ВИГУК ЯК ОСОБЛИВА ЧАСТИНА МОВИ
Вигуками є особлива група слів, які не називають ніяких понять і служать для безпосереднього короткого виявлення емоцій, волі людини та для передачі звуконаслідування.
Вигуки не мають лексичного значення, граматичних категорій, але служать для вияву радості, жаху, болю, сміху, привітання, захоплення, здивування, прикликування тварин.
Наприклад:
Ой, палка ти була, моя пісне! Ох, ти далекая мріє! Ай, дай спокій! Ого-го, помалу (З тв. Лесі Українки).
Вигук ой виявляє захоплення, ох - почуття суму, ай - роздратування, ого-го застереження, здивування.
Одні й ті самі вигуки в різних реченнях можуть виявляти різні значення.
Вигуки не пов'язані граматично з іншими членами речення і не служать для їх зв'язку, тому виділяються в окремий розряд серед частин мови (не повнозначні і не службові).
Інколи вигуки переходять в іменники, тоді вони виступають членами речення:
Тихе «ох» почулося з-за кущів. ох - підмет. Ніхто не почув його розчарованого «о...» - о... - додаток.
За способом творення вигуки поділяються на первинні,що складаються з одного (А! О! У! Е!), двох (Ах! Ех! Ох! Ух! Ай! Ой! На! Но! Гм!), трьох і більше звуків (Ага! Еге! Ого! Ай-яй-яй! О-хо-хо! Ку-ку!), та на вторинні,або похідні,які утворилися з повнозначних частин мови, що втратили номінативну функцію і стали звичайними виразниками почуттів та волевиявлень (Жах! Дурниця! Здрастуйте! Спасибі!).
За походженням є вигуки власне українські (Матінко! Лишенько! Добридень! На добраніч!) та запозичені (Алло! Біс! Браво! Шах! Єс! О-кей!).
Розряди вигуків
За значенням вигуки поділяються на:
- вигуки, що служать для вираження емоцій, почуттів (о, ой, ех, ху, ага, овва, леле!);
- вигуки, що служать для вираження волевиявлень (тсс, годі! геть! цить! ну! стоп! алло!). У цьому розряді як окрема підгрупа знаходяться слова Для прикликання або
відгону тварин: гуль-гуль-гуль (до голубів), кось-кось-кось (до коней), трусь-трусь-трусь (до кролів), паць-паць-паць (до свиней), киш! (до птахів), соб, цабе (доволів), тпру (до коней).
До вигуків належать також слова і словосполучення, що виражають подяку, лайку, привітання, прощання, клятьбу (До побачення! Добрий день! На добраніч/ Смачного! Спасибі! Будь ласка! Прошу! Цур вам, пек!).
Окрему групу слів становлять звуконаслідувальні слова, за допомогою яких відтворюються голоси тварин, звуки природи, технічні шуми: ку-ку-рі-ку-у! гуп-гуп! бац! брязь! ш-ш-ш... дзень-дзелень!
Написання вигуків разом, окремо та через дефіс
Разом пишуться:
слова-вигуки, які не вимовляються протяжно: бабах, кукуріку; не повторюються: здрастуйте, добривечір.
Окремо пишуться: складні сполуки типу: до побачення, будь ласка, на добраніч; або: оце так! От тобі й на!
Через дефіс пишуться:
- вигуки, що повторюються або вимовляються протяжно: Го-ов! Гу-гу-гу-у! Му-у-у! Вуть-вуть-вуть!
- слова їй-бо, їй-право.
Якщо вигук вимовляється з підсиленням, окличною інтонацією, то після нього ставиться знак оклику: Ой! Жах! При звичайній інтонації вигук виділяється комою, якщо він не стоїть перед особовим займенником, після якого йде звертання:
Ой, яка чудова українська мова (О. Підсуха).
Ой ти, лимане-лиманочку, хвиле каламутна! (За Лесею Ураїнкою)
Розбір вигуку як частини мови
1.Слово. Частина мови.
2.Розряд, що виражає.
3.Будова, походження.
4.Правопис, розділові знаки.
Зразки розбору вигуків
Ох, і сом же був! Ну, йди вже, йди! Кузьма Дем'янович! Агов!Де ви? Агов-гов-гов/І раптом: Б-б-ба-бах! Так ото зібрались і кажете дружині й дітям: До побачення! Вирушаю на лося! (З тв. Остапа Вишні) Ох - вигук; виражає почуття захоплення, відноситься до
групи вигуків, що виражають емоції, почуття; первинний; виділяється комою;
ну - вигук; виражає волевиявлення; первинний; виділяється комою;
агов! Агов-гов-гов!- вигуки; виражають волевиявлення; первинні; при повторенні пишуться з дефісом, при окличній, підсиленій інтонації вживається знак оклику;
б-б-ба-бах!- вигук; звуконаслідувальне слово, передає шум; первинний; пишеться через дефіс і зі знаком оклику;
до побачення!- вигук; означає прощання; похідний; пишеться окремо і зі знаком оклику.
Вигуки широко використовуються в розмовному стилі та художньому, в якому служать засобом емоційності, допомагають відтворити картини природи.
Вигуки можуть служити для творення нових слів: охкати, ойкання, гейкання, бахкати, дзенькати.