Інформаційне забезпечення створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру

Інформаційна база автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру складається з таких масивів баз даних:

- класифікатори і кодифікатори;

- актуальні дані;

- ретроспективні дані.

Класифікатори землі проведено згідно зі Стандартною статистичною класифікацією землекористувань Європейської Економічної Комісії (ЄЕК), розробленою Статистичною комісією та ЄЕК ООН, та Класифікацією видів економічної діяльності ДК 009-96, затвердженою і введеною в дію наказом Держстандарту України від 22 жовтня 1996 р. №441.

Згідно з цією класифікацією виділено сільськогосподарські землі, ліси і лісовкриті землі, забудовані землі і т. д.

Крім того, проведена й класифікація видів економічної діяльності на землях промисловості, землях під відкритими розробками, кар'єрами, шахтами та відповідними спорудами, на землях, що використовуються в комерційних цілях, землях, громадського призначення, землях, що використовуються для транспорту та зв'язку, а також на землях, що використовуються для технічної інфраструктури. Шифри розділів, секцій, підсекцій, груп, класів, підкласів та опис класифікаційних видів економічної діяльності на землях несільськогосподарського використання наведені в "Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель" (форми №№ 6-зем. 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 5 листопада 1998 р. № 377 і зареєстрованій Міністерством юстиції України 14 грудня 1998 р. за номером 788/ 3228.

Кодування земельно-кадастрових одиниць, якими є земельні ділянки (землеволодіння, землекористування) – це їх нумерація у загальнодержавній системі. Одночасно кодуванню підлягають і суб'єкти права власності, права користування землею. Так, для юридичних осіб при реєстрації їх земельних площ вказується: ідентифікаційний код особи, код ЗКПО, код КОПФ (організаційно-правова форма), код СООГУ (управління), код ОКОНХ (вид економічної діяльності).

Для фізичних осіб (громадян) вказується ідентифікаційний код особи та код в податковій адміністрації. Кодифікації підлягають і такі показники інформаційної системи державного земельного кадастру, як сервітути, обмеження, оренда землі, застава землі та типи земельно-кадастрових документів.

База актуальних даних державного земельного кадастру містить картографічні матеріали, в тому числі цифрові плани, карти та атрибутивні (текстові, табличні) дані. Картографічні матеріали включають: базові плани і карти; тематичні плани і карти; карти районування (зонування) території.

Для забезпечення створення і функціонування АСДЗК, можливостей ефективної обробки інформації та управління нею у відповідній інформаційній системі, підтримки зв'язку з іншими галузевими кадастрами та інформаційними системами відповідно до вказівки Держкомзему України від 16.02.1998р. №9 "Тимчасові методичні вказівки щодо присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам для ведення державного земельного кадастру" запроваджується єдина система кадастрової нумерації земельних ділянок [11, с 378-384].

При цьому під кадастровим номером мається на увазі унікальний, що не повторюється на всій території України, номер, який присвоюється окремій земельній ділянці при її формуванні і зберігається за нею на весь час її існування.

Система кадастрової нумерації земельних ділянок, забезпечуючи унікальність кадастрового номера кожної ділянки, зручна і гнучка з точки зору процедур комп'ютерної реалізації, а також несе в собі додаткову інформацію щодо географічного положення земельної ділянки в межах адміністративно-територіальних формувань. Кадастрові номери присвоюються всім земельним ділянкам, які перебувають у власності або користуванні юридичних та фізичних осіб.

Кадастрова нумерація земельних ділянок є однорідною на всій території України і має таку ієрархічну структуру:

- 1-й рівень – номери областей, міст державного підпорядкування (Київ, Севастополь);

- 2-й рівень – номери адміністративних районів, міст обласного підпорядкування, а також районів у містах державного підпорядкування;

- 3-й рівень – номери сільських, селищних рад, міст районного підпорядкування або підпорядкованих міськраді, райраді міст, номери районів міст обласного підпорядкування, номери кадастрових зон у містах державного підпорядкування;

- 4-й рівень – номери сільських населених пунктів, кадастрових зон на території сільських, селищних рад, за межами населених пунктів, номери кадастрових кварталів у містах, селищах міського типу;

- 5-й рівень – номер земельної ділянки.

Для зручності побудови і подальшого використання кадастрового номера земельні ділянки в містах, селищах міського типу об'єднуються в кадастрові квартали, які у свою чергу можуть об'єднуватися у великих містах в кадастрові зони. Межі кадастрових кварталів, зон суміщають із зовнішніми межами земельних ділянок, кварталів, які, таким чином, мають точно визначену геодезичну границю.

Базовими картографічними матеріалами для ведення державного земельного кадастру є плани і карти:

- топогеодезичної основи;

- меж адміністративно-територіальних утворень, населених пунктів, кадастрових районів і кварталів;

- меж земельних ділянок власників і користувачів;

- будівель, споруд та інших земельно-кадастрових об'єктів.

Базовим картографічним матеріалом державного земельного кадастру с також індексні кадастрові карти земель.

Тематичні картографічні матеріали дають характеристику земельних угідь за їх видами і підвидами, ґрунтовим покривом, рельєфом, меліоративним, геоботанічним і культуртехнічним станом. Крім планів, карт, для характеристики окремих показників земельного кадастру використовуються спеціальні картограми (забезпеченості поживними речовинами, забруднення земель тощо).

Карти районування (зонування) застосовуються під час земельно-оціночного районування території з метою складання шкал бонітування ґрунтів і економічної оцінки земель, а також при зонуванні території населених пунктів з метою виділення земельно-оціночних районів для проведення грошової оцінки земель різного функціонального використання.

База атрибутивних земельно-кадастрових даних охоплює текстові і табличні матеріали реєстрації земельних ділянок, обліку й оцінки земель, а також дані фіскального характеру про землю.

У доповненні до вказівки "Про створення єдиної системи нумерації земельних ділянок для ведення державного земельного кадастру" вказано:

1. Для забезпечення міжвідомчої уніфікації при використанні кадастрових номерів земельних ділянок у структурі кадастрового номера земельної ділянки використовується код об'єктів адміністративно-територіального устрою України (код КОАТУУ), запроваджений Держстандартом України в 1997 році.

2. На території України для всіх без винятку об'єктів адміністративно-територіального устрою України земельним ділянкам присвоюється кадастровий номер, який має чотири рівні ієрархії (рис. 5.1.).

3. Позиційна структура кадастрового номера земельної ділянки наступна (рис. 5.2.).

Складові кадастрового номера відокремлюються одна від одної знаком "двокрапка" (:).

4. Якщо код КОАТУУ має менше десяти значущих цифр, то решта позицій заповнюється цифрою 0.

5. Якщо в об'єкті адміністративно-територіального устрою не виділяються кадастрові зони чи кадастрові квартали, то їх номерам присвоюються значення 00.

6. Згідно з прийнятою структурою кадастрового номера допустима найбільша кількість кадастрових зон 99. кадастрових кварталів – 999, земельних ділянок – 9999. Якщо в кадастровій зоні більш ніж 99 кадастрових кварталів, то слід збільшити кількість кадастрових зон і т.д.

7. Приклади:

- земельна ділянка номер 7 кадастрового кварталу номер 89 кадастрової зони номер 3 Печерського району міста Києва (код КОАТУУ – 80382) має кадастровий номер: 8038200000:03:089:0007;

- земельна ділянка номер 653 кадастрової зони номер 2 села Іракліїв Чорнобаївського району Черкаської області (код КОАТУУ – 7125182801) має кадастровий номер: 7125182801:02:000:0653;

- земельна ділянка номер 373 міста Ржищів Київської області (код КОАТУУ – 321113) має кадастровий номер: 3211130000:00:000:0373.

8. Всі інші позиції вказівки "Про створення єдиної системи нумерації земельних ділянок для ведення державного земельного кадастру" залишаються без змін.

Рис. 5.1. Ієрархічна структура кадастрового номера земельної ділянки.

Рис. 5.2. Позиційна структура кадастрового номера земельної ділянки.

Кадастровий номер земельної ділянки – це послідовність номерів кожного рівня, починаючи з одиниці, відокремлених один від одного двокрапкою.

Наприклад, кадастровий номер 13:06:08:01:118 означає: 13 – номер Львівської області; 06 – номер Жовківського району; 08 – номер Грибовицької сільської ради; 01 – номер кадастрової зони; 118 – номер земельної ділянки. Відсутні рівні кодуються нулями.

Для відображення розташування і нумерації облікових кадастрових одиниць на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці верхнього рівня створюється індексна кадастрова карта (ІКК). Індексна кадастрова карта – спеціальна карта (план) розміщення кадастрових облікових одиниць в межах адміністративно-територіальних утворень, яка містить межі облікових одиниць та їх нумерацію.

Картографічною основою для ІКК є карти (плани) з достатнім відображенням облікових одиниць, які підлягають нумерації.

Індексні кадастрові карти створюються для різних рівнів адміністративно-територіальних одиниць, починаючи з обласного рівня. На ІКК області наносяться і нумеруються адміністративні райони та міста обласного підпорядкування. При цьому згідно з тимчасовими методичними вказівками передбачається нумерація районів і міст в алфавітному порядку їх запису, хоч більш практичним і доцільним є спосіб нумерації об'єктів на картах (планах) послідовно зліва направо, з півночі на південь.

В аналогічному порядку наносяться і нумеруються на ІКК сільських, селищних рад – населені пункти районного підпорядкування, межі кадастрових зон; а на ІКК міст (районів міст) – межі районів міста і кадастрових зон (якщо вони є), а також межі кадастрових кварталів. При цьому під кадастровою зоною розуміють сукупність земельних ділянок, які розташовані за межами населених пунктів на території сільської, селищної ради, або об'єднання кадастрових кварталів у населених пунктах. Кадастровий квартал – компактне об'єднання земельних ділянок у населеному пункті, яке обмежене інженерними спорудами або природними межами.

Індексні кадастрові карти створюються державними землевпорядними організаціями, підлягають державній землевпорядній експертизі і затверджуються відповідними органами державної виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Відображений на ІКК номер земельної ділянки є постійним і з переходом прав власності чи користування на неї залишається без змін. У випадках відокремлення частин земельної ділянки чи об'єднання земельних ділянок це відображається у графічному і цифровому виразі на чергових кадастрових планах, які представляють собою спеціальні плани, створені в державній системі координат, на яких відображають межі земельних ділянок, їх площі та кадастрові номери, а також іншу кадастрову інформацію.

При проведенні земельно-правових операцій із земельними ділянками попередні кадастрові номери земельних ділянок зберігаються на черговому кадастровому плані та в архіві.

Автоматизована система ведення державного земельного кадастру базується на інформаційних зв'язках з інформаційними системами інших міністерств і відомств (табл. 5.2.).

Таблиця 5.2. Зв'язок державного земельного кадастру з даними інших галузевих кадастрів

Наведений взаємозв'язок між державними земельно-кадастровими центрами та іншими інформаційними системами забезпечує, з одного боку, єдність даних з тих чи інших складових частин державного земельного кадастру у складі кадастру всіх природних ресурсів, а з другого сприяє економії фінансових коштів від дублювання робіт на одержання однотипної інформації у кадастрових службах різних міністерств і відомств.