Поширення і практичне значення основних представників типу.

Класифікація губок

Губок за будовою та складом їх скелету поділяють на 4 класи:

1. Вапнякові губки;

2. Скляні губки.

3. Звичайні губки.

4. Археоціати.

У представників класу Вапнякові губки скелет складається зі голок вуглекислого кальцію. Це виключно морські, невеликих розмірів мілководні поодинокі (бочкоподібну, трубчасту, мішкоподібну) чи колоніальні губки. Є представники, побудовані по типу аскон, сикон, лейкон.

До класу Скляні губки належать морські, здебільшого глибоководні губки. Тіло має переважно келихоподібну, трубчасту або мішкоподібну форми. Переважно поодинокі форми типу сикон, висотою до 50 см і більше. Мезохіл майже зовсім відсутній. Мають кремнеземовий скелет, який побудований із голок. У губки монорафісциліндричне тіло, висота якого близько 1 м, пронизане голкою у вигляді вісі, ш;о має довжину 3 м і встром­ляється в ґрунт.

До класу Звичайні губки належить більшість представників, що населяють солоні та прісні водойми. Це коло­ніальні або поодинокі форми, побудовані за лейкоїдним типом. Скелет утворений спікулами із, з'єднаними спонгіном, або лише спонгіном. Належать губки кліони, які мають здатність просвердлювати ходи у вапняках, келих Непту­на, рогові губки, бодягита ін. У середній та нижній течії Дніпра помічено 7 видів бодяг.

Клас Археоціати - переважно вимерлі морські тварини, що відрізняються від справжніх губок монолітним ске­летом і відсутністю спікул.

 

Тварин, що живляться губками, дуже мало. Лише в шлунку деяких риб і тюленів знаходили рештки губок, проте в харчово­му раціоні й цих тварин вони не відіграють помітної ролі.

Між губками та іншими організмами спостерігаються різні форми симбіозу. Так, багато ракоподібних, деякі багатощетинкові черви використовують тіло губок як схованку і захисток від ворогів, у тканинах губок відкладають яйця кільчасті чер­ви, рачки, риби. У парагастральній порожнині губок ховаються на ніч креветки та бокоплави (явище коменсалізму).

Між губками, особливо прісноводними, і водоростями вста­новлюються досить тісні взаємовигідні зв'язки. Так, зоохлорели, потрапивши з водою в тіло губки, не перетравлюються від­разу, а певний час живуть у клітинах губки. Губка використо­вує кисень і поживні речовини, що синтезують водорості. Останні знаходять тут захисток, мінеральні солі та вуглекислий газ, що виділяється губкою при диханні. Це явище протокооперації. Зелений колір прісноводних губок зумовлений саме наявністю в їхніх тканинах зоохлорел.

Безперервно пропускаючи через своє тіло воду, губки є чудо­вими біофільтраторами. Підраховано, що губка об'ємом близь­ко 10 кв. см проціджує за добу від 100 до 2000 л води. Особливо важлива їх роль у процесах самоочищення прісних водойм від гниючих органічних решток, бактерій і дрібних планктонних організмів.

Губки вилучають розчинені у воді речовини, у тому числі й ті, що містять кремній та кальцій, які йдуть на побудову їхньо­го скелету.

Окремі види губок є об'єктами промислу. Це перш за все туалетні губки,поширені в теплих морях, їх скелет складається лише із густої сітки рогових волокон. Туалетна губка з античних часів вико­ристовується людиною для миття тіла. На сьогодні туалетні гу­бки використовуються і як полірувальний та шліфувальний матеріал в ювелірній практиці та для виготовлення фільтрів. Висушену та розтерту на порошок бодягу використовують при ревматизмі як розтирання, як гомеопатичні ліки - при неврал­гії тощо.

Свердлячі губки кліони, проробляючи ходи у вапняковому субстраті, руйнують скелясті узбережжя, коралові рифи (їх від­мерлі частини), пошкоджуючи черепашки устриць, завдають шкоди устричним господарствам. Є ці губки і в Чорному морі.