Формалізований (якісно-кількісний) аналіз або контент-аналіз.

Техніка, яку застосовують в аналізі документів, передбачає виділення в них певних характеристик, встановлення частоти появи цих характеристик і зв’язків між ними. Дослідник виробляє певну систему категорій аналізу тексту і співвідносить з ними реальні характеристики текстів. Це дає змогу групувати характеристики і документи, виявляти тенденції тощо.

Слід враховувати, що первинні документи надініші за вторинні, природні достовірніші за спеціальні. Обережність в оцінюванні достовірності має бути більшою, якщо зміст документа торкається інтересів автора. Тому, більшої довіри заслуговують документи сторонніх людей, а найбільший ефект дає зіставлення різних документів. Слід зауважити, що документ – це продукт суспільної діяльності людини: з одного боку не обов’язково відтворює дійсність адекватно, а з іншого – документ, що містить недостовірну інформацію, характеризує і автора, і ситуацію, в якій документ складено.

З метою одержання об’єктивної інформації за допомогою аналізу документів слід перевірити їх надійність, тобто з’ясувати цілі й мотиви їх створення, історичний контекст, в якому вони виникли, та достовірність – правдивість відомостей, їх відповідність реальним подіям.

Регулятивні.

Вторинні.

Виділяють документи природні – створені незалежно від дослідника та спеціальні – створені на замовлення дослідника.

Матеріали засобів масової інформації.

Комп’ютерні (пам'ять комп’ютера, диски та дискети).

За походженням та місцем зберігання:

архівні (документи, що зберігаються в архівах);

особисті (мемуари, автобіографії, щоденники);

непрямі (довідники, статистичні відомості тощо);

За ступенем опосередкованості:

первинні;

За функціональними ознаками:

інформативні;

Розрізняють два типи аналізу документів:

традиційний (змістовний);