Сучасна українська 9 страница

Характеристика має містити такі відомості:

1. Назва документа.

2. Прізвище, ім.'я та ім'я по батькові особи, на яку уклада­ється характеристика (в Р. відмінку).

3. Статус; посада; науковий ступінь і вчене звання (якщо є): місце роботи, навчання.

4.. Рік народження (якщо треба — національність, домашні адреса, освіта).

5. Текст — дані про трудову діяльність (навчання), із яко­го часу працює (учиться), просування по службі; як ста­виться до своїх службових обов'язків; який має рівень професійної майстерності; найвагоміші досягнення, за­охочення чи покарання. Зазначаються моральні якості — риси характеру, ставлення до колег чи інших членів ко­лективу.

6. Висновки — призначення характеристики.

7. Дата укладання документа (ліворуч).

8. Посада (ліворуч), підпис (праворуч), ініціали, прізвище керівника установи, закладу (при потребі — інших відпо­відальних осіб).

9. Печатка установи, що видала характеристику.

Зразок:

Атестаційна характеристика Коренева Захара Кузьмича, бухгалтера планового відділу Харківського тракторного заводу, 1970 р. народж., українця, освіта незакінчена вища.

Пан Коренеє 3. К. працює на посаді бухгалтера з 1992 р. після закінчення Харківського кредитно-фінансового техні­куму.

Службові інструкції та доручення виконує сумлінно. Має високий професійний рівень із питань нарахування коштів, оплати праці й бухгалтерського обліку.

Заочно навчається на V курсі економічного ф-ту Харків­ського інституту народного господарства. Має шану колек­тиву.

Панові Кореневу 3. К. рекомендується більше уваги при­діляти питанням господарсько-фінансової діяльності та опа­нувати роботу на ПК.

Характеристику видано для подання (на запит) до

10.09.2002

Заввідділу Голов. бухгалтер

(підпис) О. Л. Яременко (підпис) Ю. І. Зуєнко

(печатка)

Особисті офіційні документи

Доручення

Доручення (довіреність) — це документ (письмове упов­новаження), за яким приватна, офіційна особа чи організація надає право (повноваження) іншій приватній, офіційній* особ: чи організації на законних підставах здійснювати від її імені певні юридично значущі дії або представницькі функції з (пе­ред) третіми особами й цим створювати для останнього пра­вові наслідки.

Доручення поділяються на особисті (приватні) та офіційні (службові).

Офіційне доручення укладається на спеціальному чи загаль­ному бланку формату А4 або А5 (залежно від обсягу тексту) з обов'язковим зазначенням повної назви організації та її юри­дичної адреси.

Залежно від обсягу та змісту повноважень, що надаються представникові, доручення поділяються на три види:

— разові на виконання одноразової дії (найчастіше це отримання товарно-матеріальних цінностей чи одержан­ня стипендії, заробітної плати, пенсії, поштового переказу, посилки й т. ін.);

— спеціальні на здійснення приватною чи службовою осо­бою однотипних учинків (представництво в органах суду, виконання господарських і банківських операцій у ме­жах певного терміну й т. ін.);

— генеральні (загальні) на виконання розширених повно­важень (здійснення операцій, пов'язаних з управлінням та володінням нерухомим і рухомим майном, банківсь­ких операцій, одержання та надсилання кореспонденції, представницьких функцій у суді й т. ін. з правом пере­доручення третій особі).

Термін дії доручення зазначається цифрами (разове, спеці­альне) й літерами (генеральне, загальне). Максимальний термін дії доручення не може перевищувати трьох років. Якщо термін дії доручення не зазначений, воно зберігає юридичну силу про­тягом року з дня його укладання. Недатоване доручення не має юридичної сили.

Особа чи установа, яка уклала доручення, може в будь-який час його скасувати, а особа, якій доручення видано, — відмови-

тися від нього. Угода про відмову від цього права недійсна. Із припиненням дії доручення втрачає силу будь-яке передору­чення третій особі.

Текст особистого доручення пишеться в довільній формі, але обов'язково слід зазначити такі відомості:

1. Назва документа.

2. Місце укладання, число, місяць, рік — для генерального доручення (літерами й без скорочень).

3. Прізвище, ім'я та ім'я по батькові довірителя.

4. Домашня адреса довірителя (для генерального доручен­ня).

5. Прізвище, ім'я та ім'я по батькові; дані документа, що посвідчують особу, якій видається доручення.

6. Зміст дій, обов'язків, прав, які має повноваження викону­вати довірена особа.

7. Термін дії разового доручення вказується цифрами, а спеці­ального й генерального — літерами.

' 8.Підпис довірителя (праворуч). 9. Дата укладання документа для разового доручення пи­шеться цифрами. 10.Завірення (засвідчення) підпису довірителя може бути здійснено підприємством, де він працює, закладом, де на­вчається, ЖЕК за місцем його проживання, або будь-якою нотаріальною конторою.

11.Посада, назва установи, закладу, підпис, ініціали та прізви­ще особи, від імені якої виступає засвідчувач'.

12.Запис про стягнення державного мита чи гербового збо­ру (для генерального доручення).

13.Номер, під яким зареєстровано документ (для генераль­ного доручення).

14.Печатка організації, закладу, де працює засвідчувач.

15.Дата засвідчення вказується цифрами, а для спеціально­го й генерального доручення — літерами (ліворуч).

Примітка. Усі вільні місця, графи доручення за креслюють, щоб не можна було нічого дописати.

5 Зубков М.

Зразки доручень (довіреностей) особистих та офіційного:

Доручення

Я, Безсонов Віссаріон Лукич, студент економічного ф-ту групи ЕФ-42 ХНУ, доручаю Євгеньєву Олексієві Микитовичу, за його паспортом серії БА № 447019, виданим 10.03.91 ЦВМ Індустріального РВХМУУ МВС України в Херсонській обл., отримати в касі ун-ту належні мені гроші для відрядження згідно з наказом Л6 146 від 15.04.2002.

17.04.2002 (підпис)

Підпис студ. Безсонова В. Л. засвідчую:

Декан екон. ф-ту (підпис) А. І. Смолич

19.04.2002 (печатка)

Доручення

місто Здолбунів, шістнадцятого березня дві тисячі першого року.

Я, Горобинська Раїса Зиновіївна, яка мешкає за адресою: м. Здолбунів-19, Рівненська обл., майд. Незалежності, 2, к. 204, доручаю Ткачеві Семену Михайловичу, який мешкає в м. Львів-7, вул. Ольжича, 91, к. 5, одержати в касі комісійного магазину № 3 м. Луцьк за його паспортом серії ВЛ № 700429, виданим 14.12.87 ЦВМ Нагірного РВХМУУ МВС України в Хмель­ницькій обл., належні мені гроші за реалізовані речі згідно із квитанцією № 214, і виконати всі дії, пов'язані із цим до­рученням.

Повноваження з цього доручення не може бути передано іншим особам.

Доручення чинне до першого квітня дві тисячі першого року.

(підпис)

Доручення підписано Горобинською Р. 3. в моїй при­сутності. Особу довірителя встановлено, дієздатність пере­вірено.

Начальник ЖЕК-19 м. Здолбунів (підпис) В. К. Несвіт
16 березня 2002 р. (печатка)

Міністерство харчової промисловості України Харківська кондитерська фабрика Л£ З м. Харків-67, просп. Перемоги, 4, тел. 380-045

24 травня 2002 р. № 47-в

Довіреність

Цією довіреністю ХКФ № 3 в особі директора Воїнова Олега Антоновича, який діє на підставі пункту 16 Статуту фабрики, уповноважує юридичного консультанта ф-ки Мак-сименка Леоніда Петровича за посвідченням Л£ 425-в представляти інтереси ф-ки в усіх установах, підприємствах та організаціях, виконувати всі необхідні дії в інтересах ф-ки, бути представником у суді та арбітражі, корис­туватися всіма наданими позивачеві, відповідачеві і третій особі правами, у тому числі закінчувати справи мировою угодою.

Довіреність чинна до тридцять першого грудня дві тисячі другого року.

Директор • (підпис)

(гербова печатка ф-ки)

Розписки

Розписка — це документ, що підтверджує певні дії, які мали місце між двома особами чи особою та установою. Наприклад, передачу й одержання документів, грошей, матеріальних цін­ностей.

Розрізняють приватну розписку, коли одна особа отримує щось від іншої, та службову, коли особа або представник уста­нови отримує матеріальні цінності чи документи від якоїсь організації, закладу.

Розписка може мати довільну форму викладу, але все ж таки треба зазначати такі відомості:

1. Назва документа.

2. Прізвище, ім'я та ім'я по батькові (посада й повна назва установи для службового варіанта), назва документа (із його вихідними даними), що посвідчує особу того, хто дає розписку й підтверджує отримання.

5*

3. Прізвище, ім'я та ім'я по батькові (посада й повна назва установи — для службового варіанта) того, кому дається розписка.

4. Конкретне зазначення, у чому дано розписку:

— точне найменування матеріальних цінностей, документів

та ін.;

—стан (нові, були в користуванні, у робочому стані);

—кількість, вага, вартість, розмір, сума зазначаються циф­рами, а в дужках — словами.

5. У службовому варіанті слід зазначити, на підставі якого розпорядження, наказу чи іншого документа передано й отримано цінності.

6. Дата укладання (ліворуч).

7. Підпис укладача (праворуч).

8. У приватному варіанті підпис особи, яка дає розписку, засвідчується керівником установи чи підрозділу (із за­значенням його посади, ініціалів, прізвища) або нотарі­альною конторою.

9. Дата засвідчення (ліворуч).

Іноді в розписці зазначають свідків, тобто осіб, у присут­ності яких її було підписано. У такому разі ці особи засвідчу­ють документ своїми підписами.

Усі вільні місця між текстом і підписом перекреслюють. Укладається розписка лише в одному примірнику.

Зразки:

Розписка

Я, Філон Юрій Анатолійович (паспорт серії МН № 522012, виданий ЦВМ Київського РВХМУУ МВС України в Харківській обл., прописаний за адресою: Харків-19, вул. Грушевського, 252, к. 48), одержав від Сімейка Ярослава Артемовича 580 (п'ят­сот вісімдесят) грн. Зобов'язуюся повернути всю суму

06.07.2002.

06.01.2002

(підпис)

Підпис Філона Ю. А. засвідчую: Начальник ЖЕК-10

12.01.2002 (печатка)

(підпис) 3. П. Кібець

Розписка

Я, студ. гр. СЦ-51 соціологічного ф-ту ХНУ Колісник Іри­на Іллівна, студент, квиток 06/96, отримала від завідувача методкабінету Олійник М. В. для тимчасового користуван­ня 4 (чотири) часоп. «Політична думка» № 1 — 4 за 1994 р. (у № 4 відсутні с. від 17 до 24).

Зобов'язуюся повернути часописи до 30.06.2002.

02.04.2002

(підпис)

Підпис студ. Колісник І. І. засвідчую:
Зав. кафедри соціології (під

03.04.2002 (печатка)

Розписка

Я, доцент кафедри економічної безпеки ХУВС Перепелиця Олег Юрійович, посвідчення № 214, одержав від заступника рек­тора з господарської роботи Комарчука Семена Пилиповича 7 (сім) ПК Репііит 4 2,0 ГГц (у робочому стані) та 2 (два) ксерокси «Сапоп» (нові, запаковані) для роботи в каб. № 104.

Підстава: наказ ректора ун-ту № 308 від 11 04.2002.

15.04.2002

(підпис)

Розділ III Орфографія

Літери Г, Ґ

Літера Г, г передає на письмі гортанний щілинний приголос­ний як у суто українських словах (гадка, гай, гарний, гривня, греч­ка тощо), так і в іншомовних (на місці п, д) давнішого походжен­ня (газета, гігант, гінді, гіт, голокбст, грамота тощо) та в запо­зиченнях із звукосполученнями переважно грецького походжен­ня агро, гео, лог, гог, грам, граф, гігро, гідро, гіпер, гіпо, голо: агроном, геолог, педагог, кілограм, географія та ін.

Літера Ґ, ґ передає задньоязиковий зімкнений приголосний як в українських, так і в іншомовних словах (на місці д), зокрема, таких: альтер еґо, гума, дзиґа, зиґзаґ, інкогніто та похідні від них¹.

Увага! Не плутати:

глей (кольорова глина)

гніт (іменник із значенням

«тиск») голка (гострий кінець чогось)

грати (дієслово) гуля (дієслово)

ґлей (згуслий сік плодових де­рев)

ґніт (іменник із значенням

«стрічка») ґблка (сорт пшениці без

остюків) ґрати (іменник) ґуля (іменник)

Див. додаток 4

Позначення м'якості приголосних

Увага! Не пишеться знак м'якшення в таких словах: дяк, кутя, мадяр, нюанс, попадя; Касян, Наталя, Омелян, Севастян, Тетяна, Уляна; Дяченко, Дячук, Касяненко, Касянчук, Третяк, Уляненко, Улянчук.

Уживання апострофа Апостроф пишеться

Увага! Апостроф не пишеться в усіх похідних від цих слів, коли відсутній звук й і немає твердої, розділь­ної вимови.

Подвоєння відбувається в таких випадках:

1. Коли збігаються два однакових приголосних:

а) на межі префікса й кореня: вважати, ввічі, ввічливий,
віддаль, оббігати, піддашшя, піввійська, роззброї-
ти;

б) на межі кореня та суфікса: годинник, денний, закон-
ний, корінний, туманний;

в) на межі двох суфіксів: іменник, письменник, приймен-
ник (але священик);

г) на межі дієслівної основи та постфікса -ся: вознісся,
зрісся, обвйсся, пасся;

д) на межі двох частин складноскорочених слів: деффак
(дефектологічний факультет), міськком (міський ко-
мітет), юннат (юний натураліст).

2. У збільшувально-підсилювальному суфіксі -енн-: здо­ровенний, силенний, численний.

3. У прикметниках із наголошеними суфіксами -анн(ий), -янн(ий), -енн(ий): невблаганний, незрівнянний, не­скінченний Гале довгожданий, полонений).

А. У прикметниках на -енн(ий), -янн(ий) старослов'янсь­кого походження: благословенний, блаженний, божествен­ний, мерзенний, огненний, окаянний, священний, спасен­ний (але: свячений, хрещений).

5. В іменниках на -ість і прислівниках, утворених від прик­метників із подвоєними нн: здійсненність, невблаган­ність, невинність, невпинність, непримиренність, ста­ранність, численність; здійсненно, невблаганно, невинно, невпинно, непримиренно, несказанно, старанно, числен­но.

6. В іменниках старослов'янського походження: богоявлен-ня, вознесення, воскресіння, спасення, усікновення, ус­не ння й под.

7. У таких словах, як: бовван, гаття, лляний, овва, пан­на, ссати.

Увага! Подвоєння зберігається в похідних від наве­дених слів: сйла-силенна, бовваніти, ссавці.

1. Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються,
коли вони стоять після голосного:

а) перед я, ю, і, є в усіх відмінках іменників середнього
роду II відміни (крім Р. множини), що закінчуються на
-я: насіння, колосся, волосся, зілля, гілля, бадилля,
знаряддя, клоччя, роздоріжжя, сторіччя, піддашшя, а та-
кож у похідних від них.

Якщо в Р. відмінку множини іменники середнього роду закінчуються на -ів, подовження зберігається: відкриттів, почуттів, життів;

б) перед я, ю, і, е в усіх відмінках деяких іменників чолові-
чого, жіночого та спільного роду І відміни (за винятком
Р. множини із закінченням -ей): баддя, Ілля, рілля, стат-
тя, суддя (але: кутя, свиня, попадя);

в) перед ю в Ор. відмінку іменників жіночого роду однини
III відміни, якщо в Н. відмінку основа їх закінчується на
один м'який або шиплячий приголосний: віссю, даллю,
міддю, міццю, намороззю, подорожжю, річчю, розкішшю;

г) перед я, ю у прислівниках типу навмання, спросоння, зран-

ня, попідвіконню, попідтинню;

д) перед є, ю у формах теперішнього часу дієслова лити
(литися): ллє, ллю, ллєш, ллють, ллємо, ллєте, ллється,
ллються та похідних.

2. Подовження не відбувається:

а) у словах: отой, оцей, отут, отам, отепер, отоді, піти, дані,
даний (але: данник, подання);

б) якщо в Ор. відмінку іменників жіночого роду НІ відміни
м'який приголосний (зубний або шиплячий) стоїть не між
двома голосними: більшістю, областю, жовчю, Керчю,
фальшю, честю, радістю, кволістю, заздрістю, вірністю,
молодістю, пошестю, швидкістю, смертю.

Викладене вище правило стосується також слів: пе­редмістя, тертя, повністю, зап'ясток, подільський (від Поділля), трипільський (від Трипілля), поліський (від Полісся), але даккський (від Дакка), прусський (від Пруссія), філіппінський (від Філіппіни).

1. Спрощення відбувається:

а) при відмінюванні та творенні слів, коли до існуючих зву-
косполучень жд, зд, ст, рд додається звук -н-, -л-, -ц- (тоді
середні проривні д, т випадають):

ж (д) н тиждень - тижні, тижнів, тижнями

з (д) н проїзд - виїзний, об'їзний, проїзний

с (т) н якість - якісно, якісний; честь - чесний

с (т) л лестощі - облесливий, улесливо, улесливість

с (т) ц містити - місце, місцевість, місцина

р (д) ц серденько - серце, серцевина, серцевий

А також у звукосполученні с(л)н випадає л: масло — масний, Масниця;

б) у групах приголосних зк, ск при творенні дієслів із су-
фіксом -ну- та закінченням -е (випадає к):

з (к) н брязк - брязнуло, брязнути, брязне с (к) н тиск - тиснуло, тиснути, тисне

Винятки:

стл кістлявий, пестливий, хвастливий

стн шістнадцять, зап'ястний, хворостняк

стс шістсот, буквалістський

скн випускний, вискнути, рискнути, тоскно

При відмінюванні цих слів та творенні похідних від них залишаються проривні т, к.

2. Спрощення не відбувається:

а) у словах іншомовного походження, що мають кінцеві при­голосні:

-т аґент - агентство, студент - студентський, гігант - гігантський, курсант - курсантський, парламент - парламентський

-ст баласт - баластний, контраст - контрастно, нацист - нацистський, компост - компостна, форпост - форпостний, пацифіст - пацифістський

б) у групах приголосних:

стц невістка - невістці, невістчин, стч артистка - артистці,

пустка - у пустці,

хустка - у хустці.

Зміни приголосних при їх збігу

1. При словотворенні приголосні звуки часто змінюються:

а) -цьк- на -чч- при творенні іменників із суфіксом -ин
(а): донецький - Донеччина, вояцький - вояччина, ко-
зацький - козаччина, німецький - Німеччина, гайдамаць-
кий - гайдамаччина, турецький - Туреччина Сале га-
лицький - Галичина);

б) -ськ-, -ск- на -щ- за аналогічних умов: полтавський -
Полтавщина, луганський - Луганщина, віск - вощина;

в) -ск-, -шк- на -щ- при творенні іменників та прикмет-
ників із суфіксом -ан- (-ян-): віск - вощанка - воща-
ний, піски - піщаний, дошка - дощаний;

г) -ск-, -ст- на -щ- при творенні форм дієслів II дієвідміни:
вереск - верещати, верещу, верещить і т. ін.; простити
- прощу, прощаю, прощаєш і т. ін. (але: простиш, про-
стять і т. ін.);

д) -зк- на -жч- за аналогічних умов: брязк - бряжчати,
бряжчу, бряжчиш і т. ін.;

е) -ськ-, -зьк- на -щ-, -жч- при творенні прізвищ на -енко,
-ук: Васько - Ващенко, Ващук, Іськд - Іщенко, Іщук,
Онйсько - Онйщенко, Онищук, Кузько - Кужченко,
Водолазький - Водолажченко.

Примітка. Зубні д, т перед свистячими й шипля­чими на письмі зберігаються: учиться, коротший, льот­чик, молодший, погодься.

2. При творенні прикметників за допомогою суфікса -ськ-від географічних назв і назв народів приголосні на стику їх із твірною основою змінюються, змінюючи й самі суфікси:

Винятки: банґкдкський, баскський, даккський, ка­захський, ла-маншський, меккський, нью-йдркський, тюркський, цюрихський.

3. Якщо твірна основа закінчується на д або т, то у вимові відбуваються зміни, які, проте, на письмі не позначаються: людсь­кий, людство, заводський, братський, братство, інтелі­гентський, багатство, кельтський, солдатський, солдатчи­на, рекрутчина, юннатський (юннат), але: хвацький (хват), міський (місто), соцький (сотня).

Примітка. Якщо в кінці твірної основи після при­голосного є суфікс -к-, то при творенні прикметника цей суфікс випадає: П'ятихатки - п'ятихатський, Звени-горддка - Звенигородський, Камчатка - камчатський.

4. У вищому ступені прикметників і прислівників:

а) г, ж, з із суфіксом -ш (ий) дає сполучення -жч (ий):
дорогий - дорожчий, дорожче; дужий - дужчий, дужче;
вузький - вужчий, вужче Сале легкий - легший, легше);

б) с змінюється на -щ (ий): високий - вищий, вище.

Це стосується й дієслів, утворених від прикметників ви­щого ступеня: ближчати, вужчати, кращати й ін. та похідних від них іменників: підвищення від підвищити, подорожчання від подорожчати;

в) к, ц (ь) - приголосні основи перед суфіксом -н- зміню-
ються на ч, утворюючи -чн-: безпека - безпечний, без-
печність, безпечно; вік - вічний, вічність, вічно; моло-
ко - молочний; кінець - кінечний; сонце - сонячний,
сонячність, сонячно; серце - сердечний, сердечно; око-
лиця - околичний; яйце - яєчня, яєчний.

Винятки: дворушник, мірошник, рушник, рушни­ця, соняшник, торішній, сердешний (бідолашний).

Чергування приголосних

А Примітка. Утрачається елемент ва у формі тепері--* шнього часу: купувати - купую, друкувати - друкує, марнувати - марнують, фарбувати - фарбую, готува­ти - готує Сале: співати - співаю, ховати - ховаю, бува­ти - буваю, убивати - убиваю, відчувати - відчуваю).

3. У різних частинах мови:

д—ж городити - огорожа, погода - погожий,

переходити - перехожий, правда — справжній т—ч освіта — освічений, плата — сплачений

71 Примітки: 1. ж, ч, ш, щ, т(ь) у Д. та М. відмінках -І іменників (ж. р.) та в дієсловах перед постфіксом -ся

зберігаються: діжці, книжці, дочці, юшці, квітці; не вріжся,

не морочся, радишся, зморщся, спиться.

2. Глухі приголосні основи перед дзвінкими збері­гаються: бороти - боротьба, молотити - молотьба, просити - просьба; так само і дзвінкі перед глухими: бабка, борідка, вогкий, дігтяр, кігті, книжка, легкий, нігті.

3. Дієслово лити має форми з ял: зіллє, виллє, наллє, ллє, лляти та ін.

А. Пишемо з т: натхненний, натхненник, натхен-ня, зітхати (і спільнокореневі), хоча вони походять від слів дихати, надихати.

5. Пишемо транскрипція, хоча затранскрибувати.

Чергування голосних

1. о, е у відкритому складі часто чергується з і в закрито­му складі.

Чергування відбувається

а) при словозміні: Хар-ків — Хар-ко-ва, Київ — Кй-є-ва,
сіл — се-ла, радість — ра-до-сті, бать-ків — бать-ко-
во-го, сім — се-мй - сьома, Чернігів — Чер-ні-го-ва,
кдж-но-го — (у) кож-нім, кло-піт — клб-по-ту, ніс —
не-се, кб-рінь — кб-ре-ня, міць — мб-ці;

б) при словотворенні: бу-до-ва — будівник, зе-лд — зіл-
ля, воля — віль-ний, нога — під-ніж-жя, кло-піт-лй-
вий — кло-по-та-ння, сіль-ськйй — селянський, сім-
сот — се-ми-річ-ний — сьб-мий.

1^1 Примітка. Деякі слова мають паралельні форми: ' брівка і бровка (край дороги, канави), клешня і клішня, хорт і хірт - стилістично нейтральні; народ і нарід, вільний і вольний - стилістично забарвлені.

Чергування не відбувається

1) при словозміні коли звуки о, е вставні або випадні:
дерти - драти, перти — прати;

—в іменниках із суфіксами -ок, -очок, -оть, -ень, -ець

фонема о або е вживається в суфіксі перед нульовим закінченням і зникає перед закінченням із голосним: гурток — гуртка, кілок — кілочка, лікоть — лікті, травень - травня, кінець - кінця, але бюлетень — бюлетеня, дерен — дерну (дернина) хоча дерен — дерену (кизил);

— у непохідних іменниках типу: день — дня, вітер -вітру, сон — сну, але рот - рота, лоб - лоба, мох -моху, лев - лева;

2) у групах -ов-, -ор-, -ер- між приголосними в корені слів: вовк - вовка, товк - товкти, шовк — шовку, торг — торговельний, хорт - хорта, червоний - червень, смерть — смертельний, але погорда - погірдний;

3) у повноголосих звукосполученнях -єре-, -еле-, -оло-, -оро-: берег, дерева, ожеледь, велет, молот, голос, со­рок, боровся.

Виняток становлять слова: моріг, оборіг, поріг, про­сторінь, сморід та форми Р. відмінку множини частини іменників (наголос на другий компонент): береза - беріз, борода - борід, борона — борін, ворота - воріт, го­лова - голів, долото — доліт, дорога - доріг, сторо­на - сторін;