Розділ VІ

Лікарські помилки, їх причини та джерела

Лікарські помилки — це помилки лікаря при виконанні своїх професійних обов'язків, є наслідком «квалифицированного заблуждения» (І.В. Давидовський) і не містять складу злочину. В це поняття входять дії, які не можуть бути передбачені і попереджені лікарем; лікарська помилка не є результатом халатного, безвідповідального відношення лікаря до своїх обов'язків, нерадивості або зловмисної дії. В зв'язку з цим незалежно від їх наслідків лікар не може бути покараним ні в дисциплінарному, ні в кримінальному порядку.

Професійні помилки у лікаря зустрічаються як і в представника любої іншої професії. Але в зв'язку з тим, що лікар має справу їз здоров'ям та життям людей, його помилки можуть набувати великого соціального значення.

Лікарські помилки можуть бути умовно розділені на тактичні і технічні. В залежності від етапу, на якому вони допущені, виділяють також діагностичні, лікувальні і профілактичні помилки.

Класифікація лікарських помилок :

1) діагностичні помилки;

2) помилки, зв'язані з лікувальними заходами;

3) організаційні помилки;

4) помилки у веденні медичної документації;

5) помилки поведінки медичного персоналу в лікувальному закладі;

6) помилки, зв'язані з проведенням профілактичних заходів.

1.Діагностичні помилки.

- неправильний вибір методів дослідження для встановлення діагнозу;

- неправильна оцінка їх результатів;

- особливості дитячого організму і т.д.

2.Лікувальні помилки.

Вони поділяються на тактичні і технічні.

а) Тактичні :

- неправильна госпіталізація хворого (хірургічного);

- помилки у визначенні показань або протипоказань до тієї чи іншої операції, а також в виборі часу і об'єму хірургічного втручання;

- передозування лікарських препаратів, неправильне призначення їх, незастосування необхідного лікарського засобу, використання інфікованої крові та інших рідин.

б) Технічні помилки зустрічаються при інструментальних, діагностичних і лікувальних маніпуляціях :

- залишення сторонніх тіл в ранах і порожнинах;

- перфорація стінки матки при абразії, пошкодження стінки сечового міхура при цистоскопії;

- перерізання судин, нервів, сечоводів при оперативних втручаннях.

3.Організаційні помилки.

- зриви в обслуговуванні викликів по швидкій допомозі, а також лікувальних установ;

- відсутність зв'язку стаціонару і поліклініки, недоліки в диспансерному спостереженні, затримка з оглядом хворих і наданням екстренної допомоги;

- дефекти в забезпеченні ліками, кров'ю і т.д.

4.Помилки у веденні медичної документації.

Аналізу піддаються медична карта стаціонарного хворого, протоколи розтинів, амбулаторні карти померлих.

Помилки у веденні медичних карт стаціонарного хворого :

а) неправильне оформлення клінічного діагнозу :

- неакуратність його написання (записи різним чорнилом, нерозбірливим почерком, самовільне скорочення слів );

- невдалий порядок розміщення окремих розділів діагнозу;

- відсутність дати встановлення діагнозу;

- оформлення діагнозу не за нозологічними формами захворювань;

- відсутність поділу діагнозу на основні захворювання, ускладнення і супутні захворювання;

- підміна основного захворювання в патогенетичному відношенні основними клінічними проявами хвороби, які часто є ускладненнями його.

б) порушення в відображенні динаміки розвитку захворювання, зокрема, даних щоденних обходів, консультацій, консиліумів;

в) недостатнє відображення проведених лабораторних та спеціальних досліджень (рентгенскопія, ендоскопія та ін.).

5. Помилки поведінки медичного персоналу в лікувальному закладі стосуються нерідко порушення принципів деонтології.

Про причини смерті може говорити родичам тільки лікар-патологоанатом, який не повинен давати приводу для того, щоб дії лікуючих лікарів розцінювались родичами померлого як проступок чи злочин (лікарський).

6.Помилки, зв'язані з профілактичними заходами (прививки, вакцинації, біологічно активні речовини).