1. Поняття «витрати». Витрати як процес формування і використання ресурсів. Різновиди витрат. Витрати у натуральному
і грошовому вимірі. Грошові видатки і витрати, що формують вартість продукції. Витрати і собівартість продукції.

2. Класифікація витрат і її практичне значення.

Різноманітність витрат і їх групування за певними ознаками. Сумарні витрати підприємства і витрати на одиницю продукції. Середні та граничні (маржинальні) витрати. Прямі та непрямі витрати. Змінні та постійні витрати, їх різновиди, методи розмежування їх. Регульовані та нерегульовані витрати для певного рівня управління. Явні та неявні (альтернативні) витрати. Практичне застосування класифікації витрат в управлінні їх динамікою і прийнятті господарських рішень.

3. Структура витрат і фактори, що її визначають.

Різні напрями визначення структури витрат та їх практичне значення. Видова (елементна) структура витрат, її особливості в різних галузях економіки. Вплив співвідношення прямих і непрямих витрат на точність калькулювання. Структура витрат залежно від їх реакції на масштаби ділової активності, використання її для обґрунтування підприємницьких рішень. Зміна структури витрат під впли­вом технічних, організаційних, економічних факторів.

1. Поняття «витрати». Витрати як процес формування і використання ресурсів.

Будь-яка діяльність, передусім виробнича, потребує певних ресурсів. Обсяг використаних ресурсів підприємства у грошовому вимірі для досягнення певної мети — це витрати підприємства. Підприємство в процесі господарської діяльності здійснює витрати. Об’єкт витрат – це продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення, пов’язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат. Витрати формуються одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язаньЯк відомо, витрати бувають інвестиційні (разові) та поточні. Інвестиційні витрати, чи інвестиції, спрямовуються на створення чи купівлю дохідних активів або соціальних благ. Ці особливі витрати розглядаються окремо зі специфічною методикою їх обґрун­тування.
Поточні виробничі та пов’язані з виробництвом витрати — циклічні або безперервні. Вони повторюються з кожним циклом виготовлення продукту (основні матеріали, технологічна енергія, зарплата виробничих робітників і т. п.) або потрібні постійно для управління і підтримування виробничої системи в стані готовності (зарплата управлінського персоналу, орендна плата, амортизація основних засобів та ін.). Поточні витрати (далі — витрати) формують собівартість продукції і таким чином безпосередньо впливають на величину прибутку — головний показник діяльності підприємства. На рівні підрозділів внутрішньої кооперації, що є центрами витрат і не формують власного прибутку, витрати є основним показником ефективності їх діяльності (у зіставленні з обсягом виготовленої продукції чи виконаної роботи).

Рис. 1. Формування витрат виробництва

2. Класифікація витрат і її практичне значення.

Витрати підприємства, пов’язані з операційною діяльністю, можуть бути різними, тому їх класифікують за низкою ознак.
За об’єктом формування розрізняють витрати сукупні (загальні) та витрати на одиницю продукції.
За методикою обчислення витрати на одиницю продукції поділяються на середні та граничні:

де Сс — середні витрати;
С — сукупні операційні витрати за певний період;
N — обсяг виробництва продукції у натуральному вимірі;
Сг — граничні витрати;
dC — приріст сукупних витрат;
dN — приріст обсягу виробництва на гранично малу величину.
За економічним змістом (видами) відрізняють такі елементи витрат:

· матеріальні витрати;

· оплата праці;

· відрахування на соціальні заходи;

· амортизаційні відрахування;

· інші витрати.

За калькуляційними статтями витрати групуються так:

· прямі матеріальні витрати;

· пряма заробітна плата;

· інші прямі операційні витрати;

· загальновиробничі витрати;

· адміністративні витрати;

· інші загальні операційні витрати;

· витрати на збут продукції.

За способом віднесення на окремі види продукції розрізняють витрати прямі та непрямі. В однопродуктовому виробництві всі витрати — прямі.
За можливістю впливу на величину витрат з боку центру відповідальності вони поділяються на регульовані та нерегульовані.
За залежністю від операційної активності (обсягу виробництва) витрати поділяються на змінні та постійні (рис. 1.1). Змінні витрати залежать від операційної активності (обсягу виробництва) і бувають пропорційні та непропорційні (дегресуючі та прогресуючі). Для пропорційних витрат коефіцієнт еластичності ke = 1, для дегресуючих — ke < 1, для прогресуючих — ke > 1.

Постійні витрати в межах певної виробничої потужності
не залежать від обсягу виробництва, для них ke = 0. Докладніше
з характеристикою і класифікацією витрат можна ознайомитися
за [3, с. 18—30; 10, с. 20—41].

Рис. 2. Динаміка витрат: а — постійних; б — дегресуючих;
в — пропорційних; г — прогресуючих

В аналітичних і прогнозних обчисленнях спрощено вважають, що всі змінні витрати є пропорційними. Це дає змогу будувати прості функції витрат, а саме:
;
,
де С — сукупні операційні витрати за певний період;
Сз.о — змінні витрати на одиницю продукції;
N — обсяг виробництва продукції у натуральному вимірі;
Cп — постійні витрати за даний період;
Со — витрати на одиницю продукції (собівартість продукції).
Важливе практичне значення має розмежування витрат на змінні та постійні в реальних умовах виробництва. Найпоширеніші методи такого розподілу — прямий (бухгалтерський) розподіл сукупних витрат на змінні та постійні, виходячи з їх змісту та аналітичний метод, який ґрунтується на динаміці витрат і обсягу виробництва. Перший метод достатньо точний, але трудомісткий, другий дає приблизні результати і може застосовуватися за зміни обсягу виробництва в певних періодах і стабільних норм.
У разі обґрунтування господарських рішень виділяють витрати явні та неявні, релевантні та нерелевантні [5, с. 15—21].

3. Структура витрат і фактори, що її визначають.

За управління витратами вивчають й аналізують їх структуру, тобто співвідношення за певними ознаками. Практичне значення мають такі аспекти структури витрат:

· видова (елементна) структура: дає змогу характеризувати виробництво щодо витрат ресурсів (матеріаломістке, капіталомістке, трудомістке виробництво);

· співвідношення прямих і непрямих витрат: характеризує рівень і складність калькулювання;

· співвідношення змінних і постійних витрат: показує частку сукупних витрат на підтримання виробничого потенціалу в стані готовності, а також ступінь реакції прибутку на динаміку обсягу виробництва і продажу. Чим більшою є частка постійних витрат у загальній їх величині, тим більший обсяг виробництва забезпечує його беззбитковість і тим суттєвішою є реакція прибутку на зміну обсягу виробництва і продажу продукції (див. тему 6).

Структура витрат за зазначеними аспектами залежить від низки факторів: галузевих особливостей, широти номенклатури продукції підприємства, складності виробництва та ін. [5, с. 32—34].

Як вже зазначалося, витрати формують собівартість продукції підприємства. Але варто наголосити, що сукупні операційні витрати за певний період і собівартість всієї готової (товарної) продукції підприємства за цей же період, як правило, не збігаються. Це зумовлюється коливаннями залишків незавершеного виробництва, витратами майбутніх періодів і застосуванням різних методів обчислення собівартості продукції (за повними і неповними витратами).

За звітний період обсяг виробництва збільшився на 20 %, а сукупні виробничі витрати зросли на 15 %.
1. Визначити частку постійних витрат у їх загальній сумі
за звітний період.
2. Обчислити, на скільки зростуть сукупні витрати у плановому періоді, якщо обсяг виробництва зросте на 18 %.
3. Визначити частку постійних витрат у плановому періоді.
Вказівка. За змістом задача аналогічна попередній, показники виражені відносними величинами. Рівняння для її розв’язання:

де Рсп — частка постійних витрат у загальній їх сумі, %;
Iв — індекс зростання обсягу виробництва;
Ic — індекс зміни загальних витрат.
За зростання обсягу виробництва в межах наявної виробничої потужності та організаційної структури частка постійних витрат у їх загальній сумі знижується. Тому в динамічному виробництві цей показник нестабільний.
Відповідь:
1. Рсп 1 = 25 %;
2. на 13,5 %;
3. Рсп 2 = 22 %.

Змінні витрати на один виріб становлять
700 грн, постійні витрати за рік — 300 000 грн. Річний обсяг виготовлення і продажу виробу — 1000 шт.

• Визначити ціну виробу, за якої підприємство одержить 200 000 грн річного прибутку.
• Обчислити, на скільки треба збільшити обсяг виробництва, щоб одержати такий прибуток, знизивши визначену ціну на 10 %.

Вказівка. Скласти рівняння, в якому прибуток обчислюється як виручка мінус витрати. В першому випадку невідома величина рівняння — ціна, в другому — обсяг виробництва.
Відповідь:
1. Ц = 1200 грн;
2. DN = 316 шт.

Запитання

Тести
З наведених нижче відповідей виберіть правильну:
1. До прямих належать витрати, які:
а) здійснюються регулярно;
б) є постійними;
в) безпосередньо відносяться на окремі види виробів;
г) не залежать від номенклатури продукції;
д) обчислюються за встановленими нормами.
2. До непрямих належать витрати, які:
а) здійснюються періодично;
б) змінюються в часі;
в) залежать від номенклатури продукції;
г) не відносяться безпосередньо на окремі види виробів у багатопродуктовому виробництві;
д) обчислюються на основі їх динаміки за минулі періоди.
3. Зі зменшенням обсягу виробництва частка постійних витрат у загальній їх сумі:
а) зменшується;
б) збільшується;
в) залишається незмінною;
г) змінюється залежно від конкретних умов;
д) спочатку зменшується, а згодом зростає.
4. Змінні витрати — це витрати, величина яких:
а) змінюється на одиницю продукції внаслідок НТП;
б) залежить від продуктивності праці;
в) нестабільна у часі;
г) залежить від обсягу виробництва;
д) залежить від номенклатури продукції, що виготовляється.
5. До постійних належать витрати, величина яких:
а) однакова для різних видів продукції;
б) не залежить від обсягу продукції в межах даної виробничої потужності;
в) постійна на одиницю продукції;
г) має незмінні норми на тривалий час;
д) постійно зростає.
6. Сукупні річні витрати підприємства на виготовлення та реалізацію продукції в минулому році становили 1000 тис. грн,
у поточному — 1150 тис. грн. Обсяг виробництва за цей період зріс на 20 %. Норми і ціни не змінювалися. Постійні витрати у собівартості продукції становлять (тис. грн):
а) 200; б) 250; в) 150; г) 750; д) 50.
7. Повна собівартість кінцевої (товарної) продукції підприємства за певний період:
а) завжди відповідає кошторису основної діяльності;
б) завжди менша за кошторис основної діяльності;
в) завжди більша за кошторис основної діяльності;
г) менша, більша за кошторис основної діяльності або відповідає йому залежно від динаміки списання витрат;
д) не пов’язана з кошторисом основної діяльності.
8. Середня повна собівартість одиниці продукції повністю визначається:
а) нормами прямих витрат на одиницю продукції;
б) величиною постійних (непрямих) витрат за певний період;
в) обсягом виробництва продукції;
г) правильними є відповіді а), б);
д) правильними є відповіді а), б), в).
9. Граничні витрати — це:
а) максимальні сукупні витрати підприємства;
б) максимальні витрати підприємства на одиницю продукції;
в) допустимі сукупні витрати підприємства;
г) допустимі витрати підприємства на одиницю продукції;
д) приріст сукупних витрат підприємства внаслідок зростання обсягу виробництва на гранично малу величину.
10. Зі збільшенням обсягу виробництва в межах даної виробничої потужності собівартість продукції:
а) зростає;
б) знижується;
в) залишається незмінною;
г) спочатку знижується, а згодом зростає;
д) спочатку зростає, а згодом знижується.