Відповідність ігор підготовленості учнів

Поступовість при переході від знайомих ігор до незнайомих

Послідовність у плануванні рухливих ігор

При плануванні необхідно враховувати завдання фізичного виховання дітей певного віку, їхню фізичну підготовленість, а також поступовість накопичення навичок і знань. Ігри для уроків фізичної культури плануються відповідно до програми фізичного виховання загальноосвітніх шкіл.

Плануючи ігри, треба враховувати внутрішній зв'язок між ними й послідовність освоєння навичок, придбаних на заняттях гімнастикою, легкою атлетикою й іншими видами фізичних вправ. Засвоєні знання й навички повинні накладатися на попередні й підкріплюватися новими. Важливо, щоб у нових іграх удосконалювалися придбані навички.

При переході від знайомих ігор до незнайомих варто орієнтуватися на знайомі гри. З цією метою в незнайомі ігри, потрібно вводити нові правила й умови, послідовно підвищувати вимоги в оволодінні навичками й уміннями. Подібність дій полегшує перехід до нових, трохи ускладнених дій. Так, для розвитку швидкості й спритності в дітей молодшого шкільного віку використовують гру «По своїх домівках», а потім «Два морози». Ці ігри дуже близькі за структурою й за рухом (швидкий біг з намаганням вислизнути з рук ведучих у грі), тільки в другій грі завдання трохи ускладнюється (потрібна більша спритність). Після гри «Два морози» легше провести гру «Карасі й щука», теж близьку по змісту, але з більш складними правилами.

При вивченні нових ігор ураховують уміння й знання, придбані учнями, і поступово ускладнюють їх. У нових іграх повторюють елементи старих, але в більше складній формі. Дітям, що знають гру «Рухлива мета», легко перейти на гру «Мисливці й качки», у якій удосконалюється та ж навичка метання в рухливу ціль, але в змінених умовах, у процесі боротьби двох колективів. Далі цю навичку можна вдосконалювати в ще більш складній грі - «Перестрілка», у якій метання в рухливу ціль виконують обидві команди одночасно.

Кожна гра повинна бути настільки важкою, щоб її учасники могли подолати перешкоди на шляху до досягнення мети. Гра, у якій граючі не переборюють труднощі, не додають зусиль - не зацікавить дітей і не буде мати педагогічної цінності, тому що не розвиває вольових якостей і здібностей учнів.

Доступність ігор має велике значення для виховання впевненості у своїх силах. Непосильні ігри знижують у дітей інтерес до занять і перевтомлюють їх.

Дуже важливо розподілити ролі в грі відповідно до сил і можливостей учнів. Для цього необхідно знати кожного учня й індивідуально підходити до них. Слабкі діти повинні навчитися переборювати труднощі в грі. Їм треба давати посильні завдання, щоб виховувати в них упевненість у своїх силах.