ТИЖДЕНЬ № 1
ВИПУСКНИЙ ЕКЗАМЕН
ТИЖДЕНЬ 10
ТИЖДЕНЬ 9
ТИЖДЕНЬ 8
1. Складне речення. Розділові знаки у складносурядному, складнопідрядному реченні.
2. Лексика сучасної української мови. Стилі сучасної української мови.
3. Література кінця XVIII - XX ст..
1. Виконання практичних вправ, тестів для закріплення матеріалу.
2. Твори українських письменників емігрантів.
3.Сучасний літературний процес.
1. Повторення.
2.Підведення підсумків.
Заняття № 1- 2.
Алфавіт.Голосні та приголосні в українській мові. Апостроф.
М’який знак ( 4 год.)
Алфавіт
Знання алфавіту допомагає швидко й упевнено знаходити потрібні слова в словниках, статті в енциклопедіях та довідниках,прізвища в списках тощо.
В українському алфавіті 33 букви. Вони розташовані в такому порядку:
Аа Бб Вв Гг Ґґ Дд Ее Єє
Жж Зз Ии Іі Її Йй Кк Лл
Мм Нн Оо Пп Рр Сс Тт Уу
Фф Хх Цц Чч Шш Щщ Ьь Юю Яя
Примітка. Апостроф (’) в алфавіт не входить і на розміщення слів у словнику не впливає; напр.: бур’ян, буряний стоятимуть поруч.
Кожна мова має свою систему звуків. Звуки бувають голосні (складаються з голосу) і приголосні (складаються з голосу і шумів). Звучання голосних і приголосних звуків залежить також від вимови, швидкості, темпу мовлення, навіть від умов, місця спілкування. В українській мові голосні звуки під наголосом вимовляються чітко, виразно, звуки [є], [и] у ненаголошених складах вимовляються невиразно: веиселка, виеднокруг, сеистра, стеижини. Приголосні звуки чітко вимовляються перед голосними, дзвінкі — перед дзвінкими, але деякі дзвінкі приголосні звуки перед глухими і глухі перед дзвінкими вимовляються невиразно: нігхті, боротдьба. Основні принципи і норми вимови звуків мови треба добре знати, щоб правильно говорити і писати.
Під терміном «звук» розуміємо найменшу одиницю мови (фонему) з погляду її смислової ролі і як одиницю мовлення, те, що вимовляємо і чуємо. Слова можуть відрізнятися всіма,, кількома, одним звуком,, можуть утворюватися з одних і тих самих звуків, але в різному порядку, з різним наголосом тощо, наприклад: народ — сила, казка — каска, синоніми — антоніми, соки — коси, гам — маг, приклад — приклад, рис — рись.
Насамперед слід засвоїти класифікацію голосних і приголосних звуків.
Голосні та приголосні в українській мові.
Прості голосні звуки: [а], [о], [у], [є], [и], [і]. Літери я, ю, є, ї на початку слова і складу, коли є роздільна вимова, позначають два звуки: [йа], [йу], [йе]г [йі]. Наприклад: яма, верф'ю, воєдино, під'їзд.
Літери я, ю, є після м'якого приголосного позначають один звук: [а], [є], [у]. Наприклад: земля, синє, люди [земл'а, син'є, л'уди].
За участю голосу приголосні бувають:
дзвінкі: [б], [в], [г], [д], [ж], [з], [дж], [дз], [й];
глухі: [к], [п], [т], [х], [ф], [с], [ц], [ч], [ш];
сонорні: [л], [ м], [н], [р].
За місцем утворення: губні: б, п, в, м, ф; передньоязичні: [д], [ т], [з], [ с],
[ ц],[ л],[ н],[ р], [ ж],[ ч],[ ш],[ дж]; середньоизичний [й]; задньоязичні: [к], [х]; гортанний [г] і проривний - диґама:Ґґ. Залежно від слухового сприймання виділяють приголосні шиплячі: [ж], [ч], [ш], [щ], [дж] І свистячі: [з], [ц], [с], [дз]. Розрізняють також приголосні тверді (вимовляються твердо) і м'які (вимовляються м'яко). М'якість попереднього приголосного звука позначається літерами я, ю, є, і та ь. Приголосні звуки [дж], [дз] в українській мові вимовляються як один звук, тому під час переносу слів [дж] і [дз] це розрипаються: за-дзвонити, про-джигітувати, але під- живляти надзвичайний.
В українській мові єще злиті звуки [ц], [ч] (ц — тс, ч— тш), які вимовляються як один звук; [щ] складається з двох звуків (ні+ злитий ч); ь (м'який знак) звука не становить. Роздільна вимова твердого приголосного з йотованими звуками позначається спеціальним знаком (') — апострофом, а наголошений голосний — знаком наголосу (над літерою): пір'я, верф'ю, підв'язати, хата.
Під час фонетичного розбору треба вказати: а) кількість складів у слові; відкриті та закриті склади; б) який склад наголошений; в) скільки и слові звуків і букв; г) голосні звуки (прості і йотовані); д) приголосні звуки (дзвінкі, глухі, тверді, м'які, губні, передньоязичні, задньоязичні, середньоязичний, гортанний, проривний, шиплячі, свистячі).
Написання м'якого знака, апострофа, сполучення йо, ьо. написання и, і після шиплячих та г, к, х.
Правила вживання м'якого знака.
1.М'якість приголосних на письмі позначається буквами я, ю, є, і та ь. М'я'кий знак пишеться після м'яких приголосних д, т, з, с, ц, дз, л, н у кінці складу (і слова): молодь, путь, в'язь, Ґедзь, вісь, місяць, ганьба, різьба, вільно.
2. У середині слова м'який знак пишеться після м'яких приголосних перед о: льон, чотирьох, синього, дьоготь, цього.
3.Пишемо м'який знак у суфіксах -ськ(ий), -зьк(ий), -цьк(ий): сільський, вузький, хвацький, німецький, французький, людський, а також у словах хвацько, по-німецькому, вузькість, близькість, по-французьки.
4. М'який знак пишеться також у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-, -ець, але не пишеться у суфіксах -ств-, -зтв-, -цтв- та в прізвищах на -енк-: маленький, малесенький, малісінький, малюсінький, голівонька, батенько, морозець, юнацтво, боягузтво, Іваненко, малярство.
5. У сполученнях -лц-, -лч-, -нц-, -нч-, -сц-, -сч-м'який знак не пишеться, якщо похідні слова утворені від слів з цими сполученнями; у сполученнях -льц- -льч-, -ньц-, -ньч-, -сьц-, -сьч-пишеться м'який знак, якщо похідні утворені від слів, які пишуться з м'яким знаком: рибалка—рибалці, рибалчин; Галька—Гальці, Гальчин; ненька — неньці, неньчин; Маланка — Маланці, Маланчин; Васька — Васьці, Васьчин; Параска — Парасці, Парасчин.
6. У словах іншомовного походження пишеться м'який знак після м'яких приголосних перед йотованими [я], [ю], [є], [ї], [йо], коли є роздільна вимова: мільярд, Севілья, Ньютон, портьєра, мільйон,батальйон.
Примітка. На початку слова і складу завжди пишеться сполучення -йо-; -ьо- пишеться в середині слова після м'яких приголосних, якщо немає роздільної вимови: бульйон, Йосип, завойований, підйом, Муравйов, Пушкарьов, льотчик, льон.
7. В особових закінченнях дієслів дійсного способу після т в українській мові м'який знак пишеться, а в російській — ні: пишуть — пишут, ходить — ходит, сміється — смеется, вчиться — учится.
8. М'який знак не пишеться після губних б, п, в, м, ф, шиплячих ж, ч, ш, щ та р в кінці слова і складу: дріб, річ, ніч, ріж, ріокте, степ, кров, верф, сип, сипте, вісім, гіркий, Харків, нехворощ, читаній, одягаєшся, секретар (але М. Горький); у російській мові після цих літер ь пишеться: ночь, любовь, царь, пишешь, вещь.
9. Не вживається м'який знак після н перед шиплячими та суфіксами -ськ(ий), -ств(о):тонший, менший, кінчик, вінчик, бакенщик, інжир, селянський, селянство.
10. Не пишеться м'який знак також після м'якого приголосного (крім л) перед м'яким та між подвоєними приголосними: пісня, щастя, майбутній, життя, наллю, змагання, але тьмяний, бо тьма; різьбяр, бо різьба.
11. Апостроф ставимо: а) після губних б, п, в, м, ф перед йотованими я, ю, є, ї: об'єднання, п'ять, ім'я, в'юн, верф'ю; б) після р в кінці складу перед я, ю, є, ї при наявності роздільної вимови: бур'ян, матір'ю, бар'єр, на подвір'ї (але буря, рядно, буряк); в) після префікса, що закінчується на приголосний, перед я, ю, є, ї: об'єднатися, з'юрмитися, під'їзд, під'язичний; г) у слові Лук'ян та похідних від нього: Лук'янчук, Лук'яненко, Лук'янівка, Лук'янович.
12.Якщо ж перед губними приголосними є приголосний, крім р, що належить до кореня слова, апостроф не ставимо: свято, цвях, дзвякнути, морквяний, тьмяний, мавпячий, але черв'як, верб'я, зв'язок, розп'ясти.
13. Перед сполученням -йо- апостроф ніколи не ставиться: підйом, серйозний, Муравйов, зйомка.
14. Приголосні г, к, х та шиплячі ж, ч, ш, щ в українській мові в основному тверді, тому в коренях та суфіксі -ин- після них пишеться и: жито, чистий, широкий, кидати, кисіль, гинути, хитрість, щирий, Пу-щин, гиря, але гілка, Хівря, хіба.
Після шиплячих та г, к, х пишемо і тоді, коли відбувається чергування з о або є: шість, бо шести; захід, бо заходу; гірський, бо гора; кінь, бо коня.
Слід мати на увазі, що в спільних коренях, там, де в російській мові пишеться и, ьг, послідовно в українській мові буде и; а якщо в російській мові пишеться о, є, є, то в українській мові буде і: конь - кінь, кошка - кішка, кит -кит, кот - кіт, горка - гірка, кишка - кишка, щетка - щітка, живучесть -живучість, жизнь - життя, жена - жінка.