Заняття № 3

Подвоєння. Подовження та спрощення приголосних.( 2 год.)

Подвоєння і подовження приголосних.

1. Подвоєння приголосних в українській мові від­бувається внаслідок їх збігу, залежно від значення слова і як подовження м'яких приголосних при ви­мовлянні: роз-зброїти, від-дати, годин-ник; не зрів­няний — незрівнянний, не сказаний — несказанний; знання, колосся, міддю, весілля.

2. Збіг однакових приголосних відбувається, коли префікс закінчується такою самою літерою, якою по­чинається корінь (об-бити, від-дати, в-везти); коли корінь слова закінчується на н, а за ним іде суфікс, що починається на н (туман — туманний, кордон — прикордонник, вікно — віконниця, година — годин­ник) ; у дієсловах з основою на с, коли додається зво­ротна частка -ся (пас — пасся, розріс — розрісся, про­ніс— пронісся).

3. Треба мати на увазі, що у прикметниках з суфіксами -ан-, -ян-, -ин-, -ін- збігу приголосних не від­бувається: бажаний, глиняний, орлиний, солов'їний.

4. Наголошені суфікси -анн-, -янн-, -енн-, які нада­ють слову збільшеної ознаки або можливості чи не­можливості дії, пишуться з двома -нн-: невблаганно, незрівнянно, численний, страшенний, здоровенний, не­збагненно, старанність, непримиренність, священний.

5. Не подвоюється н у дієприкметниках та утворе­них від них похідних словах: згуртований — згурто­вано, згуртованість; зрошений — зрошено, зрошеність.

6. Приголосні д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, л, н між голос­ними в українській мові можуть у вимові подовжу­ватись (подвоюватись), якщо стоять перед я, ю, є. Основні випадки подовження приголосних:

а) в іменниках середнього роду на -я: знання, ко­лосся, обличчя, піддашшя, але каченя, гусеня, порося (дрібні істоти);

б) в окремих іменниках чоловічого і жіночого ро­ду: Ілля, суддя, стаття, рілля, Ілліч, суддівський;

в) в орудному відмінку однини іменників III від­міни (жіночого роду із закінченням на приголосний): піч - піччю, тінь - тінню, молодь - молоддю, сіль-сіллю, мідь -міддю.

Примітка: а) не відбувається подовження, якщо в основі слова збігаються два приголосні: жовчю, щастя, скатертю, раді­стю, смертю, Поволжя, нехвощю ([щ] складається з двох зву­ків); б) слід запам'ятати правопис таких слів:, ссавці, бов­ваніти, лляти (ллю, ллєш, ллють, розілляти); спросоння, навман­ня, зрання.

Правопис слів іншомовного походження

7. На відміну від російської в українській мові у загальних назвах іншомовного походження приголос­ні не подвоюються: каса, апарат, програма, клас, шо­се, редколегія, комендант, метал.

Винятки: тонна, ванна, брутто, нетто, вілла, ман­на, лібретто, аннали, піаніссімо, барокко, інтермеццо тощо.

8. У власних назвах і похідних від них подвоєння приголосних зберігається, якщо воно є в тій мові, з якої взято слово: Шіллер, Діккенс, Марокко, марок­канець, Голландія, голландський '.

9. М'який знак у словах іншомовного походження пишеться після м'яких приголосних перед йотованими я, ю, є, ї, йо при наявності роздільної вимови: ательє, мадьяр, Ньютон, Віньї, батальйон, Мольєр; але малярія, Цюріх, Рєпін, Сюзанна, сюїта, Вязем­ський, Гюго, бюро, пюпітр.

10. Після губних, шиплячих, г, к, х та р перед йото­ваними, якщо є роздільна вимова, ставиться апостроф: прем'єра, п'єдестал, Руж'є, Монтеск'є, Рів'єра, Рах'я, бар'єр.

11. Після префіксів на твердий приголосний за за­гальним правилом перед йотованими теж ставиться апостроф (ад'ютант, об'єкт, ін'єкція), а також після початкової частки у прізвищах (О'Кейсі, д'Арсон-валь).

12. В основах слів іншомовного походження після приголосних пишемо и або і, а після голосного і м'я­кого знака — ї: архаїзм, егоїзм, «Енеїда», Марьїн, Ільїн.

И пишемо після «дев'ятки» (дев'яти приголосних д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р), у загальних назвах перед даль­шим приголосним: диктор, система, цистерна, режим, ширма, фабрика, риторика, фантастика, позиція, ре­читатив.

И пишемо і в деяких словах після літер, що не входять до дев'ятки, якщо приголосні вимовляються твердо: спирт, кит, кипарис, вимпел, миля, лимон, киргиз, кисет, кинджал, Баиікирія, башкир, гиря та ін.

13. Літеру і пишемо на початку слова (інженер, Індія), після літер, що не входять до«дев'ятки» (бі­лет, капітал, вітамін), в кінці незмінних слів (таксі,
жюрі), перед дальшим голосним (радіус, авіація, пат­ріот, тріо) та перед й (партійний, гарантійний); увлас­них назвах (Вашінгтон, Мілан, Алжір, алжірець, Ніц­ца, Берлін, Дідро, Шіллер, Діккенс). Однакипише­мо у таких власних назвах: Париж ,Рим, Китай, Єги­пет, Єрусалим, Палестина, Америка, Африка, Брита­нія, Балтика, Атлантика, Антарктида (відповіднодовимови).