В и с н о в к и.

Антени

Розглянемо найпростіший випадок. Є лінійна синфазна рівномірна антена з довжиною L>>λ. Фазові помилки підпорядковуються нормальному закону розподілу вздовж антени з гауссівською формою коефіцієнта кореляції

.

Тоді для найбільш практично важливого випадку ДС за потужністю буде визначатися за формулою [ ]

,

де ;

I(C_к,ψ) – функція, яка табульована;

– приведена кутова координата.

З аналізу випливає, що при відсутності помилок , отримаємо відомий вираз

.

У загальному випадку середня ДС має зважену невипадкову ДС та добавки, що зумовлені помилками. При збільшенні помилок перша складова зменшується, а друга збільшується. Випадкова складова залежить від відносного радіусу кореляції. При малому радіусі кореляції (ρ_к<<L, C_к≤0,2) функція I(C_к, ψ) не залежить від ψ

.

На рис. 6.33 наведені графіки середніх ДС залежно від величини фазових похибок (а) та радіусів кореляції (б).

З рис. 6.33 випливає, що збільшення фазових помилок (зменшення радіуса кореляції) призводять до таких наслідків:

випромінювання в напрямку головного максимуму зменшується;

головний пелюсток розширюється;

бокове випромінювання зростає;

ДС згладжується (нулі зникають, пелюстки зливаються).

При виникненні фазових помилок ДС спотворюється. Причому спотворення тим більше, чим більша дисперсія помилок і менший радіус кореляції. Аналогічні спотворення виникають при амплітудних помилках.

6.6.3. Середнє значення КСД та його обмеження