Сучасна українська 13 страница

Примітка. Прислівникам, які утворюються від якісних прикметників вищого та найвищого ступенів, при­таманні спільні звукові зміни:

який? . як?

високий — вищий вище

низький — нижчий нижче

важкий — важчий важче

дорогий — дорожчий дорожче

Прислівники вищого й найвищого ступенів збігаються звучанням із прикметниками відповідних форм у середньому роді:

активніше - яке? активніше - як? найбагатше - яке? найбагатше - як?

Смисл їх з'ясовується контекстом за допомогою питань.

Творення відносних прикметників

1. За допомогою суфікса -н-: хатній, вчасний, професійний, верхній.

Якщо твірна основа закінчується на -н, то відбувається по­двоєння -нн: день - денний, туман - туманний, бетон - бе­тонний, осінь - осінній.

7*

Приголосні г, к, х перед суфіксом -н- чергуються відповідно з ж, ч, ш: дорога - подорожній, рік - річний, втіха - невтішний.

Якщо твірна основа закінчується збігом приголосних, то між ними з'являється вставний о або е: молитва - молитовний, дно - бездонний, церква - церковний, торгівля - торговель­ний, земля - безземельний, відро - п'ятивідерний.

У прикметниках буквений, казармений, формений вставний е з'являється між твірною основою й суфіксом -н-.

2. У прикметниках, утворених за допомогою суфікса -ан- (-ян-), літера н не подвоюється: горілчаний, дощаний, кожушаний, піща­ний, дерев'яний, олов'яний, солом'яний, вітчизняний, весняний.

3. Прикметники, що вказують на відношення предмета до дії, творяться за допомогою суфікса -льн-, що додається до основи неозначеної форми дієслова: копіювати - копіювальний, освіт­лювати — освітлювальний, наступати - наступальний, жи­вити - живильний, навчати - навчальний, місити - місиль­ний, свердлити - свердлильний.

Творення і вживання присвійних прикметників

Присвійні прикметники утворюються переважно від назв осіб. Уживання суфіксів тут зумовлюється відміною іменника, від якого твориться прикметник.

Від іменників II відміни на означення осіб прикметники утворюються за допомогою суфікса -ів-, -ев- від іменників м'я­кої та мішаної груп: Гоголь — Гоголеве, Дем'ян — Дем'янів, Чернйш — Чернйшів, Чернйшеве.

Присвійні прикметники обмежено вживаються в діловій мові на позначення належності предмета людині: Шевченків «Коб­зар»-, Франкові сонети (але: шевченківські традиції, сковоро-дйнівські читання, лев-толстбвський стильУ.

Частина присвійних прикметників уживається:

а) як географічні назви: Київ (місто Кия), Львів (місто Лева),
Васильків (від Василь), Харків (від Харко), Сватове,
Мар'їне, Марйнин;

б) як прізвища: Пономарів, Дукин (від дука), Іванйшин (від
Іваниха), Литвин (від Литва).

Повні та короткі прикметники

За наявністю закінчення прикметники бувають:

1. Повні — із закінченнями: теплий, добра, славне, зелені,
материна.

Ці форми загальновживані для сучасної мови.

2. Короткі — без закінчення в діловій мові не вживаються.

Відмінювання прикметників

Прикметники мають форми роду й числа та змінюються за відмінками.

За характером закінчень прикметники поділяються на твер­ду та м'яку групи. Більшість прикметників у сучасній українській мові належить до твердої групи, і лише невелика кількість — до м'якої (див. с. 158).

Примітка. Для ділового та наукового стилів нор­мативним е закінчення -ому в М. відмінку однини для прикметників у формі чоловічого та середнього роду: на чистому, у червоному, в оригінальному.

Особливості використання прикметників у ділових паперах

1. Перевага надається прикметникам книжного походження:
автобіоградлчний, балансовий, валютний, гарантійний, ґрунтов-
ний, дезорієнтований, еквівалентний, єретичний, зоологічний,
ідеальний, конфіденційний, легітимний, маршрутний, нейтраль-
ний, організаційний, парламентський, регіональний та ін.

неправильно правильно

роботящий працьовитий

малюсінький дуже малого розміру

мерзлякуватий який боїться морозу

довжелезний дуже довгий

довготелесий високий на зріст

безвихідне становище безпорадне становище
головатий розумний

згоден згодний

вечірняя вечірня

молодії молоді

Отже, треба уникати вживання прикметників із розмовної, зниженої лексики, двозначним змістом, суфіксами збільшеності, зменшеності й пестливого забарвлення, стягнених повних та усі­чених форм, замінюючи їх однозначними, неемоційними прик­метниками або розгорнутими пояснювальними конструкція­ми з інших частин мови.

2. У використанні ступенів порівняння окремих якісних прикмет-
ників перевага надається аналітичним формам, які утворюються за
допомогою прислівників: дуже, надто, більш, менш та ін.

неправильно правильно

працьовитіший дуже працьовитий

завеликіший надто великий

невдаліший менш вдалий

3. Складена форма вищого й найвищого ступенів порівняння
утворюється за допомогою прислівників: більш, найбільш, менш,
найменш, але слід уникати вживання суфікса -іш-.

неправильно правильно

більш рішучіший більш рішучий

найбільш доцільніший найбільш доцільний

менш оптимальніший менш оптимальний

найменш продуктивніший найменш продуктивний

найбільш дотепніший найбільш дотепний

4. Прикметник двосторонній уживається тільки тоді, коли стосується двох сторін у значенні — особа, група осіб, органі­зація, яка представляється в певному відношенні іншій особі, особам, організації. Поєднується зі словами: договір, угода, домов­леність, співробітництво, відносини, взаємини, стосунки, зустрічі, зв'язки, обов'язки, переговори.

5. У формах М. відмінка однини чоловічого та середнього роду слід використовувати закінчення -ому.

неправильно правильно

на попереднім з'їзді на попередньому з'їзді

на старім обладнанні на старому обладнанні

6. Замість розмовної форми треба користуватися конкрет-
ним визначенням.

неправильно правильно

чималий, чималенький, великий, більший за....

великуватий, завеликий дуже великий

якнайдовшу, щонайдовшу дуже довгу, надзвичайно довгу

7. Слово «самий» на означення вищого ступеня ніколи не
вживається із прикметниками. Його заступає частка най-.

неправильно правильно

самий високий найвищий

самий чорний найчорніший

самий довгий найдовший

8. Уникають уживання присвійних прикметників, замінюю-
чи їх іменниками або відповідними прикметниковими форма-
ми. Якщо потрібне точне означення, іменник-прізвище (посада,
звання тощо) ставлять у Р. відмінку, це ж стосується тих ви-
падків, коли є кілька однорідних членів.

неправильно правильно

студентові досягнення досягнення студента або

Петренкові пропозиції

студентські досягнення пропозиції Петренка В. П.

материна, батькова і другова поради

поради матері, батька і друга

Але усталеним є вживання присвійних прикметників: а) у термінологічних словосполученнях: адамове яблуко, архімедова спіраль, базедова хвороба, бертолетова сіль, вейєрштрассова сигма-функція, ермітів многочлен,

гурвіців критерій, жорданова лема, карданова передача, кесарів розтин, клейнова пляшка, ланґранжові дужки, петрові батоги, рентгенівський апарат, фредгольмів мінор, штрумова система та ін.; б) у крилатих висловах: аріаднина нитка, авгієві стайні, езопівська мова, дамоклів меч, прокрустове ложе, сісіфю-ва праця та ін.

9. Уникають уживання прикметників, що походять від гео­графічних назв з додатковим роз'яснюючим іменником.

неправильно правильно

білоцерківський житель житель м. Біла Церква

кременчуцькі цигарки цигарки з м. Кременчук

брестська адреса адреса в м. Брест

китайські товари товари з Республіки Китай

Але усталеним є вживання подібних прикметників, які озна­чають географічні назви, що походять:

а) від топонімів та інших географічних назв:

Харківська область, Великобурлуцький район, Красноярсь­кий край, Київський проспект, Керченська протока, Казахська затока, Дніпровський лиман, Чукотський півострів та под.;

б) від імен, прізвищ чи псевдонімів:

Соломонові острови, Магелланова протока, Баренцове море, місто Корсунь-Шевченківський, селище Гоголеве, селище Кіровське та под.

10- Прикметник узгоджується з іменником на означення пев­них професій, посад та звань жінок лише в чоловічому роді.

неправильно правильно

старша викладачка старший викладач

досвідчена інженер досвідчений інженер

нова професорша новий професор

винахідлива капітан винахідливий капітан

11. Усі прикметники (у ролі означень), що вживаються у сполуках із числівниками два, три, чотири, стоять у Н. та 3. відмінках множи­ни й мають переважно закінчення -і, а не -их. Це ж стосується і прикметника останній із числівником п'ять і більше.

Два нестандартні вироби Експонувалося три оригінальні розробки

Чотири великі контейнери Останні десятеро працівників За останні вісімдесят років

12. Для визначення часу треба: а) уживати відповідні прик-
метники в Р. відмінку без прийменника у (в), або ж прислівник;
б) щоб прикметник стояв не в М., а Р. відмінку без прийменника.

неправильно правильно

у позаминулорічну навігацію позаторішньої навіґаціг

у минулому році торік (минулого року)

у позаминулому році позаторік

у тому місяці того місяця

в останній понеділок останнього понеділка

у наступному кварталі наступного кварталу

13. Треба слідкувати за узгодженням прикметникових закін-
чень з іменниками на позначення невизначеної кількості одно-
рідних предметів, що існують у певній сукупності.

неправильно правильно

медичні приладдя медичне приладдя

величезні каміння величезне каміння

пошкоджені коріння пошкоджене коріння

рідкі пруття рідке пруття

Граматичні форми власних назв

Українські прізвища, імена та імена по батькові

П^Г Примітка. Прізвища типу Гайдученя, Зубеня, —' Сергієня, що походять від іменників IV відміни гайду­ченя, зубеня, разом із зміною наголосу втратили при відмінюваній суфікс -ат- (-ят-) і відмінюються за ти­пом іменників І відміни: Гайдучені, Зубеню, Сергієнею.

Кардаш

Кардаша

Кардашеві

Кардашу

Кардаша

Кардашем

... Кардашеві

...Кардашу

Мішана група

Маляр Маляра Маляреві Маляру Маляра Маляром ... Маляреві ...Маляру

Маляр Маляра Молярові Маляру Маляра Малярем ...Молярові ...Маляру

Примітки: 1. Прізвища, що закінчуються на -р, на­лежать до твердої, м'якої та мішаної груп. За типом твер­дої групи відмінюються всі прізвища, крім тих, що ма­ють у своєму складі -ар (-яр): Вихор, Кушнір, Снігур, Сдкур, Спектор, Тур та под.

До м'якої групи належить частина прізвищ із су­фіксом -ар: Бондар, Кобзар, Крамар, Пушкар, Свічкар та под.

До мішаної групи — прізвища із суфіксом -яр: Дігтяр, Золяр, Козяр та под., але прізвища Гайдар, Гончар відміню­ються за типом твердої, а не мішаної чи м'якої груп (хоча гонча'р — гончаря, гончареві, гончарем, гончарю).

2. За типом II відміни змінюються чоловічі прізвища на зразок Піч, Рись, Розкіш — Пічем, Рйсем, Рдзко-шем, хоч утворені вони від іменників жіночого роду III відміни.

3. На відміну від однозвучних загальних назв, що мають у Р. відмінку однини закінчення -у (-Ю), прізви­ща в цьому відмінку закінчуються на -а (-я): Борщ — Борща, Гай — Тая, Грім — Грома, Сніг — Сніга, Хо­лод — Холода.

До іменникових, а не прикметникових прізвищ належать прізвища із суфіксом -ИН, що означали національну прина­лежність: Волошин, Грузин, Литвин, Русин, Сербин, Турчин. Ор. відмінок однини в чоловічих прізвищах цього типу має закінчення -ом (а не -им): Волошином, Грузином, Литвином та ін.

Прізвища прикметникового походження мають закінчення прикметників чоловічого чи жіночого роду відповідної групи — твердої або м'якої.

Прізвища, що походять від нечленних (коротких) форм які­сних та відносних прикметників {Буй, Глух, Куц, Мблод), не­членних форм дієприкметників (Бажан, Кохан, Продай, Рубан), утратили граматичні ознаки першооснови й відмінюються як іменники твердої, м'якої або мішаної групи II відміни: Жуй, Пух, Коць, Молот, Таран.

Прізвища, що мають форму присвійних прикметників із су­фіксами -ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин (-їн): Кирчів, Гуреїв, Зе-ров, Лечев, Беєв, Домчин,Ільїн та прізвища на -ишин (-їшин):

Гнатишин, Андріїшин відмінюються за зразками:

Примітки: і. У прізвищах на -ів звук і чергується у відкритому складі з о тільки після твердих приголос­них (Степанів — Степанову, бо Степан; Якимів — Якимовим, бо Яким), і з е тільки після м'яких та шип­лячих приголосних (Іванців — Іванцева, бо Іванець; Лукашів — Лукашевим, боЛукаш).

2. Нормативним є також відмінювання прізвищ на -ів, -їв за таким зразком: Михайлів — Михайліву, Луків — Луківом, Стеців — Стеціва та под. (що зу­мовлено традицією різних територій, а не фонетичними правилами).

Форми множини утворюються тільки на позначен­ня родини (з особливостями форм Р. відмінка): Го­лоблі — Голоблів, Паляниці — Паляниців.

Складні випадки написання

та відмінювання українських прізвищ

Деякі прізвища функціонують як юридично-правові одиниці у своїх орфографічних та фонетичних варіантах, які передають­ся за традицією вживання як різні за джерелом походження:

Бондарук — Боднарук Герасимєнко — Гарасименко Гнатенко — Ігнатенко Задорожний — Задорожній Колесник — Колісник Олєксієнко — Алексієнко Панасенко — Опанасенко Петльований — Питлюваний Чебурко — Чепурко та ін.

Нормативним є написання прізвищ на -иченко: Калиничен-ко, Михайличенко, Мірошниченко, Павличенко, Різниченко, Удо­виченко та под. (хоча Ісіченко).

Не подвоюються приголосні у прізвищах: Кириленко, Комі­сар, Комісаренко, Поліський, Савенко, Філіпенко, Черкась­кий.

и пишеться:

а) у переважній більшості після к: Кизя, Кикоть, Кищук,
Кизим;

б) у суфіксах -их(а): Зубиха, Костиха, Павлиха;
-инськ(ий), -ицьк(ий): Карпинський, Микулинський,
Мотовицький, Петрицький.

і пишеться в суфіксі -ій під наголосом: Бабій, Багрій, Журбій, Завалій, Мокрій, Яцій.

У практиці написання складних прізвищ традиційно значна частина форм уживається без закономірного переходу о в і в закритому складі: Біловол, Довгонос, Лисогор, Чорновол.

Але існує тип прізвищ, де голосні о, е при відмінюванні чергуються в закритому складі з і: Біловіл — Біловбла, Кри­воніс — Кривоносу, Сивокінь — на Сивоконі, Чорновіл — Чорновблу.

Голосні о, е чергуються з нульовим звуком (випадають): Бурячок — Бурячка, Вітер — Вітра, Кравець — Кравця, Май­стер — Майстра.

У прізвищах Жнець, Швець, Чернець при відмінюванні теж відбувається випадання е: Жнеця, Швецю (хоча жнець — женця, швець — шевцю), Чернецем (хоча чернець — ченцем).

Відбувається чергування голосних за загальними правила­ми: Кіт — Кота, Корінь — Кореневі, Нйкін — Нйкона, Че-чіль — Чечеля.

Однак не відбувається чергування у прізвищах: Кисіль — Кисіля, Куліш - Кулішеві, Лакіш — Лакішем, Свистіль — Свистіля, Чіп — Чіпом, що зумовлене бажанням відокремити прізвище від подібного слова, тобто традиційною практикою вжи­вання або потребою збереження ідентичності основи.

Відмінюються обидві частини складних прізвищ, якщо пер­ша частина може бути самостійним прізвищем: Квітка-, Гулак-, Карпенко-, Мамин-, Нечуй- та ін.

Не відмінюються: Бонч-, Дольд-, Кос-, Кара- і под.

Паралельні форми існують і відповідно відмінюються

До невідмінюваних належать поодинокі чоловічі прізвища, наприклад: Зене, Леле, Півторадні, Дожі та под..

Кл. відмінок прізвищ має два нормативні варіанти: Бей! Бею! Негода! Негодо! Коваленко! Коваленку! Сухомлйн! Сухомлй-не!

Правопис імен

Подвоєння приголосних в іменах див. тему «Подвоєння при­голосних» . Не подвоюються приголосні в іменах: Аґрипйна, Іне-са, Інокентій, Іполйт, Кирило, Сава, Сара та ін.

Не пишеться знак м'якшення після м'яких приголосних перед я, ю в іменах: Омелян, Тетяна, Уляна, гиіеЛюсьєна, Жульєн.

Не пишеться апостроф, коли я, ю означають а, у в сполу­ченні з пом'якшеним приголосним, наприклад: Зорям, Катря — Катрю.

Іменникову систему закінчень мають імена та імена по бать­кові чоловічого й жіночого родів (див. додаток 6).

Відмінювання імен

Примітки: 1. Імена, що в Н. відмінку закінчуються на -р, у Р. відмінку твердої групи мають закінчення -а: Віктора, Лавра, Макара, Світозора, імена м'якої групи мають -я: Ігоря, Кесаря, Лазаря, Цезаря.

2. В іменах типу Антін, Прокіп, Не'стір, Ничипір, Сидір, Федір, Тиміш і пишеться в Н. відмінку, у непря­мих відмінках — о: Антона, Прокопу, Нестора, Ничипо­ром, Сидору, Федоре, Тимоше (але: Авенір — Авеніра, Лаврін — Лавріну, Олефір — Олефіром).

Особливості творення

та відмінювання форм імен по батькові

При творенні чоловічих імен по батькові вживається суфікс -ович, який додається до основи слова: Васильович, Євгенович, Ігорович, Юрійович, Анатолійович, Гордійович, В'ячеславович.

Від імен Лука, Ілля, Лев — Лукйч, Ілліч, Львович.

Деякі імена по батькові мають рівнозначні паралельні фор­ми: Савич і Савович, Хомйч і Хомович, Кузьмйч і Кузьмович, Лукйч і Лукович.

|Л Увага! Імена по батькові від імен Микола та Гри­горій мають такі форми: Миколайович, Миколаївна; Григорович, Григорівна; іноді вживаються форми з роз­мовним відтінком: Миколович, Микдлівна; Григорійович, Гршоріївна.

При творенні жіночих імен по батькові вживається суфікс -івн(а), який додається до основи слова, від імен на -й — -ївн(а): Василівна, Савівна, Іллівна, Кузьмівна, Хомівна, Луків-на, Юріївна, Сергіївна.

Примітка. При творенні імен по батькові в осно­вах імен відбувається чергування і з о: Антін — Анто­нович, Антонівна; Нестір — Несторович, Несторівна; Ничипір — Ничйпорович, Ничйпорівна; Федір — Фе­дорович, Федорівна; Яків — Якович, Яківна.

Н. Р.

Д. 3. Ор.

м.

Кл.

Олег Якович Ярина Дмитрівна

(Ілліч, Гордійович) (Іллівна, Гордіївна)

Олега Яковича Ярини Дмитрівни

(Ілліча, Гордійовича) (Іллівни, Гордіївни)

Олегові Яковичу Ярині Дмитрівні

(Іллічу, Гордійовичу) (Іллівні, Гордіївні)

Олега Яковича Ярину Дмитрівну

(Ілліча, Гордійбвича) (Іллівну, Гордіївну)

Олегом Яковичем Яриною Дмитрівною

(Іллічем, Гордійовичем) (Іллівною, Гордіївною)

(на) Олегові Яковичу (на) Ярині Дмитрівні

(Іллічу, Гордійовичу) (Іллівні, Гордіївні)

Олеже Яковичу Ярино Дмитрівно

(Іллічу, Гордійовичу) (Іллівно, Гордіївно)

\уА Примітка. Традиційно в Україні, як і в більшості ' країн світу, загальновідомих людей називають лише на прізвище: Гомер, Ґалілей, Робесп'єр, Альєнде, Мазепа, Сірко, Сковорода, Котляревський або на ім'я та прізви­ще: Александр Македонський, Джованні Боккаччо, Віктор Гюґб, Іван Франко, Іван Пулюй. Іноді останній варіант застосовують для конкретизації особи: Дмитро (Ярема) Вишневецький, Богдан (Юрій) Хмельницький, Тарас (Андрій) Шевченко, Григорій (Грйгір) Тютюн­ник. ОДС вимагає обов'язкового вживання тричлена: прізвища, ім'я та ім'я по батькові.

Географічні назви

Географічні назви так само бувають іменникового або прик­метникового типу, що й визначає характер їхніх граматичних форм.

Зразки відмінювання географічних назв

Особливості узгодження географічних та інших назв з означувальним словом в офіційно-діловому мовленні

Для уникнення можливих неточностей і непорозумінь в офі­ційних документах, повідомленнях, військовій та географічній літе­ратурі не узгоджуються з пояснюваною родовою назвою у формі непрямого відмінка прикладки, що означають назви:

— міст (м.) — Народився в місті Житомир;

— станцій (ст.) — Під'їхали до станції Мерефа;

— селищ міського типу (смт) — За селищем міського типу Зіньки;

— сіл (с.) — Родом із села Муровані Кирилівці;

— висілків — У висілку Грушівка;

— аулів — Виїхав з аулу Агарак;

— озер (оз.) — Відпочивав на озері Свитязь;

— бухт — Корабель вийшов із бухти Золотий Ріг;

— застав — Під заставою Тиха;

— гір (г.) — Зупинилися табором на горі Говерла;

— рік (р.) — Користувалися водою з річки Сейм;