Проблеми соціального самовизначення молоді

Особливість становища молодих людей полягає у тому, що, з одного боку, вони входять у той соціальний простір, який створений незалежно від них попереднім поколінням, з іншого боку, молодь може змінити, перебудувати створені структури. Крім того, успішність трансформаційних процесів у нашому суспільстві безпосередньо пов'язана зі становищем молоді, можливістю її участі в цьому процесі. Тому дослідження процесу включення молодого покоління в усі сфери життя суспільства набуває особливого значення.

Окремої уваги заслуговує з'ясування такого важливого поняття соціології молоді, як молодіжні проблеми. Висловлюється думка, що соціальні проблеми молоді – це не будь-які суперечності її життєдіяльності, а лише такі, які поглиблюються і свідчать про недостатність існуючих способів їх розв'язання, а отже, ведуть до дезорганізації у системі "суспільство – молодь".

Молодіжні проблеми умовно можна поділити на два типи: перші – зумовлені зростанням вимог суспільства до молоді; інші – визначаються труднощами самореалізації молоді, входження її у доросле життя.

Основними завданнями, які постають перед молодою людиною, дослідник Р. Хавігурст визначає: досягнення зрілих стосунків з протилежною статтю; досягнення соціально схваленої сексуальної ролі; пристосування до змін свого фізичного стану; досягнення економічної незалежності; підготовка до шлюбу і сімейного життя; розвиток інтелектуальних здібностей та ідеологічних уявлень, необхідних для свідомої участі у соціальному житті; вироблення комплексу цінностей, згідно з якими будується поведінка.

За результатами останніх соціологічних досліджень, серед основних проблем молодь визначає такі як матеріальні та побутові труднощі, зокрема житлова проблема; психологічні труднощі спілкування з батьками; пошуки шлюбного партнера; проблеми статевого життя, зокрема ризик ранньої (небажаної) вагітності; працевлаштування за фахом, яке б відповідало інтелектуальним та матеріальним запитам; дефіцит якостей, необхідних для самореалізації.

Якщо спробувати створити "карту проблем" молоді, то ядро молодіжних проблем складають: безробіття, низький рівень життя та матеріальна залежність від батьків, злочинність у суспільстві. Близькими за значимістю є проблеми невпевненості у майбутньому та незахищеності.

Упродовж останніх років серед молоді відбулося підвищення рівня захворюваності й поширення хвороб за всіма класами. Так, якщо у 1998 р. на 1000 підлітків, віком 15-17 років, було зареєстровано 774,7 випадків захворювань, то у 2003 р. – уже 843,5. Значного поширення набули соціально зумовлені хвороби. Зокрема, це стосується туберкульозу. Так, якщо у 1995 р. на 100 тис. молодих людей віком 25 – 29 років припадало 48,9 хворих з уперше в житті встановленим таким діагнозом, то в 2004 р. – 129,3. Триває погіршення епідемічної ситуації щодо ВІЛ/СНІДУ, який вражає насамперед молоде покоління. Так, за даними Держкомстату на кінець 2004 р. в країні було 12,2 тис. ВІЛ-інфікованих та 2,7 тис. хворих на СНІД, тоді як у 1995 р. їх було відповідно 1,5 та 0,04 тис осіб. За експертними ж оцінками, нині в країні налічується 330 – 410 тис. ВІЛ-позитивних осіб. Україна за темпами розвитку цієї епідемії посідає провідне місце в світі. Зареєстровано понад 90 тис. споживачів наркотиків, з яких молодь віком до 28 років становить 80 %.

Окреслилася тенденція до погіршення психічного і духовного здоров'я молодих людей. Кожна третя дитина народжується з відхиленням у розвитку нервової системи. Чимало школярів почувають себе самотніми, перебувають у стані психічної напруги внаслідок відсутності товариських, довірливих взаємин з однолітками, невизначеності соціальної позиції в колективі, несформованості ціннісних орієнтацій у сфері спілкування. Кожній п'ятій дитині важко засвоювати навчальний матеріал. Розвивається агресивність, невдоволеність собою та іншими, занижена самооцінка. Виникають конфлікти між однолітками, учнями та вчителями, дітьми та батьками. Через негативні переживання учнів поглиблюється душевний дискомфорт, погіршується психічне здоров'я. 10% шкільної молоді пригнічені почуттями заздрості, образи, ненависті, 20% відчувають себе приниженими. Кожен десятий підліток живе у етапі перманентного стресу. Шкільні конфлікти викликають негативні душевні переживання у 75% дітей.

Економічні негаразди перехідного періоду негативно вплинули на соціальне здоров'я молоді. Для значної частини молодих людей гострими стали проблеми бідності, безпритульності, безробіття, насильства, відсутності доступних молодіжних закладів тощо.

У країні і далі поглиблюється процес розшарування на дуже багатих і дуже бідних. Понад 40% молоді постійно оцінює своє матеріальне становище як дуже низьке, низьке її нижче за середнє. Лише четверта частина молоді вважає, що сьогодні в Україні цілеспрямована та наполеглива молода людина може досягти життєвого успіху, а дві третини погоджуються з тим, що заробляти на гідне життя чесним шляхом в Україні майже неможливо. Хоча з кожним роком зростає потяг молоді до освіти, проте майже 40% вважають вищу освіту недоступною для себе через високу плату за навчання. У той же час рік у рік зростає кількість студентів, які навчаються за кошти фізичних і юридичних осіб. Близько 30% молодих сімей не мають свого житла, водночас з 87,5 тис. молодих сімей, які перебували на квартирному обліку в Україні на початок 2004 р., упродовж року змогли одержати житло лише 944 сімей, або 1,2% .

Однією з найболючіших соціально-економічних проблем постійно залишалася вимушена незайнятість молоді. Хоча рівень зайнятості молодих людей віком 15 – 24 років в Україні постійно зростає (у 1999 р. він становив 30,6%, а в 2004 р. – уже 33,9%), проте він залишається нижчим, ніж у розвинутих країнах Заходу – у 2004 р. у країнах Євросоюзу він становив 36,7%, у Данії – 62,3%, у Сполученому Королівстві – 55,4%, у Німеччині – 41,9%, у Швеції 39,2%. Значна частина молодих людей ніде не працюють та не навчаються.

Засвоєння молоддю основних цінностей громадянського суспільства та сучасної економічної культури супроводжується одночасним поширенням толерантного ставлення до протиправних дій, криміналізацією економічної свідомості. Багато молодих людей зайняті в нерегламентованому секторі економіки, зокрема набув значного поширення так званий "секс-бізнес", збільшуються обсяги нелегальної зовнішньої трудової міграції.

Незважаючи на те, що з другої половини 1990-х рр. почав поступово знижуватися рівень злочинності і правопорушень серед неповнолітніх та молоді, він усе ще залишається досить високим. Молодь становить більше половини всіх засуджених у країні (у 2004 р. – 56,1%). З кожним роком злочинність стає молодшою: якщо 1992 р. серед усіх засуджених неповнолітніх 14 – 15-річні становили 16,6%, то 2002 р. – уже 28,6%.

Таким чином, узагальнюючи викладений матеріал, необхідно підкреслити, що, незважаючи на зусилля щодо реалізації державної молодіжної політики, у молодіжному середовищі країни нагромадилося багато нерозв'язаних, болючих проблем.

Водночас не можна не бачити і змін на краще. Нині молоді люди стали більш самостійними, намагаються бути незалежними ні від кого, а покладатися на власні сили. До кола важливих, набутих за роки незалежності України якостей молоді необхідно віднести її здатність вільніше, ніж люди середнього й похилого віку, висловлювати свої думки з політичних питань, не побоюючись за особисту свободу, усвідомлення нею можливості критики і демократичного контролю рішень владних структур. Звісно, молоді це було притаманним завжди. Проте в нинішнього покоління молодих людей України це виражено особливо яскраво.

Зміни у суспільному житті, реалізація державної молодіжної політики внесли корективи в життєві орієнтації молоді, її поведінку. Молодь значно більше, ніж люди середнього та старшого віку підтримує ринкові перетворення. Нині четверо з п'яти молодих людей висловлюються за прискорення економічних реформ, спостерігається високий рівень молодіжної підтримки інститутів приватної власності, підприємництва. Значно зросли потреби молоді, якісно змінилися її уявлення про гідний рівень і стиль життя. Багато молодих людей прагнуть мати власні джерела доходів.

Сталися певні позитивні зміни в громадській активності молоді. Хоча, як свідчать соціологічні дослідження, що були проведені Українським інститутом соціальних досліджень у травні 1995 р. та в червні 2004 р., впродовж усіх десяти років молоді люди залишаються у своїй масі досить аполітичними, проте кількість тих, хто цікавиться політичними процесами, зростає.

Ще однією важливою проблемою молоді є професійне самовизначення, що вимагає трудової адаптації, тобто засвоєння особистістю чи групою нової трудової ситуації. Необхідність дослідження процесу трудової адаптації молоді зумовлена наступними причинами: по-перше, молодь як найменш професійно підготовлена частина населення країни найперша відчула на собі зменшення попиту на робочу силу. По-друге, як найбільш мобільна частина суспільства, вона у виявленні різних форм трудової активності акумулює різноманітність варіантів поведінки всього населення на ринку праці.

Побоювання молоді за своє професійне майбутнє, досить висока оцінка власних шансів стати безробітним – ось вагомий фактор, який спричиняє конфлікт у поглядах молоді щодо сучасних економічних реформ, зумовлює їх несприйняття та виступає джерелом дезадаптації молодих людей. Безробіття для тих, хто вступає у соціальне життя, це не лише обмеженість матеріальних засобів існування, а й дещо більш суттєве – крах прагнень до самоствердження і вимушені спроби ствердження протиправними засобами.

Результати опитування свідчать, що молодь має бажання працювати, саме через включення у трудову діяльність бачить шляхи задоволення власних потреб, досягнення поставлених цілей. Процес трудової адаптації молодої людини проходитиме настільки швидко, наскільки робота буде збігатися з уявленнями про неї. На думку молодих людей, ознаками "хорошої роботи" є заробітна плата, престиж, можливість зробити кар'єру. Скрутне матеріальне становище молоді витіснило на останні місця такі характеристики праці, як зміст, творчий характер, можливість спілкування, самореалізації. Молоді люди ставлять до роботи досить високі вимоги, які часто не поєднуються з реальними можливостями задоволення цих домагань.

Очевидно, що молоде покоління не є чимось цілісним за спільністю соціальних та економічних інтересів. У молодіжному середовищі існує кілька яскраво виражених соціальних груп, які орієнтовані на різні соціальні ідеали й цінності і неоднаково ставляться до економічних проблем суспільства. Реальністю життя є і той факт, що певна частка молодих людей взагалі не мають чітко сформованої системи цінностей, не орієнтуються у сучасній ситуації і байдуже ставляться до тих процесів, що відбуваються у державі, прагнуть відійти від труднощів і проблем у свій індивідуальний світ.

Питання для самоконтролю

1. Визначте об’єкт та предмет соціології молоді.

2. Які проблеми досліджує соціологія молоді?

3. Що є основними завданнями соціології молоді?

4. З якими науковими дисциплінами взаємодіє соціологія молоді?

5. В чому полягають особливості молоді як соціально-демографічної групи?

6. Якими були підходи до визначення вікових меж молоді в незалежній Україні? Якими є наслідки?

7. Якими є методологічні принципи вивчення молоді і проблем її соціалізації?

8. З якими проблемами стикається молодь?

9. Які основні завдання постають перед молодою людиною?

Висновки

Проблеми молоді, її освіти, виховання, соціального становлення, участі у суспільному жилі перебувають у центрі уваги і на стику різних наук. Соціологія відносить їх до найважливіших.

Соціологія молоді –спеціальна соціологічна теорія, яка досліджує закономірності становлення і розвитку молоді як специфічної соціальної спільноти, яка перебуває на етапі входження у доросле життя, проходить самовизначення у різних його сферах.

Як самостійна галузь, соціологія молоді виділяється у період "молодіжної революції" 60-х рр. на Заході.

Об'єкт соціології молоді – молодь, тобто велика соціально-демографічна група, яку виділяють на підставі сукупності вікових характеристик, особливостей соціального стану, соціально-психологічних особливостей.

Предмет соціології молоді –закономірності становлення і розвитку молоді як специфічної соціальної спільноти.

Соціологія молодівзаємодіє з такими науковими дисциплінами, як демографія, психологія, педагогіка, соціологія праці, соціологія освіти соціологія шлюбу і сім'ї, соціологія виховання та ін.

Найбільш поширеним в соціологічній науці є погляд на молодь, як на особливу соціально-демографічну групу, що займає певне місце у соціальній структурі суспільства, характеризується процесом соціалізації, активного включення у різноманітні стратифікаційні верстви і соціальні підструктури – соціально-професійну, поселенську, сімейно-побутову та ін.

Підходи до визначення вікових ознак молоді як соціально-демографічної групи в незалежній Україні вже тричі змінювалися (15 – 28, 14 – 28, 14 – 35). Збільшення вікового інтервалу молодіжної групи посилює навантаження на державні структури та неоднорідність молоді.

Методологічні принципи вивчення молоді і проблем її соціалізації полягають у:

- розумінні молоді як специфічної соціально-демографічної групи, якій притаманні свої соціальні та соціально-психологічні особливості;

- підкресленні соціальної неоднорідності молоді, наявності в її середовищі різноманітних груп і прошарків, особливості соціальної адаптації молоді визначаються інтересами та діями тих груп (страт), до яких вони належать;

- розумінні зумовленості молодіжних проблем панівними відносинами у суспільстві і можливості їх розв'язання лише на базі соціально-політичних і економічних перетворень у суспільстві;

- усвідомленні молоді не стільки об'єктом, скільки суб'єктом власних соціальних проблем.

Окремої уваги заслуговує з'ясування такого важливого поняття соціології молоді, як молодіжні проблеми. Висловлюється думка, що соціальні проблеми молоді – це не будь-які суперечності її життєдіяльності, а лише такі, які поглиблюються і свідчать про недостатність існуючих способів їх розв'язання, а отже, ведуть до дезорганізації у системі "суспільство – молодь".

Молодіжні проблеми умовно можна поділити на два типи: перші – зумовлені зростанням вимог суспільства до молоді; інші – визначаються труднощами самореалізації молоді, входження її у доросле життя.

Очевидно, що молоде покоління не є чимось цілісним за спільністю соціальних та економічних інтересів. У молодіжному середовищі існує кілька яскраво виражених соціальних груп, які орієнтовані на різні соціальні ідеали й цінності і неоднаково ставляться до економічних проблем суспільства.