Собівартість готової та реалізованої продукції
У системі управління витратами важливими є такі показники, як собівартість готової та реалізованої продукції. Калькулювання і визначення цих показників тісно пов'язані, але вони мають самостійне значення. На їх основі обчислюється прибуток підприємства від операційної діяльності, визначається собівартість запасів продукції як важливої складової оборотних активів і деякі інші показники.
Собівартість готової (товарної) продукції — це виробничі витрати на виготовлену в певному періоді продукцію, виконані роботи та надані послуги, що є об'єктами реалізації (продажу).
Планова (прогнозна) собівартість готової продукції може обчислюватися різними методами залежно від планового горизонту, наявності нормативної бази, стадії планування та ін.
Досить простим і поширеним є обчислення планової собівартості готової продукції на основі функції витрат з розподілом останніх на змінні і постійні.
СГП=Сз * кр + СП , (2.1)
де Сгп — собівартість готової продукції у плановому періоді;
С3 — змінні фактичні витрати у собівартості готової продукції базового періоду;
кр — коефіцієнт зміни обсягу виробництва продукції;
СП — постійні витрати, віднесені на собівартість готової продукції.
У вітчизняній практиці досить відомим є метод факторного обчислення планової собівартості продукції. Згідно з цим методом
СГП = Ср – , (2.2)
де Ср — розрахункова собівартість планового (прогнозного) обсягу продукції за рівнем витрат базового періоду;
т — кількість факторів впливу на собівартість продукції у плановому періоді;
— зміна собівартості у плановому періоді під впливом -го фактора.
До факторів впливу на собівартість продукції належить широке коло технічних і організаційних заходів, що передбачається впровадити на підприємстві, зміна економічних умов (цін, тарифів, обов'язкових платежів та ін.).
За наявності калькуляцій на всі вироби собівартість готової продукції може бути обчислена прямим методом, а саме:
СГП = , (2.3)
де п — кількість найменувань продукції;
— випуск продукції і-го найменування у натуральному вимірі;
СОі — собівартість одиниці і-го виробу.
У поточному плануванні та в системі бухгалтерського обліку застосовується більш деталізоване обчислення собівартості готової продукції з урахуванням виробничих витрат за певний період та зміни залишків незавершеного виробництва:
СГП = СНЗВп + СВ - СНЗВк , (2.4)
де Снзв — собівартість незавершеного виробництва на початок розрахункового (звітного) періоду;
Св — витрати на виробництво у розрахунковому періоді;
СНЗВк — собівартість незавершеного виробництва на кінець
розрахункового періоду.
Собівартість незавершеного виробництва на початок періоду береться
за звітними даними. Також звітними є показники СВ і СНЗВк , якщо визначається фактична величина собівартості. В процесі планування виробничі витрати обчислюються на основі планового обсягу виробництва, встановлених норм, чинних цін та іншої інформації, що стосується витрат.
Собівартість реалізованої продукції — це виробничі витрати
які відносяться на продану в розрахунковому періоді продукцію.
Основною складовою собівартості реалізованої продукції с собівартість виготовленої за певний період продукції.
Згідно з чинною системою бухгалтерського обліку на підприємствах України на фактичну собівартість реалізованої продукції відносяться нерозподілені загальновиробничі постійні витрати, а також наднормативні витрати. Останні виникають тоді, коли на підприємствах застосовується облік та калькулювання за методом «стандарт – костинг » у різних його модифікаціях. У цьому випадку наднормативні витрати не включаються у собівартість запасів продукції, а відносяться на період її реалізації. Таким чином, у загальному вигляді собівартість реалізованої продукції обчислюються за формулою :
СРП = СГПп + СГП - СГПк + СЗВН + СНН , (2.5)
де СРП — собівартість реалізованої продукції;
СГПп , СГПк— собівартість запасів готової продукції відповідно на
початок і кінець розрахункового періоду;
СЗВН— нерозподілені загальновиробничі постійні витрати;
СНН— наднормативні витрати у звітному періоді.