Начальник Головного управління

Про порядок розтину викиднів в масою тіла від 500.0 і більше в строках від 22 тижнів вагітності незалежно від живо- або мертвонародженості, мертвонароджених та новонароджених померлих в неринатальному періоді

ПОЛОЖЕННЯ

Додаток № 6

Лікувально-профілактичної допомоги А. Картиш

Начальник Головного управління

Розтину та реєстрації в протоколі патологоанатомічого дослідження підлягають всі померлі в лікувальних закладах новонароджені, незалежно від часи тіла та дов­жини, від того, скільки часу після народження спостері­гались в них прояви життя, а також мертвонароджені масою 1000г. та більше і довжиною тіла понад 30см, ви­кидні масою тіла від 500 г і більше в строках від 22 тижнів вагітності і незалежно від живо- або мертвонародженості. У випадку розтину викиднів вони реєструються в прото­колі патологоанатомічого дослідження, свідоцтво про перинатальну смерть на них не оформляється. Послід направляться разом із викиднем і реєструється як біопсійний матеріал. Результати дослідження надсилаються в лікувальний заклад.

Головний лікар пологового будинку забезпечує 100% розтин трупів мертвонароджених та померлих новонарод­жених, доставку їх у патологоанатоміче бюро (відділен­ня) не пізніше 12 годин після родів мертвонародженого чи смерті новонародженого, мертвонароджений направляється з історією пологів та клінічним епікризом; по­мерлий новонароджений — з історією розвитку новона­родженого та клінічним епікризом. Мертвонароджений на­правляється в патологоанатоміче відділення з послідом. На патологоанатоміче дослідження направляються також посліди від новонароджених, якщо в них є симпто­ми внутрішньоутробного захворювання, особливо, якщо є підозра на внутрішньоутробну інфекцію. В усіх випадках послід реєструється як біопсійний матеріал.

Завідуючий патологоанатомічим відділенням забез­печує 100% мікроскопічне дослідження матеріалу розтину трупів новонароджених мертвонароджених та послідів.

Головний лікар та завідуючий патологоанатомічим відділенням організовують необхідне вірусологічне та бак­теріологічне дослідження матеріалу розтину мертвонароджених, померлих новонароджених та послідів, вико­ристовуючи для цього відповідні лабораторії при даному лікувальному закладі чи санепідемстанції.

У випадках раптової смерті дітей, які не були на дис­пансерному обліку, поза лікувальним закладом їх трупи підлягають судово-медичному розтинові. Патологоанатом може бути залучений для консультативної допомоги за до­мовленістю з керівником бюро судово-медичної експерти­зи. У разі раптової смерті дітей, що були на диспансерному обліку, їх трупи розтинаються патологоанатомами.

Для уніфікації оформлення патологоанатомічого діагнозу перинатально померлих використовуються тільки результати розтину трупів плодів і новонароджених та патологоанатомічого дослідження послідів. Клінічні дані про материнську патологію в період вагітності та пологів в патологоанатомічий діагноз не вносяться. Вони обо­в'язково фіксуються в патологоанатомічому епікризі та в свідоцтві про смерть.

Свідоцтво про перинатальну смерть чи попереднє перинатальне свідоцтво про смерть, патологоанатомічий діагноз та протокол (карта) патологоанатомічого дослід­ження оформляються патологоанатомом у день розтину.