Лекція 13. Оподаткування підприємств
Особливе місце у фінансових відносинах підприємства належить взаємовідносинам із державним бюджетом та цільовими бюджетними і позабюджетними грошовими фондами з приводу нарахування і сплати податків і зборів. Ці відносини виникають із моменту створення підприємства і тривають упродовж усього періоду його функціонування. Визначення суми податків і зборів, які має сплачувати підприємство за результатами своєї діяльності, забезпечення своєчасності і повноти податкових розрахунків, оптимізація податкового навантаження (податкове планування) є важливими напрямами роботи фінансових служб підприємства.
Податки — це система обов'язкових платежів підприємств, організацій, установ та населення, що є одним з основних джерел формування доходів державного бюджету на всіх його рівнях.
За економічною суттю податки є відносинами, які виникають між державою і юридичними та фізичними особами з приводу примусового відчуження нею частини новоствореної вартості в грошовій формі, її вилучення і перерозподілу для фінансування державних видатків.
Податки впливають на такі показники фінансово-господарської діяльності, як: ціна продажу продукції, дохід від реалізації продукції, собівартість продукції, операційний прибуток, чистий прибуток підприємства, швидкість обертання обігових коштів, платоспроможність, напрями використання прибутку тощо.
В Україні принципи побудови системи оподаткування, види податків, зборів та обов'язкових платежів, напрями їх зарахування, платників податків і об'єкти оподаткування та відповідальність за порушення законодавства про податки визначає Закон України № 77/97 — ВР «Про систему оподаткування» від 8 лютого 1997 року. Право встановлювати нові та замінювати чинні податки має тільки Верховна Рада України.
Необхідно зазначити, що сучасна податкова система України відповідає перехідному стану економіки і практично перебуває на стадії формування. На сьогодні державою встановлено більше ніж чотири десятки різного роду податків, зборів та обов'язкових платежів.
Оптимальна система оподаткування діяльності підприємств повинна відповідати таким вимогам:
• вона повинна мати антициклічний характер, сприяти стабілізації, оздоровленню економіки країни загалом, її пропорційному
та збалансованому розвиткові;
• кожен податок мусить мати цільове призначення, тобто конкретний вид видатків у бюджеті, на покриття яких цей податок
стягується. Наприклад, податки, що стягуються з працівників,
повинні фінансувати соціальні програми, рентні платежі,
податки на майно, природні ресурси тощо, спрямовуватися на
структурну перебудову економіки.
• Знеособлений по зумовлює його непродуктивне використання з боку уряду;
умови оподаткування мають бути простими і зрозумілими платникам податків, не допускати довільного тлумачення;
обов'язкове інформування платників податків, на які цілі використовуються кошти, стягнені з них у формі податків;
нові податки можуть вводитися тільки для покриття відповідних витрат, а не для ліквідації бюджетного дефіциту;
система оподаткування повинна мати мінімум обгрунтованих пільг, бути ув'язаною із загальною політикою ціноутворення та оплати праці;
витрати на утримання податкових служб та реалізацію податкового законодавства, зокрема у стягненні податків, мусять бути мінімальними;
податки слід стягувати в зручний для платників час і прийнятними для них методами;
ставки податків мають не перевищувати аналогічних ставок у сусідніх країнах. У протилежному разі відбуватиметься «переливання» капіталу в ці країни;
система оподаткування повинна бути рівною та справедливою для всіх платників податків, тобто передбачити захист економічних інтересів підприємств, які працюють успішно, та диференціацію ставок оподаткування для тих, хто створює національне багатство країни, і тих, хто його перерозподіляє;
система оподаткування має бути і відносно стабільною, і водночас гнучкою. Гнучкість системи оподаткування полягає в тому, що вона повинна адекватно відповідати економічному та соціальному станові країни. Разом з тим необхідно виключити часті перегляди законодавчих актів, бо це дезорганізує підприємницькі структури, перешкоджає планувати їх фінансово-економічну діяльність.
Податкам властиві дві основні функції — фіскальна та економічна.
Суть фіскальної функції податків полягає в тому, що з ЇЇ допомогою держава акумулює частину національного доходу, формуючи при цьому державні грошові фонди і створюючи таким чином матеріальні умови для функціонування держави.
Економічна функція податків зумовлена тим, що податки, як одна з форм перерозподілу національного доходу, значною мірою впливають на процес відтворення, стимулюючи його темпи, посилюючи чи послаблюючи накопичення грошових фондів підприємств, розширюючи або зменшуючи платоспроможний попит населення.
Використовуючи ті чи інші податкові пільги, держава регулює пропорції в економічній структурі виробництва й обміну, пропорції в розвитку продуктивних сил. Податки справляють значний вплив на реалізацію суспільного продукту, темпи нагромадження капіталу і технічного оновлення виробничого потенціалу держави.
Фіскальна та економічна функції податків міцно пов'язані одна з одною. Очевидно, що зростання податкових ставок скорочує перспективи розгортання господарської діяльності та зацікавленості у збільшенні доходів, що зумовлює згортання виробництва, надходжень у бюджетні фонди. Великі податки нічим не можуть бути виправдані.
Податки, що їх сплачують суб'єкти підприємницької діяльності, класифікують за такими ознаками:
1. За спрямуванням податків:
• податки, що їх сплачують до державного бюджету;
• податки, що їх сплачують до місцевих бюджетів;
• змішані податки (одну частину таких податків сплачують до державного бюджету, а іншу — в місцеві);
• податки, з яких формуються спеціальні позабюджетні фонди.
2. За складовими ціни, на які відносять податки:
• податки, що сплачуються з прибутку;
• податки, що відносяться на витрати виробництва (на собівартість продукції, робіт, послуг);
• акцизи - податки, що включаються до ціни реалізації понад
відпускну ціну підприємства.
3. За формою оподаткування (способом стягнення):
• прямі податки — податки, що стягуються безпосередньо з
доходів чи майна юридичних осіб і громадян;
• непрямі податки — податки, суми яких долучаються до ціни
продукції, робіт чи послуг.
4. За рівнем державних структур, що встановлюють податки:
• загальнодержавні податки — податки, встановлені органами
законодавчої влади й обов'язкові для справляння на всій
території держави;
• місцеві податки і збори — обов'язкові платежі юридичних осіб
(а також громадян) до місцевих бюджетів. їхня особливість
полягає в тому, що, на відміну від загальнодержавних податків,
чинним законодавством визначено тільки види місцевих
податків і зборів, їх граничні розміри, платників та порядок
обчислення. Конкретні ж види податків для кожної місцевості
(населеного пункту), їхні ставки, порядок сплати встановлюють
і визначають органи місцевого самоврядування відповідно до
переліку і в межах установлених граничних розмірів.
5. За співвідношенням між ставкою податку та величиною об'єкта оподаткування:
• прогресивні податки — податки, середня ставка яких зростає зі
зростанням суми об'єкта оподаткування (доходу). Такі податки
передбачають не тільки більшу абсолютну суму, а й більш значну
частину податку внаслідок зростання суми доходу. Прикладом такого
податку є прибутковий податок із громадян, який розраховується за
прогресивною шкалою;
• пропорційні — податок, ставка якого не залежить від розміру
об'єкта оподаткування;
• регресивні податки — податки, середня ставка яких знижується
зі зростанням об'єкта оподаткування.
6. За об'єктом оподаткування:
• податки на доходи підприємств, організацій та громадян;
• податки на майно, землю, транспортні засоби тощо;
• податок на додану (новостворену) вартість;
• податки на використання природних ресурсів;
• інші податки.
7. За суб'єктом оподаткування:
• податки, які сплачують підприємства та організації (юридичні
особи);
• податки, які сплачують громадяни (фізичні особи) — суб'єкти
підприємницької діяльності.
Податкова система — це сукупність урегульованих правовими нормами податків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджету і державних цільових фондів, що стягуються з юридичних і фізичних осіб на території певної держави, а також форми та методи побудови такої системи.
Кожній країні властива своя система оподаткування. Становлення податкової системи України відбувалося в непростий час розбудови державності та реформування економіки держави на ринкових засадах, за умов економічної нестабільності та гіперінфляції, хронічного дефіциту державного бюджету. Податкове законодавство формувалось на основі нормативної бази, успадкованої від адміністративно-командної системи, а засади національної податкової політики розроблялися підтиском не тільки об'єктивних економічних, а й політичних чинників без належного наукового обгрунтування та аналізу мікро- і макроекономічних наслідків запровадження різних податків та величини їх ставок.
Проте до 1995 року податкова система нашої держави як сукупність податків, зборів, інших платежів і внесків до бюджету і державних цільових фондів, платників податків та органів, що здійснюють контроль за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю їх сплати, в основному була сформована. Недоліки цієї системи оподаткування, про які йтиметься далі, зумовили необхідність проведення податкової реформи. Ця реформа розпочалася 1996 року на засадах нової податкової політики, підвалини якої були закладені постановами Верховної Ради України: № 466/95 — ВР «Про основні положення податкової політики та податкової реформи в Україні» від 13 грудня 1995 року, № 561/96 — ВР «Про основні положення податкової політики в Україні» від 4 грудня 1996-го, а також Указом Президента України № 621/96 «Про заходи по реформуванню податкової політики» від 31 липня 1996 року. Податкова реформа має завершитися прийняттям Податкового кодексу України.
Крім загальнодержавних податків, у системі оподаткування України є два податки, які використовуються в спрощених системах оподаткування. Це — єдиний податок зі суб'єктів малого підприємництва та фіксований сільськогосподарський податок. їх суть розкрито в наступному параграфі.
В Україні існує два місцевих податки та чотирнадцять місцевих зборів. їх перелік та порядок справляння регламентують Декрет Кабінету Міністрів України № 56-93 «Про місцеві податки і збори» від 20 травня 1993 року та Закон України № 77/97—ВР « Про систему оподаткування» в редакції від 18 лютого 1997-го.
Податки впливають на платоспроможність та фінансову стійкість підприємства, формування його фінансових ресурсів та інвестиційну діяльність, конкурентоспроможність продукції і загалом на поведінку підприємців щодо будь-якої діяльності — операційної, інвестиційної чи фінансової. Рівень цього впливу залежить від системи оподаткування — самих податків, рівня їх фіскальності, методів їх справляння, стабільності та досконалості системи.
Від сумарної величини податків, які сплачує підприємство за певний календарний період, залежить, по-перше, чистий прибуток підприємства і, по-друге, його потреба в обігових коштах для обслуговування процесу виробництва та реалізації.
Податкова система значною мірою визначає платоспроможність підприємства — з одного боку, правильна побудова цієї системи, її адекватність фінансовому стану більшості платників податків спроможні хоча б не збільшувати їхню заборгованість перед бюджетом; з іншого — застосування до підприємств з нестійким фінансовим станом норм податкового законодавства, а надто тих, які регламентують штрафні санкції за недоїмки та протермінування платежів, може дуже швидко спричинити їхнє банкрутство. Проте неплатоспроможність багатьох українських підприємств зумовлена не податковою системою.
Податкова система також може суттєво впливати на формування підприємствами власних фінансових ресурсів, основними джерелами яких є прибуток та амортизаційні відрахування. Проте якщо стосовно прибутку цей вплив є прямий і реалізується через прямі податки, що їх підприємство сплачує з прибутку, то на амортизацію податки впливають опосередковано — через вимоги податкового обліку, який регламентує норми амортизаційних відрахувань та можливості використання прискорених норм амортизації.
Послабити негативний вплив чинної системи оподаткування на фінансово-господарську діяльність суб'єктів підприємництва можна, на нашу думку, двома шляхами:
• зовнішній — зменшення податкового навантаження на підприємства та стабілізація системи оподаткування на тривалий час
шляхом прийняття Податкового кодексу;
• внутрішній — зменшення сум сплачуваних підприємством
податків, зборів та обов'язкових платежів податкового характеру шляхом реалізації на підприємстві системи податкового
планування, під яким розуміють вибір між різними варіантами
здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства і
розміщення його активів з метою досягнення найнижчого рівня
податкових зобов'язань, що виникають при цьому.
Податковий кодекс є зведенням в єдиному цілісному документі всіх законодавчих актів щодо оподаткування. У ньому має бути закладено правовий фундамент системи податкових відносин, визначено основні засади процесу оподаткування в Україні, а також вміщено положення, які регламентують:
• основні засади правового регулювання податкових правовідносин;
• склад податкового законодавства України, його дію в часі та
співвідношення з міжнародними договорами;
• систему податків та зборів, їх перелік і сутність елементів
податків (зборів);
• компетенцію органів щодо встановлення і скасування податків
та зборів;
• коло суб'єктів податкових правовідносин і права та обов'язки
кожного з них;
• підстави виникнення (зміни, припинення) та порядок виконання обов'язків щодо сплати податків (зборів);
• склад і порядок подання податкової звітності та форми і методи
проведення податкового контролю;
• види податкових правопорушень і відповідальності за їх
вчинення (фінансова, кримінальна, адміністративна, дисциплінарна, цивільно-правова), давність притягнення до такої
відповідальності, а також розмір податкових санкцій;
• процесуальні моменти податкового провадження під час
вирішення справ про належне виконання обов'язку платником
податку (збору) та про податкові правопорушення;
• порядок оскарження дій (бездіяльності) податкових органів та
їх посадових осіб.
Основні функції, які має виконувати Податковий кодекс, полягають:
• у стабілізації податкового права і створенні таким чином
прогнозованого, визначеного економічного середовища;
• забезпеченні єдиної термінології, уніфікації підходів до
оподаткування, до відповідальності за податкові право
порушення, з одного боку, ідо податкового адміністрування -
з іншого, що створює умови для спрощення податкового
законодавства, робить його більш зрозумілим для платників;
• узгодженні податкових законів, ліквідації суперечностей між
ними, встановленні механізмів взаємодії всіх елементів
податкової системи в межах єдиного податкового правового
простору, що забезпечує перетворення податкових законів на
цілісну систему;
• створенні уявлення про загальний податковий тягар у країні.