництва він розумів витрати таких факторів виробництва, як земля, праця, капітал і підприємницькі здібності [7].

Подальший розвиток теорії витрат характеризується використанням математичних методів. Початок ХХ ст. ознаменувався формуванням неокласиками виробничої функції. В її основу покладено ідею того, що економіка функціонує за принципом порівняння витрат і результатів. Теорія виробництва виникла у 30-х роках ХХ ст. на основі досліджень залежностей між витрачанням виробничих ресурсів і кількістю виготовлення продукції, затраченими та виготовленими благами, визначенні ефективних точок виробництва за певних технологічних умов та формуванні виробничих взаємозалежностей за допомогою виробничих функцій. У зв’язку з різноманітністю варіантів організації і технології виробництва у спеціальній літературі запропоновано ряд виробничих функцій: класична виробнича функція (закон доходу), неокласична виробнича функція (Кобба-Дугласа), виробничі функції Леонтьєва, Гутенберга, Хайнена, Клока та ін. [11]. Ці функції описують взаємозв’язки між затратами факторів виробництва (виробничих ресурсів) та обсягами кінцевої продукції і дають можливість визначити, за якої комбінації факторів виробництва отримується максимальна кількість продукції. Якщо ж певний обсяг продукції може виготовлятися при різних комбінаціях одних і тих же факторів, то виробничі функції не дозволяють встановити, яка з можливих комбінацій є для підприємства найефективнішою, тобто забезпечує мінімальні витрати і максимальний прибуток.

Тому теорія виробництва була доповнена теорією витрат, в рамках якої теоретико-виробничі закономірності (виробничі функції) використовуються для постановки і вирішення економічних задач. Методологічною основою теорії витрат є взаємозв’язок між моделями виробництва та моделями витрат.

Згідно німецького економіста Г.Фанделя, теорія витрат вивчає питання їх з’ясування і формування [11,С.287]. З’ясувальна функція теорії витрат полягає у виявленні чинників, які визначають їх рівень. Ці чинники необхідно систематизувати і засувати, як вони впливають на величину витрат. Такий вплив може мати як кількісну, так і вартісну форми залежно від того, стосується він величини затрат факторів чи їх цін. Дослідження залежності рівня витрат від різних чинників здійснюється на основі функцій витрат.

Функція формування витрат, яку розглядає дана теорія, полягає в такому визначенні та поєднанні чинників впливу на витрати факторів, за яких певний обсяг продукції виготовляється з мінімальними витратами. При цьому велике значення мають ціни на ресурси як чинник впливу на витрати. Від них залежить, які ресурси, в якій кількості та в якому вигляді використовуються у виробничому процесі. За допомогою цін зіставляються затрати різних факторів виробництва в одному грошовому вимірі. Тільки після цього можна ставити задачу вибору: як виготовити продукцію певних видів та обсягу з мінімальними витратами. Ця задача є головною для функції формування витрат.