Сучасна українська 16 страница

Змінювання дієслів у теперішньому

часі та майбутньому часі доконаного виду

Дієслова в теперішньому часі та майбутньому часі доконаного виду змінюються за особами й числами. За характером особо­вих закінчень дієслова поділяються на першу, другу та архаїчну дієвідміни.

1. До І дієвідміни належать дієслова, що в закінченнях усіх осіб, крім 1-ї особи однини і 3-ї особи множини, мають -е (-є), а в 3-й особі множини - закінчення -уть (-ють)

Примітка. За такими зразками відмінюються й діє­слова доконаного виду в майбутньому часі.

Проста форма цих дієслів утворюється додаванням префікса до форми теперішнього часу: читаю - прочитаю, кажу - скажу, глянемо - розглянемо, будують - збудують, їду - поїду. Рідше вживаються безпрефіксні дієслова доконаного виду (переважно зі значенням одноразової дії): гукну, крикну, сяду, гляну й под.

3. До архаїчної дієвідміни належать дієслова дати, їсти, повісти та префіксальні похідні від них. Дієслова давати, відповідати належать до І дієвідміни.

1^1 Примітка. У 3-й особі множини дієслово повісти * та похідні від нього не вживаються, їхнє значення пере­дається іншими словами: повісти, розповісти - розка­жуть, доповісти - повідомлять тощо.

4. Дієслово бути в теперішньому часі в усіх особах має
форму є. Лише в художній літературі вживаються також ар-
хаїчні форми 2-ї та 3-ї особи: єсй, єсть, єсте, суть.

У майбутньому часі дієслово бути має закінчення І діє­відміни: буду, будеш, буде, будемо, будете, будуть.

5. Для особових форм дієслова характерні такі особливості:
а) ненаголошені е (є) та и (ї) в закінченнях звучать майже

однаково, а передавати слід голосний за належністю до дієвідміни: пишемо, читаємо, сушите, стоїте;

б) буквосполучення -шся у 2-й особі однини читається як
[с'с'а] - учишся, пнешся, смієшся; буквосполучення -ться
у 3-й особі однини й множини - як [ц'ц'а] - учиться,
учаться, сміються;

в) у 3-й особі однини дієслова II дієвідміни обов'язково
мають у кінці звук [т']і робить, просить, бачить, гоїть;

г) у 1-й особі множини в кінці виступає звук о: біжимо,
будуємо, говоримо; форми без кінцевого о (біжим, будуєм,
говорим) припустимі лише в поезії та в розмовній мові.

Примітка. Чергування постфіксів -ся, -сь у діє­словах теперішнього, минулого й давноминулого часу підпорядковано правилам милозвучності. Перед на­ступним приголосним слід уживати форми на -ся: ознайомлююся з документацією, перед голосним — на -сь: двері відчинились одразу, колись навчалась у Сорбонні.

Винятки: — дієслова хотіти, сопіти, ревіти, іржати належать до І дієвідміни, а дієслова бігти, боятися, стояти, спа­ти - до II дієвідміни, хоч це й суперечить поданій вище умові;

— дієслово сукати може належати як до І дієвідміни (сукаю, сукаєш, сукає...), так і до II дієвідміни (сучу, сучиш, сучить...);

— іноді дієслова, подібні звучанням і близькі за значенням, залежно від їхнього звукового оформлення, можуть на­лежати до різних дієвідмін (слати - стелю, стелеш... стелють і стелити - стелю, стелиш... стелять).

Увага! При дієвідмінюванні відбувається чергуван­ня приголосних в особових формах:

а) у І дієвідміні приголосні змінюються в усіх особах
однини і множини теперішнього чи майбутнього часу,
якщо є чергування в 1-й особі однини - Г>Ж, 3)Ж, к>ч,
х>ш, с>ш, т>ч, ст>щ, сющ (могти - можу, мазати
маж і), пекти — печу, колихати — колишу, чесати -
чешу, хотіти - хочу, засвистати - засвищу, по-
лоскати - полощу);

б) у II дієвідміні звукові зміни маємо лише в 1-й особі
однини - д>дж, т>ч, з>ж, с>ш, зд>ждж, ст>щ (води-
ти - воджу, тремтіти - тремчу, возити - вожу,
просити - прошй, їздити - їжджу, мостити -мощу). Виняток становить лише дієслово бігти (і похідні від нього: вибігти, перебити, забити і под.), у якому г чергується з ж в усіх особових формах: бігти - біжу, біжиш, біжить, біжать (вибігти -вибіжу, вибіжиш і под.).

Творення форм майбутнього часу недоконаного виду

Дієслова майбутнього часу недоконаного виду мають про­сту (історично - складену) і складену форми. Відмінюються вони за такими зразками:

1. У простій формі після т перед м завжди стоїть и (кінце­вий голосний неозначеної форми).

2. Складена форма утворюється поєднанням особових форм дієслова бути з інфінітивом недоконаного виду.

3. Проста і складена форми мають однакове значення.

Творення форм наказового способу

1. Аналітичні особові форми наказового способу 3-ї особи однини і множини доконаного і недоконаного виду утворюються від особової форми дієслова (3-ї особи однини і множини) додаванням модальної частки хай (нехай): хай (про)жив-е' -хай (про)жив-уть, нехай спить — нехай сплять.

2. Спеціальні форми наказового способу творяться від основи теперішного часу. Для цього від 3-ї особи однини відкидається закінчення -е або -ить: пйш(е), підкресл(ить), помірку[(й)е], пробач(ить), а потім:

а) під наголосом та після збігу приголосних додаємо осо-
бові закінчення -и, -імо, -іть: пиши, пишімо, пишіть;
підкресли, підкреслімо, підкресліть; ці закінчення збе-
рігаються й тоді, коли наголос переходить на префікс:
випиши, випишімо, випишіть;

б) приголосні д, т, з, с, л, н, ц, після яких зникає ненаго-
лошений голосний, пом'якшуються: трать, тратьмо,
тратьте; злізь, злізьмо, злізьте;

в) зникає ненаголошений голосний також і після б, п, в, м,
ж, ч, ш, щ, р: поклич, покличмо, покличте; сип, сипмо,
сипте; повір, повірмо, повірте; став, ставмо, ставте.

Усі ці форми мають у 1-й особі множини закінчення -мо, у 2-й особі множини - закінчення -те.

3. Для 1-ї особи однини форми наказового способу немає, хоча зрідка вживається розмовна аналітична сполука: хай я так живу або щоб я так жив (як формула божби).

Закінчення дієслів наказового способу

Дієслова пити, бити, вити зберігають кореневий голосний -и: пий, бий,_г вий. ^Дієслово їсти має такі форми наказового способу: їж, їжмо, їжте, а доповісти, розповісти - доповідай, розповідай.

Форма 2-ї особи множини вживається також при ввічливо­му звертанні до однієї особи: Порадьте, учителько, будь ласка.

Безособові дієслова

Ці дієслова, змінюючись за способами й часами, не змінюються, проте, за особами, родами й числами. Вони вживаються або у формі 3-ї особи однини, або у формі середнього роду та означають:

а) явища природи: розвидняється, дніє, похолодало, смер-
кає, замело;

б) стан людини: морозить, лихоманить, не спиться, хочеть-
ся, кортить;

в) уявлення про долю: щастить, таланить, фортунить;

г) міру наявності чогось: не вистачає, бракує.

Ці дієслова виступають у ролі присудків у безособових ре­ченнях без підмета, але часто з додатком у Р., Д., 3. чи Ор. відмінках.

Безособова предикативна форма на -но, -то

1. Незмінювана форма дієслова твориться від пасивних дієприкметників шляхом заміни закінчення на суфікс -о: на­писаний - написано, забитий - забито, зроблений - зроблено, розглянутий - розглянуто.

Ця форма, як і безособові дієслова, уживається в ролі при­судка в безособових реченнях. При ній не буває підмета, але є прямий додаток, виражений 3. (чи Р.) відмінком без приймен­ника: рішення прийнято, звіт заслухано, усі роботи розгляну­то, помилок не помічено.

2. Використовувати форму на -но, -то треба замість пасивних
дієприкметників, коли є потреба наголосити на дії, а не на ознаці.

Від форм пасивних дієприкметників вони відрізняються тим, що не змінюються і в реченні виконують тільки предикативну функцію: виступають головним членом безособового речення, наприклад: Усім надано рівні можливості.

Слід писати: Постанову прийнято одноголосно; а не По­станова прийнята одноголосно; але: Бійці були виснажені після важкого бою.

3. Безособова форма виражає дію, минулу недавно: Останній
урок закінчено, книжки здано. Якщо ж ідеться про давно
закінчену або майбутню дію, то додається допоміжне дієслово
було або буде: На нашому подвір'ї було посаджено кущі
калини й горобини; Незабаром буде пущено нову лінію
метрополітену.

Дієприкметник

Дієприкметник — особлива форма дієслова, що виражає ознаку за дією і відповідає на питання який? яка? яке? які? Ця форма дієслова поєднує в собі дієслівні ознаки з прикмет­никовими, а саме:

— як і дієслово, називає дію, має доконаний чи недоконаний вид, буває перехідним (пасивний) або неперехідним (ак­тивний);

— як і прикметник, називає ознаку предмета, має форму відмінка, роду й числа.

1. Активні дієприкметники називають ознаку предмета, зу­мовлену дією того самого предмета: камінь лежить - лежачий камінь -(недоконаний вид); дерево засохло — засохле дерево (доконаний вид).

2. Пасивні дієприкметники називають ознаку предмета, зу­мовлену дією іншого предмета: контролюють ситуацію -контрольована ситуація (недоконаний вид); застосували ме­тод - застосований метод (доконаний вид).

Пасивні дієприкметники можуть називати ознаку предмета, зумовлену зворотною дією того самого предмета: дівчинка вдяглії­ся - удягнута дівчинка, бабуся посміхнулася - усміхнена ба­буся.

3. У межах кожного з них (активного чи пасивного) за
ознаками часу розрізняють форми теперішнього і минулого
часу. Форм майбутнього часу дієприкметники не мають.

Творення і правопис дієприкметників

1. Активні дієприкметники минулого часу на -лий (-а,-е) доконаного виду творяться від основи інфінітива неперехідних дієслів доконаного виду за допомогою суфікса -л-: змарні(ти) -змарнілий, опа(сти) - опалий, спочй(ти) - спочилий, мерзіти) - мерзлий. Суфікс -ну-, як правило, випадає: засох-ну(ти) - засохлий, промбкну(ти) - промоклий.

2. Активні дієприкметники теперішнього часу на -чий (-а, -е) недоконаного виду творяться від основи 3-ї особи множи­ни теперішнього часу перехідних дієслів недоконаного виду за допомогою суфіксів -уч- {-юч-) (від дієслів І дієвідміни), -ач-(-яч-) (від дієслів II дієвідміни) і родових закінчень -ий, -а,

-є: квітну(ть) - квітнучий, співаю(ть) - співаючий, зітхй-ю(ть) — зітхаючий, лежа(ть) — лежачий. Ці форми в су­часній українській мові мають обмежене вживання.

не можна говорити й писати:

навчаючий сина батько поважаюча себе людина говорячий промову депутат виконуючий пісню співак

треба говорити й писати:

батько, який навчає сина людина, яка себе поважає депутат, який виголошує промову співак, який виконує пісню

Слід писати й говорити: завідувач, а не «завідуючий»; ко­мандувач, а не «командуючий». Однак можливий вислів викону­ючий обов'язки, оскільки вислів має значення іменника.

Примітка. Форми на -лий недоконаного виду ма­ють значення прикметників, порівняйте:

3. Пасивні дієприкметники обох видів утворюються від ос­нови інфінітива перехідних дієслів за допомогою суфіксів -н-, -єн- (-єн-), -т-

а) якщо основа інфінітива закінчується на -а (-я), -ува-
(-юва-), -овува-, то до неї додається суфікс -н- {-ий, -а,
-є, -і): писа(ти) - писаний, чита(ти) - читаний,
посія(ти) — посіяний, розпиля(ти) - розпйляний,
зігнаХти) - зігнаний; оспівува(ти) - оспівуваний, за-
гбюва(ти) - загоюваний, застосбвува(ти) - за-
стосовуваний; суфікс -ува- (-юва-), якщо наголос пе-
реходить на перший голосний, змінюється на -ова-:
роздруку ва( ти) - роздрукований, реконструював ти) -
реконструйований, соЬормулюва(ти) - сформульований,
запрограмува(ти) - запрограмований. Відповідні ро-
сійським пасивним дієприкметникам на -ом(ьій), -ем(-ьій)
форми в українській мові мають прикметникове значен-
ня: невидимий, незримий, одержимий і под.;

б) якщо основа інфінітива закінчується на голосні -и, -і (-Ї)
або приголосні, то формотворчим є суфікс -єн- (-єн-);

при цьому кінцеві голосні основи випадають, а приго­лосні здебільшого зазнають змін:

узгоди(ти)

змуси(ти)

пилососи(ти)

запрягСтй)

пек(тй)

врази(ти)

верті( ти)

пустй(ти)

заспокоїСти)

загоііти)

узгбдж(у) -

змуш(у) -

пилосбш(у) -

запряж(у) -

печ(у) —

враж(у) —

верч(у) —
пущ(у)

заспок6[й(у)] -

заго[й(у)] -
узгоджений

змушений

пилосошений

запряжений

печений

вражений

верчений

пущений

заспокоєний

загоєний

Перед цими суфіксами після губних з'являється -л-

вловй(ти) купй(ти) зробй(ти) зломй(ти)

вловлСю) купл(ю) зробл(ю) зломл(ю)

вловлений куплений зроблений зломлений

в) якщо основа інфінітива закінчується на суфікс -ну чи на голосний, що належить до кореня, або на -р, то до такої основи (переважно односкладової), як правило, додаєть­ся суфікс -т- {-ий, -а, -е, -і): припну(ти) - припнутий, взу(ти) - взутий, розбй(ти) - розбитий, нагрі(ти) -нагрітий, взя(ти) - взятий, м'я(ти) - м'ятий, вйтер-(ти) - витертий. Від дієслів з основою інфінітива на -оро-, -оло-, а також із суфіксом -ну- можуть утворюватися паралельні форми дієприк­метників із суфіксами -т- і -єн-: пороти - поротий і порений, колоти - колотий і колений, молоти - молотий і мелений; стйсну(ти) - стиснутий і стиснений; верну(ти) — верну­тий і вернений; замкну(ти) - замкнутий і замкнений; кй-ну(ти) - кинутий і кйнений; усуну(ти) - усунутий і усуне­ний; зігну(ти) — зігнутий і зігнений.

| Л Увага! У пасивних дієприкметниках -н- не подвою­ється: зроблений, намальований, зав'язаний, натхнений та ін.

4„ Дієприкметники із часткою (постфіксом) -ся не утворю­ються. Якщо ж активний чи пасивний стан твориться від дієслова на -ся, то частка -ся відпадає: розчервонітися - розчервонілий, намерзтися - намерзлий, зажуритися - зажурений, усміхну­тися - усміхнений, утомитися - утомлений, купатися ~ купа­ний.

Відмінювання і вживання дієприкметників

і. Усі дієприкметники змінюються за відмінками, родами й числами, як прикметники твердої групи.

2. Активні дієприкметники доконаного виду (на -лий) та пасивні (на -ний, -тий) уживаються без обмежень - нарівні з прикметниками: Вигляд він мав чудернацький, був якийсь наче підстрелений у своєму перетягнутому путом, поруділо­му від дощів сіряку (О. Гончар).

3. Активні дієприкметники недоконаного виду на -учий (-ючий), -ачий (-ячий) уживаються рідко й без залежних слів: Нудьгуючими очима дивився він на село (3. Тулуб). Не бійся гостя сидячого, а бійся гостя .стоячого (Н. те.).

Штучними сприймаються ті самі дієприкметники, коли їх
ужито із залежними словами: Нудьгуючими від пересичення
очима дивився він на село; Не бійся гостя, сидячого за столом,
а бійся стоячого біля дверей. ,

їх доцільніше замінити:

а) лідрядним означальним реченням: Не бійся гостя, який
сидить за столом, а бійся гостя, який стоїть біля
дверей;

б) пасивним дієприкметником: Знудженими від пересичен-
ня очима дивився він на село.

Дієприслівник

Дієприслівник — особлива незмінювана форма дієслова, яка означає додаткову дію або стан, що супроводжують іншу дію або стан, названі дієсловом і відповідає на питання що робивши? що роблячи?

1. Дієприслівники доконаного виду творяться від основи
інфінітива дієслів доконаного виду за допомогою суфіксів -вши
(після голосних), -ши (після приголосних). Дієслово ставить-
ся в чоловічому роді минулого часу й до нього додається -ши:
подумав+ши, оглянув+ши, підбіг+ши.

Дієприслівник доконаного виду означає таку другорядну дію, яка відбулася чи відбудеться раніше від основної, і відпо­відає на питання що зробивши?

2. Дієприслівники недоконаного виду творяться від основи
теперішнього часу недоконаного виду за допомогою суфіксів
-учи- (-ючи-) від дієслів І дієвідміни та -ачи- (-ячи-) від дієслів
II дієвідміни. Дієслово ставиться у 3-й особі множини теперіш-
нього часу й замість -ть додається -чи: думаю(ть) - думаючи,
терпля(ть) - терплячи, гуркотя(ть) - гуркотячи.

У корені дієприслівника теперішнього часу зберігаються всі ті особливості, які виникають при творенні дієслівних форм 3-ї особи множини теперішнього часу.

Дієприслівник недоконаного виду означає другорядну дію, одночасну з основною, і відповідає на питання що роблячи?

3. Дієприслівники утворюються також від дієслів, які закін-
чуються на -ся (-сь): задивляючись, посміхаючись (недокона-
ний вид), задивившись, посміхнувшись (доконаний вид).

Дієприслівниковий зворот — дієприслівник із залежними від нього словами (словом). Активно використовується в ОДС, особливо в кліше, і сприяє більшій чіткості й стислості виражен­ня думки.

®

Увага! Слід відрізняти дієприслівники недокона­ного виду від близьких за звучанням активних дієприк­метників у Н. (3.) відмінку множини, які відповідають на питання які? й мають закінчення -і: Раптом увімк­нулися всі гучномовці, заглушуючи два співаючі хори.

Примітка. Дієприслівник уживається лише тоді, коли в реченні до одного діяча відноситься щонаймен­ше дві дії.

Особливості використання дієслівних форм у ділових паперах

1. Треба використовувати тільки книжні дієслова та їх фор­ми: активізувати, дезінформувати, деномінувати, добираєть­ся, домінувати, дрейфуючи, знаменувати, подається, регла­ментувати, символізувати, формулюючи й т. ін.).

неправильно

важити

рихтуватися

балакати

слабувати

договорюватися

поспівати

пришедші

позичати

відчитуватися

повідати

тикати сидя

шоферувати сипонути

правильно

зважувати

збиратися

говорити

хворіти

домовлятися

устигати

які (що) прийшли

авансувати

звітувати

розповідати, повідомляти,

інформувати говорити «ти» сидячи

працювати шофером насипати

2. Уникати умовного способу:

неправильно

Підприємства змогли б вико­нати замовлення, якби...

правильно

Підприємства виконають (зможуть виконати) замовлення, якщо...

Виконавець повідомив би Вас Завчасне повідомлення вико-
завчасно, коли б... навця можливе лише

за умов...

3. Уживаючи ті чи інші форми наказового способу, слід ураховувати конкретну ситуацію, умови спілкування та норми мовного етикету.

4. В актах, наказах, розпорядженнях, службових листах, інструкціях, дорученнях та под. уживають неозначену форму дієслова (інфінітив).

Але слід пам'ятати, що нормативною є цюрма на -ти, а не на -ть:

неправильно правильно

говорить говорити

запроваджувать запроваджувати

5. У документах більшість дієслів має форму 3-ї особи од-
нини, але неприпустиме використання коротких форм:

неправильно правильно

допомага допомагає

оббіга оббігає

6. Надавати перевагу активним конструкціям над пасивни-
ми або ж використовувати безособову конструкцію з дієслів-
ними формами на -но, -то. У таких текстах ідеться про на-
слідки якихось заходів чи подій у момент мовлення:

неправильно правильно

Завдання було достроково Наша група достроково

виконане нашою групою виконала завдання.

Головна увага ним Головну увагу він приділив...
приділяється...

Інспектори, які Інспектори, яких призначає

призначаються комісією... комісія...

Випробування проводяться Випробування проводять

у запланованому режимі. (проведено) у заплано-
ваному режимі.

7. Не вживати розмовних (калькованих) та дієслівних форм
теперішнього часу:

неправильно правильно

носе носить

робе робить

8. Уживати теперішній час на позначення майбутнього, якщо
акцентується обов'язковість чогось: Мітинґ розпочинається
завтра об 11.00.

9. Уникати вживання форм давноминулого часу:

неправильно

інформація надходила була я виконав був

проект (були) узгодили були звернення надійшло було правильно

інформація надходила я виконав проект узгодили звернення надійшло

10. Не порушувати норми вживання форм залежного слова:

неправильно

свідчити факти відзначати про успіхи довести про інформацію опанувати професією доторкатися приладу піклуватися за (кого) шкодувати гроші

правильно

свідчити про факти відзначати успіхи довести інформацію опанувати професію доторкатися до приладу піклуватися про (кого) шкодувати грошей

11. Надавати перевагу складеним формам дієслів недоко­наного виду в майбутньому часі:

неправильно

завтра відпочиватимемо перерахуватимемо працюватимем сьогодні розпочинатиметься

правильно

завтра будемо відпочивати будемо перераховувати будемо працювати сьогодні буде розпочинатися

12. Широко використовувати дієприкметники та дієприслів­ники, але уникати ненормативних форм або заміняти їх імен­никами, іменниками із прийменниками (описова конструкція), дієсловами:

неправильно

оточуюче середовище

знаючий працівник

керуючий відділом бувші учасники правильно

довкілля; навколишнє середо­вище

обізнаний працівник; тямущий (тямкий) працівник, який добре знає (розбирається, володіє)

керівник відділу

колишні учасники

запитуючий

подорожуючий граючий

рахуючий прибутки

головуючий зборами пануюча думка знеболюючий засіб перемігший ріжучий інструмент спрямовуюча рейка кажучий промову початкуючий поет відстаючий клас

захоплюючий краєвид

хвилюючі враження хвилюючий стан хвилююча новина не дивлячись на

об'єктивні причини ведучий архітектор

лікуючі властивості лікувальні властивості

Однак окремі форми активних дієприкметників теперішнього часу з суфіксами -уч (-юч), -ач (-яч) почали використовувати, але у функції означення, а не головного компонента дієприкмет­никового звороту, наприклад:

неправильно правильно

добробут, зростаючий зростаючий щороку добробут
щороку (або добробут, що зростає

щорічно)

Це ж стосується й активних дієприкметників минулого часу із суфіксом -л-:

неправильно правильно

яблука, замерзлі від морозу замерзлі яблука Сабо яблука,

що замерзли від морозу)

Сфера використання активних дієприкметників — в ос­новному термінологічна лексика': блукаючий нерв, крокую-

Див. тему «Труднощі перекладу процесових понять».

чий екскаватор, ведуче колесо, ріжучий диск, тонізуючі ре­човини, резонуюча камера, діючий вулкан, несуча поверхня крила, працюючий двигун, планеруючий літак, лімітуючий режим.

13. Форми 2-ї особи однини, 1-ї та 2-ї особи множини до­зволяють уникати форми давайте в наказовому способі. Обій­тися без неї можна й за допомогою додаткових слів.

неправильно правильно

давайте проголосуємо проголосуймо

давайте почнемо є пропозиція почати

давайте привітаємо нашу гостю

або пропоную почати прошу привітати нашу гостю або вітання нашій гості

Дієслово давайте вживається лише у своєму прямому зна­ченні, коли ця форма заохоти поєднується з іменником, що означає певні предмети: Давайте Ваші посвідчення; Розрахун­ки і креслення давайте мені.

Хоча й у цих випадках інтонаційно та за допомогою невер-бальних засобів (жесту) можна спонукати до дії: Ваші посвідчен­ня, будь ласка; Прошу розрахунки і креслення.

14. Існує дві рівнозначні форми написання дієслів із числів­никами: а) Шість бригад не виконало (не виконали) план. Але за непрямого порядку слів лише — Не виконало план шість бригад; б) Двоє студентів пішло до їдальні (сумісна дія — пішли разом); Двоє студентів пішли до їдальні (роз'єднана дія — кожен пішов окремо).

15. Із кількісними словами ряд, низка, більшість, меншість, багато, мало, кількість дієслова вживаються в однині: ряд підприємств надіслав, більшість працівників з'явилося.

16. Якщо субстантивне слово виражено числівниками: сто, тисяча, мільйон, мільярд та под., то дієслово слід уживати в од­нині: сто гривень витрачено; тисячу тонн завезено.

17. За наявності слів разом, спільно дієслово (присудок) ста­виться в однині: Адміністрація заводу спільно із профкомом розглянула... Але ставиться у множині, коли однорідні підмети вжиті через кому або через сполучники і, й (та у значенні і): Адміністрація заводу та профком розглянули...

18. Дієслово вибачаюсь (-ся) має у своєму складі колишній займенник ся, що був формою від себе — я, порівняйте: збираю­ся (я збираю себе), умиваюся (я вмиваю себе). Отже:

неправильно

Я вибачаюсь (-ся), вибачаюсь (-ся)

За це треба вибачитися

Я хочу вибачитися

правильно

Вибачте мені (даруйте, пере­прошую); прошу вибачення. Пробачте!

За це треба попросити проба­чення або Треба перепросити.

Даруйте, завинив (винуватий).

Я не хотів завдати Вам при­крощів (Вас образити)!

Прошу Вас, не ображайтеся.

Я завинив перед Вами.