Заняття № 2 2 страница

Словниковий склад української мови формувався протягом багатьох віків. Частина слів перейшла ще від спільноіндоєвро-пейської, старослов'янської, давньоруської мовних єдностей (мати, робота, сім'я; син, плуг, борона, овес, косити, літо, кінь, білий, чотири, я, за; сім'я, ківш, коромисло, білка, соба­ка, хороший, сизий, сорок, дев'яносто), частина слів утворила­ся у власне український період, і це засвідчено в історичних пам'ятках та художніх творах українського народу.

Власне українські слова- це слова, які виникли в українській мові після спільнослов'янської та давньоруської мовної єдності.

До власне українських слів належать похідні від коренів -роб- (робити, виробництво, виріб та ін.), вис- (височина, ви­сочінь, високість), -рух- (рушійний, рухомість, нерухомість), -ден- (щоденний, цілоденний, щоденник), -друг- (дружній, дру­жина, одружуватися, подружжя); слова із суфіксом -щин(а) у власних географічних назвах (Харківщина, Київщина, Куп'янщина, Сеньківщина); назви місяців (січень, березень та.ін,); окремі повнозначні слова (багаття, лелека, цап, смуга, трішй, загальний, взагалі, баритися, очолити, міркувати, Шіинник, мріяти, мереживо, мить, хист, вибагливий, кре-ний, огрядний, минути, гаятися, торкатися, заздалегідь, Либонь та ін.); неповнозначні слова та вигуки (біля, посеред, іидля, проміж; та, але, чи, аби, якби, немовбито; хай, нехай, інше, ось; цить, лелечко, овва, цур, пек, добридень та ін.).

Крім власне українських слів, в українській мові є бага-І§' слів, запозичених з інших мов у різні періоди розвитку. Цй є результатом тісних економічних, культурних, наукових, Політичних зв'язків між народами.

Слова, які прийшли в українську мову з інших мов, називаються запозиченими, або іншомовними.

Українська мова (як і будь-яка інша) намагається пристосу-инти запозичення до своєї фонетичної та граматичної системи. Тому багато іншомовних слів (особливо запозичених давно) Іико не сприймаються, як щось чуже. Деякі слова навіть пе­рейшли в розряд загальновживаних (буква, багатство, те-IIтр, драма, студент, адвокат, бинт, курорт, волейбол, фут­бол, одеколон, сервіз, ананас, карамель та ін.)

Запозичення з грецької мови можна впізнати за початкови­ми а, є, ф, сполученнями кс, пс, мв, мп, ск, суфіксами -ад (а), ид(а), -ід(а): академія, архів, апостроф, епоха, етика, еко­номіка; фізика, філологія, феномен; лексика, суфікс, психіка, олімпіада; піраміда, евкаліпт, Таврида.

Латинські запозичення переважно книжні: формула, кон­такт, префікс, нотаріус, прокуратура, оратор, адміністрація, векан, екзамен, цирк, церемонія, референдум (їх можна впізнати приголосним ц перед є, и; префіксами де-, екс-, ір-, інтер-, ре-, ультра-; суфіксами -аці-, -ці-, -ент-, -ій-, -тор-, -тур-, -ум-, -ус-).

Слова тюркського походження: гарбуз, ізюм, кавун, халва; каблук, казан, сарай, чарка; табун, отара, батіг; аркан, кинджал; аршин, базар, казна, ярлик, могорич.

Слова німецького походження характеризуються сполучен­ням шт на початку слова (штамп, штанга, штатив, штиль, штрих); утворенням складних у вимові слів (гросмейстер, ландшафт, циферблат, майстер, бухгалтер, вексель, шприц, тлстук).

Для запозичень із французької .мови характерні сполучен­ня голосних уа, у, ю після губних та шиплячих; ам, ан перед

приголосними; невідмінювані форми з є, і, о на кінці слова; суфікси -аж, -ант, -ер, -он (тротуар, репертуар, бюро, бюле тень, журі; амплуа, аванс; пенсне, фойє, портмоне; масаж, сержант, режисер, бульйон).

Слова, запозичені з англійської мови, можна впізнати за буквосполученням дж, суфіксами -инг-, -інг- та іншими озна­ками (джаз, джентльмен; джемпер, мітинг; трамвай, тро­лейбус, комбайн; тунель, клуб, лідер; спортсмен, чемпіон, старт, бокс; катер, яхта, шхуна; піжама, плед, біфштекс^.

З італійської мови запозичено багато слів із музичної термі­нології (арія, дует, концерт, соло, сопрано, піаніно та ін.).

Є чимало запозичень і з інших західноєвропейських та східних мов. Частина цих слів прийшла в українську мову через посередництво російської та польської мов, як най­більш близьких. Деякі запозичені слова мають українські відповідники, яким і слід надавати перевагу (креативний - творчий, пролонгований - продовжений, неадекватний - невідповідний, моніторинг - спостереження, о'кей - добре і под.).

Надмірне вживання слів іншомовного походження утруд­нює сприйняття, справляє негативне враження, як і спроби перекладати загальноприйняті і давно засвоєні мовцями сло­ва, особливо терміни.

Значення слів іншомовного походження з'ясовуються у слов­никах іншомовних слів.

ЗАСТАРІЛІ СЛОВА (АРХАЇЗМИ). НЕОЛОГІЗМИ

Лексика української мови постійно змінюється, як змі­нюється сама навколишня дійсність. Одні слова виходять із повсякденного вжитку разом із явищами, які вони називають, інші з'являються разом із новими поняттями.

Слова, що вийшли з активного, повсякденного вжитку, на­зиваються застарілими.

У цій лексичній групі виділяють:

Історизми - застарілі слова, що вийшли з ужит­ку у зв'язку із зникненням тих понять, які вони називали: повіт, волость, губернія, очіпок, кріпак, жандарм, січовик, кошовий, свита, шаг (монета),.

кирея, земство, жандарм, комсомолець, меншовик, радянський. о Архаїзми - застарілі слова, у яких у сучасній мові з'явилися відповідники, котрі й витіснили їх: град (місто), перст (палець), тать (злодій), десниця (права рука), шуйця (ліва рука), ректи (говорити), чоло (лоб), буки (буква Б), зело (дуже).

Застарілі слова використовуються в науковій історичній літературі, у художніх творах для надання їм історичного колориту, достовірного відображення реальності. Архаїчні книжні слова надають висловлюванню відтінку урочистості, інколи служать засобами створення гумористичних картин: Проректи, воздвигнути, возвеличити, упованіє, чоло, уста. та ін.

Деякі застарілі слова дістали в мові «друге життя»: гривня, тризуб, піст, кутя, губернатор, гетьман, дума.

Постійно в житті людей з'являються нові предмети, до­сліджуються нові явища, виникають поняття, які потребують своїх назв.

Слова або. мовні звороти, створені для позначен­ня нового предмета чи поняття, називаються нео­логізмами.

Кожне нове слово спочатку є неологізмом, потім поши­рюється, стає загальновживаним чи книжним.

Наприклад, у 60-х роках XX ст. неологізмом було слово те­левізор, у 80-х роках XX ст. - відеомагнітофон, у 90-х роках XX ст. - комп'ютер. Тепер це звичайні слова, відомі всім носіям мови. Новітні часи принесли нові поняття та слова: біз­нес, бізнесмен, маркетинг, менеджмент, дискета, мобільник, Інтернет, монітор, процесор, дисплей, фітнес.

У художній літературі трапляються індивідуальні, ав­торські неологізми, які служать для створення яскравого ху­дожнього образу:

Хмари, мов крайсвітнійвишневий розквітлий сад (Ю. Яновський). Щоб лани широкополі,і Дніпро, і кручі було видно, було чути, як реве ревучий (Т. Шевченко). Цвіте зем­ля, задивлена в свободу (Л. Костенко). Не дивися так привіт­но - яблуневоцвітно (П. Тичина).Вік минув зеленорунний, щосадами ніжно пах (Б.І. Антонич).

НЕЙТРАЛЬНА ТА ЕМОЦІЙНО ЗАБАРВЛЕНА ЛЕКСИКА

Найбільша кількість слів української мови належить до стилістично нейтральних. Це загальновживані слова, серед яких і специфічно побутові, і професійнб-виробничі, і наукові та науково-технічні, й офіційно-ділові.

Окрему стилістичну групу становить емоційно забарвлена лексика,тобто слова, які виражають різні почуття, а також емоційні відтінки в оцінці явищ дійсності, осіб, подій, понять.

Ці слова необхідні в художньому, публіцистичному стилі, щоб мати вплив на читача чи слухача. І навпаки, емоційно за­барвлена лексика недоречна в науковому, офіційно-діловому стилях мовлення.

Емоційно забарвлена лексика:

-назви почуттів: горе, радість, журба, сум, туга, жаль, жах, гнів, ніжність, щирість, ненависть, кохання, зрада і похідні від них;

-назви позитивної чи негативної оцінки явищ і предметів дійсності: добрий, милий, поганий, злий, нікчемний, коханий і похідні від них;

-поетичні вислови: рута-м'ята, сизокрилий, ясночолий, ненька;

-слова в переносному значенні: строчити (писати), мет­нутися (побігти);

-слова із суфіксами пестливості, здрібнілості, згрубілості, іронії: -к-, -ик-, -ок-, -очок- -иц-, -иськ-, -ан-, -ак-, -яг-, -ищ-, -еньк-, -есеньк-, -езн-, -ецьк-та ін.: хатка, хлоп­чик, голосочок, водиця, дівчисько, чолов'яга, ручище, ба­бище, милесенький, старезний;

-лайливі слова: дурень, зараза, тупоголовий, блазень, сви­ня (використання таких слів має бути обмеженим і ви­правданим).

ФРАЗЕОЛОГІЯ

Слова в мові вживаються, як правило, не окремо кожне, а в сполученні з іншими словами. Тому розрізняють різні види сполучень слів: лексичні словосполучення-(білий гриб, Красний Лиман, бертолетова сіль), синтаксичні словосполу­чення (зелений від холоду, ходити до лісу, напрочуд красивий) та фразеологічні сполучення.

Фразеологічні одиниці, або фразеологізми, - це неподільні за змістом, стійкі за будовою та структу­рою словосполучення: замилювати очі, пасти зад­ніх, і вусом не веде, як кіт наплакав, загнати на слизьке, розбити глек, собаку з'їсти, дати гарбуза, скакати в гречку, бити байдики.

Фразеологізми за значенням часто дорівнюють одному сло­ву: ні пари з уст (мовчати), ґави ловить (неуважний), давати волю рукам (бити), жити на широку ногу (розкішно), жовто­роте пташеня (молодий або недосвідчений). Фразеологізми у реченні виступають одним членом речення:

Я собі думала, як ото наші хлопці грають у мовчанку(Леся Українка).

Українська мова дуже багата на фразеологізми. Джерела їх походження різноманітні: " - народна мова (прислів'я та приказки): Під лежачий ка­мінь вода не тече. Всяк розумний по-своєму: один спер­шу, а другий потім. Язик без кісток: що хоче, те й лопо­че. Видно, що Галька млинці пекла, бо й ворота в тісті. Правда очі коле. Курчат восени лічать. Чужим добром не забагатієш.. Хоч крізь землю провались; - вирази виробничо-професійного походження: по всіх швах (з мови кравців), грати першу скрипку (з мови музикан- тів), номер не пройде (з мови артистів), лити воду на млин (з мови мірошників), не святі горшки .ліплять (з мови гончарів), на ловця і звір біжить (з мови мисливців); античні вислови: розрубати гордіїв вузол, чистити ав-гієві конюшні, дамаклів меч, сізіфова праця, троянський кінь, яблуко розбрату; вислови з Біблії: берегти, як зіницю ока, притча во язи-цех, випити чашу до дна, вавилонське стовпотворіння, блудний син;

- крилаті вислови видатних письменників світової літе­ратури: бути чи не бути (В. Шекспір), а судді хто? (О. Грибоєдов), останній із могікан

(Ф. Купер);

- крилаті вислови видатних українських письменників: Всякому городу прав і права (Г. Сковорода). І чужому на­учайтесь, й свого не цурайтесь (Т. Шевченко). Без надії таки сподіваюсь (Леся Українка). Життя іде, і все без коректур (Л. Костенко). Ти знаєш, що ти людина? (В. Симоненко);

- фразеологізми з мов інших народів: повернімось до на­ших баранів, бути не в своїй тарілці (з французької), дивитися крізь пальці, де собака зарита (з німецької).

Мовознавці не мають одностайної думки щодо класифікації фразеологізмів. Одні відносять до них прислів'я та приказки, крилаті вислов.

За єдністю та міцністю структури фразеологізми поділя­ються на:

В) ідіоми;

б) фразеологічні зрощення, єдності, сполучення.

Ідіоми- стійкі звороти, що виражають єдине по­няття, яке можна замінити одним словом: прикуси­ти язика (замовкнути), стояти як стовп (непоруш­но), товкти воду в ступі (зволікати), вкладатися в голові (розуміти).

Фразеологічні зрощення- семантично неподільні фразеологічні одиниці, у яких цілісне, узагальнене значення не випливає із значень їх компонентів: на руку ковінька (вигідно), збити з пантелику (заплутати), байдики бити (нічого не робити).

Фразеологічні єдності- семантично неподільні фразеологічні одиниці, цілісне значення яких мож­на вмотивувати значенням компонентів: тримати камінь за пазухою (ховати образу на когось),

вивести на чисту воду (викрити), не нюхати пороху (бути недосвідченим). Фразеологічні сполучення- фразеологізми, які складаються як зі слів з вільним, так і з фразеоло­гічно пов'язаним значенням: намилити шию (вила­яти), збирати вершки (брати найкраще), вставля­ти палиці в колеса (заважати), чухати потилицю (задумуватися), витріщити очі (дивуватися).

В українській мові існують фразеологічні синоніми: не мати своєї голови на плечах, танцювати під чужу дудку, співати з чужого голосу, жити чужим розумом, немає кебети.

Фразеологізми можуть також бути антонімами: кури не клюють - як кіт наплакав; майстер на всі руки - ні швець, ні жнець, ні на дуді гравець; камінь за пазухою - з відкри­тим серцем; забити памороки - відкрити очі.

Більшість фразеологізмів емоційно забарвлені, образні. Вони широко використовуються у розмовному, художньому, публіцистичному стилях.

В офіційно-діловому та науковому, стилях використовують окремі усталені мовні звороти, як-от: брати слово, брати участь, доводити до відома, з огляду на вищесказане і под.

Фразеологізми можуть служити для створення гуморис­тичних чи сатиричних образів та картин. У фразеологізмах особливо відбивається глибока народна мудрість, його вікова культура.

Приклад лексико-фразеологічного розбору тексту

Еней був парубок моторний І хлопець хоть куди ковак. Удавсь на всеє зле проворний, ' Завзятіший од всіх бурлак. Но греки, як, спаливши Трою, Зробили з неї скирту гною, Він, взявши торбу, тягу дав; Забравши деяких троянців, Осмалених, як гиря, ланців, П'ятами з Трої накивав.

(І: Котляревський)

У цьому висловлюванні наявні:

я» загальновживані слова (хлопець, зле, зробили, спаливши, .іабравиїи, він);

І» слова з конкретним значенням (парубок, козак, греки, Троя, Еней, скирта, торба, забравши, троянці);

однозначні слова (Еней, хлопець, греки, троянці, п'ята); багатозначні слова (козак - представник військово­го стану; вільна людина, втікач на Запоріжжя; лицар, носій позитивних фізичних і духовних якостей; юнак, неодружений чоловік; бурлака - найманий робітник на перших промислових підприємствах; людина, яка мандрує в пошуках роботи, кращого життя; осмалених - тих, яких обсмалили на вогні; тих, які засмагли на сонці; Троя - місто-держава; символ падіння, підступної перемоги чи поразки); слова в прямому значенні (Еней, парубок, хлопець, удавсь, спаливши, взявши);

слова в переносному значенні (скирта гною, п'ятами на­кивав, взяти торбу);

можливі омоніми (тяга - тягар; тяга - потяг; тяга - мисливський термін, що означає переліт птахів на ночівлю та на годівлю; моторний - той, що має мотор (моторний човен), швидкий; гною - гною); синоніми (парубок, хлопець, козак; контекстуальні си­ноніми до цього ряду - Еней, бурлака, троянець; мо­торний, проворний, завзятіший од всіх); фразеологічні синоніми (тягу дав, п'ятами накивав); контекстуальні антоніми (хоть куди козак - удавсь на всеє зле);

діалектні слова (хоть, но, гиря); власне українські слова (хлопець, п'ята, моторний, за­взятіший);

запозичені слова (Троя, троянці);

нейтральна лексика (хлопець, греки, Троя, взявши, за­бравши);

-емоційно забарвлена лексика (хоть куди козак, на всеє зле проворний, завзятіший од всіх, скирта гною, тягу дав, осмалених, як гиря, ланців, п'ятами накивав);

-фразеологізми (тягу дав, п'ятами накивав - швидко втік).

Здрастуйте, синьої тихої казки Усміхи й слово - хлоп'ята малі! (В. Діденко)

Аналізується слово казка. Лексичне значення:

1.Розповідний (здебільшого народнопоетичний) твір про вигаданих осіб і події, переважно з участю фантастичнин сил).

2.Розм. Вигадка, неправда.

3.Перен. Чарівна картина (казка зимового лісу).

Слово загальновживане, багатозначне, може розглядатися як конкретне з лексичним значенням (жанр художньої твор чості) і як переносне (чарівна картина тихого вечора); може мати синоніми: оповідь, сказання, фантазія, байка, приповід ка; антонім - сувора реальність; паронім - каска; слово казка емоційно забарвлене, фразеологічно не зв'язане.

КОРОТКИЙ ФРАЗЕОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
(Крилаті вислови)

АЗБУЧНА ІСТИНА - йдеться про загальнозрозуміле, загальновідоме, елементарне.

БАБА НАДВОЄ ВОРОЖИЛА - невідомо, чи здійсниться щось, чи ні.

БАГАТІТИ ДУМКОЮ - потішати себе намірами, задумами.

БАЙДИКИ БИТИ - лінуватися

БАЛЯСИ ТОЧИТИ - безпредметна, несерйозна розмова

БАЧИТИ НАСКРІЗЬ - добре знати, уміти розпізнавати чиї-небудь думки, наміри.

БИТИ СЕБЕ В ГРУДИ - гаряче запевняти, переконувати когось.

БІЛА ВОРОНА - цей вираз вживається для характеристики людини, яка вирізняється серед інших своєю поведінкою, зовнішнім виглядом

БРАТИ СЕБЕ В РУКИ - ставати зібраним, цілеспрямованим, діяльним, рішучим.

ВЕДМЕЖА ПОСЛУГА - безглузда послуга, яка, незважаючи на добрі наміри, замість допомоги завдає великої шкоди, неприємності

ВЕДМІДЬ НА ВУХО НАСТУПИВ - про тих, хто не має музичного слуху.

ВЕЛИКЕ ЦАБЕ - поважна особа, яка займає високу посаду або має велику вагу, великий вплив.

ВИВЕСТИ В ЛЮДИ - допомогти, посприяти кому-небудь, створити умови для досягнення мети.

ВИВЕСТИ НА ЧИСТУ ВОДУ - викрити чию-небудь непорядність, нечесність, знайти правду

ВИКИНУТИ 3 ГОЛОВИ - перестати думати про що-небудь.

ВКЛАСТИ ДУШУ - здійснити що-небудь з великою любов'ю.

ВОДИТИ ЗА НОСА - обманювати обдурювати

ТОВКТИ в СТУПІ - марно гаяти час

ВТЕРТИ НОСА - довести свою перевагу над ким-небудь.

ГАНЯТИСЯ ЗА ВЧОРАШНІМ ДНЕМ - сподіватися на повернення того, що минуло.

ГНУТИСЯ В ДУГУ - плазувати перед кимось, догоджати комусь.

ГОРДІЇВ ВУЗОЛ - вирішити складне, заплутане питання прямим способом

ГОСТРИЙ НА ЯЗИК - про людей, здатних дотепно І влучно говорити.

ГРАТИ НА НЕРВАХ - дратувати кого-небудь.

ГРАТИ ПЕРШУ СКРИПКУ- бути головним у якій-небудь справі.

ГРАТИСЯ В КОТА І МИШКУ - хитрувати, затаювати що-небудь.

ГРИЗТИ ҐРАНІТ НАУК - наполегливо оволодівати знаннями.

ДАВАТИ ВОЛЮ ЯЗИКОВІ - дозволяти собі говорити зайве.

ДЕРЖАТИ ХВІСТ БУБЛИКОМ - бути певним у собі, не занепадати духом.

ДІСТАТИ ОБЛИЗНЯ - зазнати невдачі, залишитися без того, на що розраховував.

ДРУГЕ ДИХАННЯ - новий приплив сил.

ЖДАТИ 3 МОРЯ ПОГОДИ - даремно на щось розраховувати, надіятися.

ЖИТИ ЧУЖИМ РОЗУМОМ - дотримуватися чужих поглядів і правил.

ЖУВАТИ ЖУЙКУ- нудно і настирливо повторювати те саме.

ЗАВАРИТИ КАШУ - затіяти щось дуже складне неприємними наслідками.

ЗАКОПАТИ ТАЛАНТ В ЗЕМЛЮ - вживається у значенні не використати усіх можливостей, не розвивати даних здібностей, втратити їх

ЗАЙТИ в ТУПИК (ГЛУХИЙ КУТ) - потрапити у важке, безвихідне становище

ЗГАНЯТИ ЗЛІСТЬ - спрямовувати на кого-небудь свій гнів.

ЗЛОВИТИ ВІТРА В ПОЛІ - марно намагатися знайти що-небудь.

ЗНАЙТИ СПІЛЬНУ МОВУ - порозумітися з ким-небудь.

І ЗА ХОЛОДНУ ВОДУ не візьметься - ледар

ІРОНІЯ ДОЛІ - безглуздий, непередбачений, непояснений збіг обставин.

ІСКРА БОЖА - талант, природне обдарування.

ІТИ В НОГУ - погоджувати з ким-небудь свої

ІТИ ЗА ТЕЧІЄЮ-пасивно підкорятися обставинам.

ІТИ НАПРОЛОМ - переборюючи всі перешкоди, діяти рішуче.

ЇЗДИТИ НА ГОРБІ - повністю підкоряти кого-небудь своїй волі.

ЇСТИ ОЧИМА - невідривне, пильно дивитися на кого-небудь.

ЇСТИ ЧУЖИЙ ХЛІБ - бути на чиїх-небудь харчах.

КАЗКА ПРО БІЛОГО БИЧКА - що-небудь надумане, вигадане.

КАЛАМУТИТИ ВОДУ - вносити розлад, неспокій.

КАНУТИ в ЛЕТУ - назавжди зникнути, піти в непам'ять, пропасти безслідно

КЛЮНУТИ НА ПРИМАНКУ - піддатися на обман.

КОЗИРЕМ ХОДИТИ - триматися з погордою, незалежно.

КРУТИТИ НОСОМ - виражати незадоволення чим-небудь.

КРУТИТИСЯ ЯК БІЛКА В КОЛЕСІ - бути заклопотаним.

КУПИТИ КОТА В МІШКУ - придбати що-небудь, не бачачи й не знаючи його якостей.

КУРИ ЗАСМІЮТЬ - опинитися в незручному, смішному становищі.

ЛИТИ ВОДУ - говорити довго, нецікаво.

ЛІЗТИ В ДУШУ - виявляти удавану люб'язність, добиватися довіри задля вигоди.

ЛІЗТИ У ПЕКЛО - намагатися бути там, де найважче.

ЛІЧИТИ ВОРОН - нічого не робити.

ЛОВИТИ ҐАВИ - марнувати час, нічим не займатися.

ЛОВИ МОМЕНТ - використовуй слушну нагоду, не марнуй часу, не упускай будь-якої можливості

ЛОЖКА ДЬОГТЮ - те, що псує якусь справу, вигляд чого-небудь.

ЛОПНУТИ, ЯК МИЛЬНА БУЛЬКА - зазнати невдачі, краху.

МАЙСТЕР НА ВСІ РУКИ - це людина, яка багато вміє, вправна, тямуща в усякому ділі

МАННА НЕБЕСНА - вживається у значенні несподіваних життєвих благ, чогось бажаного, легкодоступного

МАТИ ДОВГИЙ ЯЗИК - любити поговорити.

МАТИ КУЦУ ПАМ'ЯТЬ - швидко що-небудь забувати.

МЕТАТИ ГРОМИ І БЛИСКАВКИ - гніватися на кого-небудь.

МІНЯТИ ШИЛО НА ШВАЙКУ - замість чого-небудь одержувати ще гірше.

МОЛОТИ ЯЗИКОМ - вести безпредметні, пусті розмови.

МОТАТИ НА ВУС - придивлятися, прислухатися до чого-небудь.

МУЛЯТИ ОЧІ - постійно перебувати десь, набридати своєю присутністю.

НА СЬОМОМУ НЕБІ - бути дуже задоволеним, безмежно щасливим.

НАБРАТИ ВОДИ В РОТ - уперто мовчати, берегти таємницю.

НАЛАМАТИ ДРОВ - наробити чогось нерозумного, необдуманого, безглуздого.

НАМИЛИТИ ШИЮ - покарати кого-небудь за якусь провину.

НЕСТИ СВІЙ ХРЕСТ - означає великі страждання, які доводиться терпіти людям, що відстоюють справедливість у житті

НІ БУМ-БУМ - так говорять про людину, яка нічого не розуміє чи не знає

ОББИВАТИ ПОРОГИ - постійно ходити, приходити до кого-небудь.

ОБВЕСТИ НАВКОЛО ПАЛЬЦЯ - спритно обдурити, перехитрити кого-небудь.

ОБІДРАТИ, МОВ ЛИПКУ - забрати у когось гроші, коштовності.

ОБЛИВАТИ БРУДОМ - несправедливо звинувачувати когось у чомусь, ганьбити, обмовляти, неславити.

ОБМИНАТИ ГОСТРІ КУТИ - уникати суперечок, сварки.

ОБМИНАТИ ДЕСЯТОЮ ДОРОГОЮ - не бувати десь, не заходити, не заїжджати кудись.

ПАН АБО ПРОПАВ - домогтися всього бажаного чи все втратити.

ПЕРЕГИНАТИ ПАЛИЦЮ - упадати в надмірні крайнощі у вчинках, діях.

ПЕРЕДАВАТИ КУТІ МЕДУ - перевищувати норму, міру в чому-небудь, перебільшувати що-небудь.

ПЕРЕЛИВАТИ 3 ПУСТОГО В ПОРОЖНЄ - повторювати те саме, ведучи непотрібні, пусті розмови.

ПЕРЕХОДИТИ ДОРОГУ - ставати перешкодою у здійсненні, розв'язанні чого-небудь.

ПІД П'ЯТОЮ - бути у залежності від когось.

ПІДСТАВИТИ НОГУ -- робити неприємності, перешкоджати кому-небудь в чомусь.

ПІЙМАТИСЯ НА ГАЧОК - занадто довірливо поставитися до чогось.

ПЛЮВАТИ В ДУШУ - виявляти зневагу, що зачіпає найдорожче, заповітне.

ПОЗИЧИТИ ОЧЕЙ У СІРКА - втратити почуття сорому, власної гідності.

ПОМИНАЙ ЯК ЗВАЛИ - про того, хто безслідно зник.

ПОПАСТИ ПАЛЬЦЕМ У НЕБО - сказати чи зробити що-небудь невлад.

РІЗАТИ БЕЗ НОЖА - завдавати кому-небудь неприємностей.

РОЗВІШУВАТИ ВУХА - уважно, з цікавістю слухати.

РОЗВ'ЯЗУВАТИ ЯЗИК - голосно говорити після тривалого мовчання.

СЕРЦЕ НЕ КАМІНЬ - у кого-небудь можна домогтися прихильності.

СІМ П'ЯТНИЦЬ НА ТИЖДЕНЬ - про тих, хто легко міняє свої рішення, не має ні про що сталої думки.

СІМ СМЕРТНИХ ГРІХІВ - великі, непростимі, страшні вчинки, найтяжчі злочини

СІСТИ В КАЛЮЖУ - потрапляти у незручне або смішне становище.

СНІГ НА ГОЛОВУ - щось несподіване, раптове.

СПАЛЮВАТИ КОРАБЛІ - зробити важливий, рішучий крок

СПІВАТИ ДИФІРАМБИ - перебільшено вихваляти когось, славословити

СТАВИТИ КРАПКУ НАД "і" - остаточно вияснити, уточнити всі подробиці, довести що-небудь до логічного завершення

СУШИТИ ГОЛОВУ - напружено думати, намагаючись розібратися в чому-небудь,

ТАНЦЮВАТИ ПІД ЧУЖУ ДУДКУ - означає діяти не за власним бажанням, не зі своєї волі, постійно перебувати під чиїмось впливом

ТИХІШИЙ ЗА ВОДУ, НИЖЧИЙ ЗА ТРАВУ - дуже скромний, покірний, непомітний.

ТОВКТИ ВОДУ В СТУПІ - займатися чим-небудь непотрібним.

ТРИМАТИ НІС ЗА ВІТРОМ - діяти непослідовно, безпринципно, змінюючи свої переконання.

ТРИМАТИ НІС ЗА ВІТРОМ - пристосовуватись до обставин, змінювати відповідно свої погляди на щось

ТРИМАТИ ПОРОХ СУХИМ - бути завжди напоготові.

ТРИМАТИСЯ В ТІНІ - не виявляти своїх можливостей чи здібностей.

ТЯГТИ ЗА ЯЗИК - змушувати кого-небудь висловитися з якогось приводу.

УБИТИ ДВОХ ЗАЙЦІВ - домогтися одночасного здійснення двох різних справ.

УМ ЗА РОЗУМ ЗАХОДИТЬ - хто-небудь втрачає здатність розумно діяти.

УМИВАТИ РУКИ - йдеться про ухилення від якоїсь відповідальності за що-небудь

УМИВАТИ РУКИ - ухилятися від участі в якій-небудь справі, знімати з себе відповідальність.

УТРАЧАТИ МОВУ - на якийсь час позбуватися здатності говорити.

ФАЛЬШИВА НОТА - що-небудь нещире, неправдиве, лицемірне.

ФОРТУНА УСМІХАЄТЬСЯ - для кого-небудь складаються сприятливі життєві обставини: таланить, щастить ужитті.

ХАЗЯЇН СВОГО СЛОВА - той, хто завжди здійснює те, що обіцяє.

ХАЛІФ НА ГОДИНУ - людина, що захопила владу на короткий час.

ХАТА СКРАЮ - кого-небудь щось не стосується, не його це справа.

ХІД КОНЕМ - дія або прийом, який застосовують у крайньому разі.

ХОВАТИ КІНЦІ У ВОДУ - не залишати ніяких ознак, слідів від якогось вчинку.

ХОДИТИ НА ГОЛОВІ - дуже бешкетувати, чинити безладдя.

ЦІНА - ГРІШ В БАЗАРНИЙ ДЕНЬ - невідповідність потребам, нічого не вартий, нікуди не годиться.

ЧАС НАСТАВ - настав момент, що є сигналом до чого-небудь.

ЧЕСТЬ МУНДИРА - гідність особи як представника певної організації.

ЧОРТОВА ДЮЖИНА - число тринадцять.

ЧУБ ПІДНІМАЄТЬСЯ ВГОРУ - кому-небудь стає дуже страшно.

ЧУЖИМИ РУКАМИ ЖАР ЗАГРІБАТИ - користуватися плодами праці інших.

ШИТО Й КРИТО - лишатися таємним, невідомим.

ШТОВХАТИ В ПРІРВУ - доводити кого-небудь до неприємних наслідків.

ШУКАТИ ГОЛКУ В СІНІ - неможливо виявити, знайти.

ЩО НА РОТ НАЛІЗЕ - говорити все підряд, не задумуючись.

Я НЕ Я - нічого не знати, ні за що не відповідати.

ЯЗИК БЕЗ КІСТОК - про надмірно балакучих людей.

Тренувальні вправи:

Вправа 1. Випишіть із речення слова, вжиті у переносному значен­ні:

Спочивало село, спочивали люди, спочивали й небесні сіячі, що устигли обсіяти всю землю росами, а небо пшени­цею (М. Стельмах).

Вправа 2. Знайдіть у реченнях слово, яке має омоніми.

Хліб! Скільки сягає око, хвилями перекочується, гойдаєть­ся важке колосся. У його гомоні я вже вчуваю веселий дзвін першої коси, гучну пісню комбайна, жваву розмову молотар­ки (Д. Ткач).

Вправа3. Знайдіть у реченні синоніми та антоніми до них:Мовчали закурені поля, німувала насічена рубцями -пе­реметами дорога, тільки діброва, до якої він саме дійшов, пе­
ресварювалася з хуртовиною й вітром; незлинялі накучерявлені дуби, як військо шолом'яне, стояли плечем в плече проти них, надламували їхню силу, а самі по коліна вгрузали в сніг (М. Стельмах).

Ш. Поставте потрібний із паронімів «ароматизований - аро­матний - ароматичний» у словосполучення: ... страва; ... мило; ... речовина.

Вправа 4. Випишіть із тексту фразеологізми Та поясніть їхнє зна­чення:

Не любив «Руського паломника», що його років двадцять Підряд читала мати. Велика дуже книжка. Як замахнеться було мати, так у мене душа аж у п'ятах.

А решта книг читалася нічого собі (Остап Вишня).

Стилі сучасної української мови.

В українській мові виділяють такі основні стилі: розмовно-побутовий, науковий, офіційно-діловий, художній та публі­цистичний. Дехто з дослідників називає публіцистичний стиль стилем масової інформації, виділяє конфесійний (діє у сфері релігії та церкви), епістолярний (листування) та ін. У межах стилів виділяють підстилі, наприклад, у науковому — власне науковий, науково-популярний, науково-технічний, науково-навчальний; в офіційно-діловому — дипломатичний, законо­давчий, адміністративно-канцелярський і под.

Інколи тексти можуть-мати ознаки кількох стилів, напри­клад, тексти художньо-публіцистичного стилю, а в худож­ньому творі в мові персонажів часто присутній розмовний стиль.