Головні течії в буддизмі.
Ранньою формою буддизму є Хінаяна («вузька колісниця»), згідно з якою порятуватися можуть лише ченці, які більшу частину часу проводять в молитвах і медитації в монастирях. Будда в цій течії вважається не богом, а людиною, хо-ча і першою, наймудрішою, просвітленішою. Ченці носять жовтий одяг, голять волосся на голові, дотримуються багатьох заборон і приписів, серед яких забо-ронено вживати їжу після обіду, використовувати ароматичні речовини, одягати яскравий одяг, спати у м’якому ліжку. тощо. Відсутні будь-які твердження про рай і пекло, ідеалом стає архат, тобто той, хто звільнився від пристрастей і ба-жань та може навчати інших людей та допомагати їхньому спасінню.
В IV ст.н.е.Нагарджуна заснував інший напрямок в буддизмі - Махаяну («ши-року колісницю»), згідно з віровченням якої спастися може будь-хто з віруючих, а не лише ченці. Будді поклоняються, як богу, хоча існує багато інших будд, се-ред яких Амітаба (володар раю), Адибудда (творець світу/, Матрейя (будда май-бутнього) тощо. Поширеною є віра в бодхісатхв, які заслужили перехід до нірва-ни, але залишились в земному світі для спасіння інших людей. Культ махаяни складніший, ритуал пишніший. Іншою різновидністю буддизму є дзен-буддизм. Його засновником вважають індійського монаха Бодхідхарма, який біля 520р. прибув до Китаю і організував там езотеричну, тобто призначену для вузького кола осіб, школу. Термін «дзен» (китайською «чань», санскритом «дх’яна») оз-начає «споглядання». Традиція пов’язує виникнення цієї школи з легендою про те, як замість багатослівної проповіді Будда мовчки підняв подаровані йому кві-ти.Всі прибулі були приголомшені і лише мудрий Махакат’яна зрозумів глибин-ну суть безмовної настанови вчителя.Побачивши це,Будда урочисто промовив, що він володіє найдорогоціннішим духовним скарбом,який передає Махакат’я-ні.
Дзен-буддизм вважає повністю можливим інтуїтивне проникнення в суть ре-чей, результатом якого є саторі - миттєве просвітлення. Не лише словесний спо-сіб передачі віровчення, як в інших релігіях, але будь-яке раптове враження, по-трясіння, переживання можуть стати приводом для саторі. Його не можна сло-весно передати, навчити його можна лише відчути, пережити. Особистий харак-тер релігійної істини і незалежність від писемних знаків і слів становлять харак-терні особливості цієї школи. Практика тренувань включає в себе пояснення ко-анів - висловлювань, які можуть бути абсурдними і не нести в собі явного зміс-ту. Центрами «дзен-буддизму є монастирі. Життя тут починається о 3 годині ранку. Снідають, коли ще темно, обідають о 10 ранку, вечеряють о 4 годині дня, причому в їжу вживають лише рис, ячмінь, овочі, бобові. Роздача і прийом страв здійснюються за складним ритуалом і супроводжуються великою кількіс-тю дій, що мають символічний зміст. Ченці зобов’язані фізично працювати, а одна із вимог монастирського статуту є: «День без роботи - день без їжі».
Під час інтенсивних духовних сесій, які проводяться щомісячно протягом 7-8 днів, розпорядок дещо змінюється. Протягом 17-18 годин щодобово, повернув-шись обличчям до стіни і сидячи в позі лотоса, ченці зосереджуються на небага-тьох предметах, намагаються відкинути власне «я», відчути Абсолют і Єдине, поринути в абсолютне буття.
Вивчення дзен-буддизму в монастирі триває в середньому 10-12 років.
В Японії такі організації як «Сокка Гаккай» (Товариство по створенню мо-ральних цінностей) і «Копейто» звернені на розв’язання складних моральних проблем, захист миру, встановлення більш справедливих відносин в суспільстві.
Активну ролі в сучасному світі відіграє також утворене на з’їзді в Коломбо (Шрі Ланка) в 1950р. Всесвітнє братство буддистів.
Ламаїзм - різновидність буддизму, який утвердився в Тібеті внаслідок об’єд-нання елементів махаяни, тантризму (перш за все магічних обрядів і пророцтв) з місцевою релігією тібетців бон -по (різновид шаманізму).Пізніше ламаїзм поши-рився в Монголії, Бурятії, Туві, Калмикії.
Слово «лама» /в перекладі з тібетської - вищий, небесний (позначає ченця, який є обов’язковим духівником для кожного віруючого. Функції лам дуже різ-номанітні: вони не лише проводять ритуальні церемонії, присвячені важливим подіям в житті своїх підопічних, але й лікують, складають гороскопи, дають по-ради щодо прийняття важливих рішень, діють як посередники. Вважається, що без допомоги лам віруючий не може потрапити до нір-вани, дістати перерод-ження, покращити власну карму.
Богослужіння в дацанах (монастирях) проводиться надзвичайно пишно, су-проводжуючись хоровим ритуальним співом та грою на музичних інструментах. Існує система обрядів, магічних заклинань, спрямованих проти злих духів. Мо-литва в ламаїзмі стає механізованою: обертання наповнених текстами молитов і священною літературою барабанів різної величини замінює багаторазову промо-ву молитов і заклинань.
На відміну від класичного буддизму, в ламаїзмі існують власні, пізніші витлумачення одкровень і повчань Будди (Ганджур, який складається з 108 то-мів) і переклад вчень буддійських релігійних авторів (збірник - Данджур, 225 томів). Першим автором і упорядником канонічних книг ламаїзму називають його засновника - ченця Цзонкабу (XIV ст.).
Пантеон богів в ламаїзмі дуже чисельний і різноманітний. Він включає в себе багатьох будд, ідамів (божеств-охоронців), джармапалів (захисників віри) хубіл-ганів (напівміфічних, напівреальних істот). Одним із хубілганів є в монгольсько-му ламаїзмі Чінгісхан.
До 1950р.в Тібеті існувало теократичне (релігійне) правління. Його здійсню-вали Далай-лама, якому поклонялися, як земному втіленню бодхи-сатви Авало-кітешвари і Панчен-лама - живе втілення будди Амі-таби. Після аннексії Тібету Китаєм вони живуть в еміграції.
Головним святом в ламаїзмі є Майдарі, присвячене приходу шостого верхов-ного будди (п’ять будд вже прийшли) на землю, що принесе щастя і спасіння людям.
Крім монастирів (дацанів), місцем поклоніння є обопевне озеро, гора чи дере-во, де, як вважають, живуть божества і селяться душі предків.
Буддизм став першою релігією, яка проголосила рівність всіх віруючих перед богами незалежно від національних, расових, соціальних, статевих та інших від-мінностей.
Вперше в історії людства було знайдено певну духовну основу для об’єднання всіх без винятку людей. Буддизм вирізняється поміж інших світових релігій віротерпимістю і здатністю мирно співіснувати з іншими релігіями і асимілювати їхніх богів до власного пантеону. Глибоко розроблені моральні принципи, особливо ті, що стосуються неприйняття зла в будь-якій формі, перетворили буддизм в найбільш мирну і ненасильницьку із світових
релігій.