Розряди часток за значенням
ЧАСТКА
Частка- це службова незмінна частина мови, яка надає реченню або окремим словам у реченні додаткових відтінків значення; частки служать також для утворення деяких граматичних форм: Не поговоривши з головою, не бери руками. Не почавши - не закінчиш. Слово - не стріла, а глибоко ранить (Нар. тв.)- Частки незаперечують дії предмета.
Хай цвіте собі в лісі, під Пирятином, ота рідкісна конвалія, на цвітіння якої я ходив дивитися (В. Яворівський).
Частка хай творить форму наказового способу дієслова цвіте, частка собі виділяє значення слова.
Як же краще, - спитаєте, - полювати: одному чи з колективом?
Бачили що-небудь? - питаю я їх.
Та як же, кажу, не бачили, коли ж щось хрокнуло, та й не раз, а аж двічі! та чого тільки не перетерпиш для того полювання (Остап Вишня).
Частки же, ж, аж, тількипідсилюють і виділяють значення окремих слів, надають висловлюванням емоційності.
За роллю в реченні визначають формотворчі, заперечні та модальні частки:
| Назва розряду | Роль у мові | Приклади |
| Формотворчі | утворюють форми умовного та наказового способів дієслів, зворотні дієслова | би (б) хай, нехай -ся (-сь) - |
| Заперечні | виражають заперечення | не, ні, ані |
| Назва розряду | Роль у мові | Приклади |
| Модальні | підсилюють або | навіть, тільки, |
| виділяють окремі | хоч, хоча б, лише | |
| слова в реченні | (лиш), аж, же | |
| (підсилювально- | (ж), таки, уже, | |
| видільні) | собі, ще, все | |
| привертають увагу | то, ото, це, оце, | |
| до якогось предме- | ось, осьде, он, | |
| та, явища (вказів- | онде, ген, осьдеч- | |
| ні) | ки, ондечки | |
| підсилюють ствер- | так, авжеж,. | |
| джувальні речення | аякже, атож, ага, | |
| або заміняють їх | еге, еге ж, гаразд, | |
| (стверджувальні) | та | |
| оформляють пи- | чи, хіба, невже, | |
| тальне речення чи становлять самостійне запитання | га, що за | |
| (питальні) | ||
| спонукають до дії | годі, бодай, -бо, | |
| (спонукальні) | -но, давай, ну | |
| вказують на | приблизно, май- | |
| кількість, міру | жєі мало не, тро- | |
| точності абр прав- | хи не, ледве не, чи | |
| дивість повідом- | не, якраз, власне, | |
| лення | рівно, десь, ледве чи, навряд чи, ніби, наче, мов, мовби, немовби |
За іншою класифікацією частки поділяють на формотворчі (би, б, хай, нехай), словотворчі (не, ні, ані, -ся, -сь, аби-, де-, чи-, що-, як-, будь-, -небудь, казна-, хтозна-) та фразові (надають реченню і словам додаткових відтінків ствердження, заперечення, питання, спонукання, сумніву та ін.: так, авжеж, аякже, не, ні, чи, хіба, невже, це, оце, ось, ото, за, як, тільки, лише, саме, хоч, хоч би, якраз, навіть, мов, ледве, мовби, ніби, навряд чи).
За місцем у реченні частки можуть стояти перед словом, до якого належать (препозитивні), і після слова, з яким пов'язані своїм значенням (постпозитивні).
Примітка: Від місця частки може залежати зміст всього речення. Порівняйте:.
Лише я знаю, чого він вартий. Я знаю лише, що він вартий значно більшого.
Примітка: Частки слід відрізняти від однозвучних з ними інших частин мови. Порівняйте: Як тебе не любити, Києве мій! (А. Малишко). як частка, модальна підсилювально-стверджувальна.
Ви знаєте, як липа шелестить... (П. Тичина) як сполучник (сполучне слово).
Омонімічними можуть бути частка чи і сполучник чи, частка це і займенник це, частки воно, собі і займенники воно, собі, частки і, й і сполучники і, й.
Примітка:Подвійне вживання частки не робить речення не заперечним, а стверджувальним: Я не міг цього не зробити.
При особливій позиції частка не може також виражати ствердження (здебільшого в риторичних питальних та окличних реченнях): Хто ж не любить свій край? Хто тільки тут не бував!
Написання слів із частками разом, окремо та через дефіс
Разом пишуться:
-з не, якщо слово без нього не вживається: немовля, нестерпний, ненавидіти, нехтуючи;
- з не - іменники, прикметники, прислівники, які можна замінити синонімами без не: нещастя (лихо), невеселий (сумний), нерідко (часто);
- у складі префікса недо- із значенням неповної дії чи ознаки: недооцінка, недорослий, недопрацювати, недобачати;
- не з дієприкметниками, які не мають при собі пояснювальних слів: непередбачені обставини, незасіяний лан, незмінювана частина мови;
- аби-, ані-,де-, чи-, чим-,що-, як- з різними частинами мови, крім сполучників: абиде, анітрохи, деякий, чимало, чимдуж, щодня, якнайкраще;
- ся (-сь) у зворотних дієсловах та займенниках: чується,-
щось, чийсь, когось;
- би (б), же (ж), то, що у складі сполучників, часток: мов
бито, атож, аякже.
Окремо пишуться:
-з не — при протиставленні: не боса, а взута; не солодко, а гірко; не робити, а лінуватися (крім випадків, коли зіставляються непротилежні поняття". Хлопець невисокий,але досить дорослий на вигляд);
- з не— дієприкметники, що мають при собі пояснювальні слова: не прочитаний досі лист, не розшифрований ученими напис;
- не з прикметниками, якщо є пояснювальні слова ні, далеко, зовсім, аж ніяк: Вигляд у нього був аж ніяк не стомлений;
- з усіма дієсловами, дієприслівниками, числівниками, сполучниками, частками, займенниками, прислівниками, крім названих випадків написання разом: не можна, не треба;
- зі словами з часткою, якщо на місці дефіса стоїть частка: йди-но — йди ж по, тим-то — тим же то.
Через дефіс пишуться:
з -бо, -но, -то, -от, -таки, будь-, казна-, хтозна-, -небудь:
який-бо, дай-но, як-от, прийшов-таки (але: таки прийшов), будь-що, казна-ким, хтозна-що, ким-небудь.
Розбір частки як частини мови
1.Слово. Частина мови.
2.Розряд за значенням.
3.Походження, будова.
4.Особливості правопису.