Соціологія соціальних відхилень
Глава 8
чинюють конкретні шкідливі наслідки або створюють небезпеку їх виникнення тощо;
за суб'єктивною стороною девіантна поведінка характеризується різною мотивацією, різними цілями, різним ступенем передбачення та бажання можливих наслідків.
Класифікація може бути пов'язана як з об'єктом, так і з суб'єктивною стороною соціальних відхилень: а) поведінка, орієнтована на зовнішнє середовище (екстравертивна). Вона може бути цільовою, заздалегідь запланованою, або афективною (наприклад, свари в сім'ї); б) поведінка, орієнтована на самого себе (інтравертивна) — пияцтво, алкоголізм, самогубство, наркоманія тощо.
Отже, кожна форма девіантної поведінки має свою специфіку та особливості дослідження.
Злочинність. Соціологічні дослідження злочинності та її причин беруть початок у працях російського статистика К. Ф. Германа (1824). Потужний поштовх розвиткові соціології злочинності дала праця «Социальная физика» (1835) франко-бельгійського вченого математика-статистика Л. А. Кетле, який, спираючись на статистичний аналіз, дійшов висновку, що будь-який соціальний лад передбачає певну кількість і певний порядок злочинів, які зумовлені його організацією.
Вивчення проблем злочинності виявляє велику кількість чинників, які впливають на її динаміку: соціальний стан, рід діяльності, освіта, убозтво як самостійний чинник, декласування, тобто зруйнування або ослаблення зв'язків між індивідом і соціальною групою.
У 30-х роках XX ст. дослідження, які були проведені представниками Чиказької школи соціології, виявили вплив внут-рішньоміських відмінностей на рівень злочинності: найзло-чинішими виявилися райони, що характеризуються високим ступенем соціальної дезорганізації.
Дотепер залишається дискусійною проблема співвідношення біологічного й соціального у формуванні злочинної поведінки.
В Україні на стан злочинності великий вплив справляє перехід до ринкових відносин, що характеризується появою таких феноменів, як конкуренція, безробіття, інфляція.
Алкоголізм. Алкогольні напої відомі людству з давніх часів. Вони виготовлялися з рослин, і їх споживання було
частиною релігійного ритуалу, яким супроводжувалися свята. Більш-менш дешевий спосіб одержання міцних напоїв був освоєний у XVI ст. Докорінні зміни відбулися після відкриття промислового способу одержання етилового спирту. Саме це зробило можливим масове споживання алкоголю, і у XVIII ст. пияцтво набуло широкого розмаху у таких європейських країнах, як Англія, Німеччина, Швеція та ін.
Приблизно в цей самий час у Росії стала швидко входити у споживання горілка. Можна сказати, що XIX ст. породило, а XX ст. посилило досить складну проблему для людської цивілізації — проблему алкоголізму.
Фактично алкоголь увійшов у наше життя, став елементом соціальних ритуалів, обов'язковою умовою офіційних церемоній, свят, деяких способів проведення часу, розв'язання особистих проблем.
Однак ця соціокультурна традиція дорого коштує суспільству. Як свідчить статистика, 90% випадків хуліганства, 90% зґвалтування за обтяжуючих обставин, майже 40% інших злочинів пов'язані з пияцтвом. Убивства, пограбування, розбійницькі напади, заподіяння тяжких ушкоджень тіла у 70% випадків відбуваються особами у нетверезому стані; близько 50% усіх розлучень також пов'язані з пияцтвом.
Вивчати різні аспекти споживання алкоголю і його наслідки надзвичайно складно. У процесі аналізу алкогольної ситуації та її динаміки, як правило, використовують три групи соціологічних показників гостроти алкогольної проблеми і масштабів поширення пияцтва у країні: а) рівень споживання алкоголю на душу населення і структура споживання; б) характеристики масової поведінки, яка є наслідком споживання спиртного; в) шкода, яку спричинило пияцтво економіці, суспільству.
В історії боротьби суспільства з алкоголізмом можна визначити два напрями:
1) обмеження доступності до спиртних напоїв, скорочен-
ня їх продажу і виробництва, підвищення цін, жорсткість ка-
ральних заходів за порушення заборон й обмежень;
2) поліпшення соціальних та економічних умов життя,
зростання загальної культури і духовності, спокійна, зважена
Глава 8
Соціологія соціальних відхилень
інформація про шкоду алкоголю, формування у населення безалкогольних стереотипів поведінки.
Крайній варіант першого напряму — спроба запровадити «сухий закон» на території деяких країн ( Англія, США, Фінляндія, Росія), але вони не досягли своєї мети, бо наявність алкоголю — не єдина і не головна причина існування алкоголізму.
Успішне розв'язання проблеми переборення пияцтва й алкоголізму потребує врахування економічного, соціального, культурного, психологічного, демографічного, юридичного та медичного аспектів.
Наркоманія. Це захворювання, яке полягає у фізичній і (або) психічній залежності від наркотичних засобів, що поступово призводить до глибокого виснаження фізичних і психічних функцій організму. Всього у світі налічується близько 240 видів наркотичних речовин рослинного і хімічного походження.
Наркоманія (наркотизм) як соціальне явище характеризується ступенем поширення споживання наркотиків або речовин, які до них прирівнюються, і включає зловживання наркотиками і хворобливе (звичне) споживання їх.
Точну кількість українців, які зловживають наркотиками, визначити навряд чи можливо через недосконалість системи соціального контролю.
Переважна більшість наркоманів — молоді люди у віці до 30 років.
Суїцид — намір позбавити себе життя, підвищений ризик здійснення самогубства. Ця форма девіантної поведінки пасивного типу є способом відійти від невирішених життєвих проблем, від самого життя.
У різні епохи й у різних культурах існували свої оцінки цього явища: часто самогубство засуджували (з точки зору християнської моралі самогубство вважається тяжким гріхом), іноді ж припускали і визнавали у певних ситуаціях (наприклад, самоспалення в Індії (звичай саті) або харакірі самураїв в Японії).
При оцінці конкретних суїцидальних актів багато залежить від мотивів та обставин, особливостей особистості. Дослідження свідчать, що суїцидальну поведінку провокує спе-
цифічна комбінація таких характеристик, як стать, вік, освіта, соціальний і сімейний стан. Суїцидна активність має певні часові цикли: весняно-літній пік та осіннє-зимовий спад (визначені ще Е. Дюркгеймом); зростання кількості самогубств у вівторок і зниження у середу—четвер; кінець тижня — найбільш небезпечний для чоловіків.
Співвідношення між чоловіками і жінками-самогубцями приблизно 4:1 при самогубствах, які вдалися, і 4:2 при спробах, тобто суїцидна поведінка чоловіків частіше призводить до трагічного наслідку. Зазначимо, що ймовірність прояву цієї форми відхилень залежить і від вікової групи. Так, самогубства здійснюються частіше у віці після 55 і до 20 років, сьогодні самовбивцями стають навіть 10—12-річні діти. Світова статистика свідчить, що суїцидальна поведінка частіше виявляється у містах, серед самотніх і на крайніх полюсах суспільної ієрархії. Нарешті, безсумнівно, що існує зв'язок суїци-дальної поведінки з іншими формами соціальних відхилень, зокрема пияцтвом. Судовими експертами виявлено, що 68% чоловіків і 31% жінок позбавили себе життя, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння.
§ 3. Основні підходи до пояснення причин девіантної поведінки
У соціології девіантної поведінки існують кілька типів підходів до пояснення причин девіацій. Про їх загальний зміст і представників дає уявлення таблиця.
Таблиця. Теорії девіації
Тип пояснення девіації | Теорія | Теоретик | Основна ідея |
Біологічний | Фізичні риси пов'я- зані ЗІ ЗЛОЧИННІСТЮ. Певна фізична бу- дова, що найчасті- ше трапляється у девіантів | Ломброзо, Шелдон | Фізичні особливості є причиною девіації |