Принцип свідомості й активності - основний у навчанні грі

Проводячи гру, керівник повинен пояснювати дітям її зміст і завдання, атакож правила поведінки. Свідоме поводження граючих дозволяє вдосконалювати гру, творчо збагачувати її, при цьому значно зростає зацікавленість учасників, збільшується виховний вплив гри.

Треба привчати дітей свідомо ставитися досвоїх дій і вчинків у грі, розбиратися у власних успіхах і помилках, аналізувати поведінку й дії товаришів.

Активність підвищується, якщо гра добре засвоєна. Дуже корисно повторювати ігри, при цьому поведінка дітей стає більше усвідомленою, удосконалюються їхні рухові навички, учні стають активніше в грі, ускладнюють старі правила, створюють нові варіанти (разом з керівником або під його контролем).

На активність дітей впливає й зацікавленість грою, це багато в чому залежить від того, як керівник підготувався до її проведення. Активність дітей у грі необхідно використовувати для виховання організаторських навичок. Керівник повинен привчати дітей грати самостійно, доручаючи їм ролі вожатих, капітанів, залучаючи до розмітки майданчика, суддівства. Поступово їм надається більше самостійності в організації й суддівстві гри. Обрані капітани керують дією команд, а суддя, виділений з учасників, стежить за точним дотриманням правил. По ходу гри керівник тактовно допомагає судді й направляє поведінку граючих.

Коли діти добре засвоять гру й об'єднаються в ігровий колектив, керівник може доручити роль свого помічника кому-небудь із учасників гри. Це не означає, що гра повинна проходити без педагогічного нагляду. Ігрова діяльність дітей повинна направлятися керівником гри, але так, щоб діти не почували тиску з його боку.

Щоб діти грали свідомо й активно, необхідно створити в них правильну уяву про гру. Керівник повинен чітко й образно пояснити гру. Образність особливо важлива при поясненні сюжетних ігор дітям молодшого шкільного віку.

Пояснення не повинне бути занадто докладним, щоб не обмежувати самостійне мислення дітей, не зменшувати їхню активність. Відома самостійність дозволяє граючим використовувати свої здібності. Зосереджуючи увагу на основному, учні легше орієнтуються в грі, підкоряючи основному все другорядне.

При навчанні рухливим іграм можна використовувати не тільки показ, але й наочні приладдя: інвентар, креслення, на яких показане розміщення граючих і розмітка майданчика, фотознімки окремих моментів гри.