Таблиця 10.2

Р.Дарендорф зауважив, що хоча всі ці твердження є істинними, вони можуть здаватися суперечливими. Причина цього парадоксу по­лягає у суперечливій природі самого суспільства. Суспільства – це стабільні, цілісні системи, але вони переживають періоди конфліктів та постійно змінюються. Функціоналістський та конфліктний підходи фокусують свою увагу на різних аспектах соціальної реальності: пере­важно на статиці, або переважно на динаміці.

Немає такого аргументу, який би став на перешкоді об’єднання обидвох під­ходів до розгляду процесу соціальних змін: внести принцип напруже­ності з конфліктної теорії до функціоналістичної теорії. Конфлікт може бути функціональним для соціальної системи, оскільки він по­переджає стагнацію (застій ) та стимулює необхідні зміни. Еволюцій­на теорія в її політичній формі доповнює конфліктний та функціоналістський підходи.

Процес соціальних змін, що відбувається впродовж періоду пере­ходу суспільства від доіндустріалізованої до індустріалізованої форми життя, носить назву модернізації. Модернізація - це приклад одного з найбільш значних соціальних зрушень. Вона охоплює кардинальні змі­ни соціальних інститутів та способу життя людей. Її основою виступає розвиток та поширення культури “модерніті” : ринкових відносин, раціональних цінностей, розрахунку та орієнтації на грошовий успіх, бізнес.

Модернізація - це спроба кожного окремого суспільства присто­суватися до сучасних вимог, відмова від старих форм життєдіяльності та пошуки нових.

На перший план висуваються технологічні та економічні тенден­ції у розвитку суспільства:

- перехід від простих традиційних методів виробництва ( ткац­тво вручну) до використання наукових знань та технологій ( впро­вадження у виробництво механічних ткацьких станків );

- у сільскому господарстві перехід від вирощування на невели­ких земельних ділянках всього необхідного для власного споживан­ня до створення комерційних сільськогосподарських підприємств у широкому обсязі. Це передбачає оплату за врожай наявними гроши­ма, купівлю несільськогосподарської продукції на ринку, використа­ння праці найманих робітників;

- в промисловості - заміна праці з використанням сили тварин і людей працею машин, замість плугів з волами - трактори, якими управляють наймані робітники;

- урбанізацію;

- вплив на суспільство нерелігійних ідеологій( комунізм, націоналізм);

- втрата сім’єю своєї «виробничої» функції. Родинні групи розпадаються на маленькі, нуклеарні сім'ї. Основою шлюбу стає особистий вибір, а не вимоги батьків;

- підвищення рівня грамотності населення , формування офіційних навчальних закладів;

- виникнення нових форм адміністративної організації ( бюрократії, що пов'язані із державною службою).

Всі ці зміни і багато інших відбуваються в процесі модернізації суспільства. Соціологи розрізняють два типи модернізації - органічну та нео­рганічну.

Органічна модернізація є моментом власного розвитку країни та підготована всім ходом попередньої її еволюції. Як приклад - перехід Англії від феодалізму до капіталізму в результаті промислової революції XVII ст. Така модернізація починається не з економічної полі­тики, а з культури, із змін у суспільній свідомості. Модернізація йде природнім шляхом, внаслідок змін в укладі життя, традиціях, світогляді та орієнтаціях.

Неорганічна модернізація являє собою відповідь на зовнішній виклик зі сторони більш розвинутих країн, це шлях “доганяючого” розвитку - спроби правлячої верхівки перебороти історичну відста­лість та уникнути залежності від більш розвинутих іноземних держав. Росія, яка внаслідок татаро-монгольської навали була відкинута у своє­му розвитку на декілька століть, неодноразово намагалася наздогнати передові країни. Саме таку мету мали петрівські реформи XVIII ст., сталінська індустріалізація 30-х рр., перебудова 1985 р. та економічні реформи, що почалися після 1991 р.

Неорганічна модернізація іде шляхом закупівлі зарубіжного об­ладнання та патентів, запозичення чужих технологій ( іноді і шляхом економічного шпигунства ), запрошення іноземних спеціалістів, навча­ння своїх робітників за межами країни, іноземних інвестицій. Відпові­дні зміни відбуваються і в соціальній та політичній сферах: на відміну від органічної модернізації неорганічна починається не з культури, змін у суспільній свідомості, її підготовки, а з економіки та політики. Неорганічна модернізація починається з політичних курсів, йде від ве­рхівки владної піраміди. Ще у XIX ст. в Росії інтелігенція розколола­ся на “західників” та “слов'янофілів”. Перші виступали за прискоре­ну модернізацію та механічне перенесення західних взірців, другі - за самобутній шлях розвитку, органічну модернізацію. Чисельність пер­ших виявилася недостатньою для того, щоб просвітити, перебудувати широкі маси на користь раціональних цінностей модернізації.

Висновки

Отже, всі існуючі і ті, що вже колись існували суспільства, соціологи поділяють на певні типи. У соціології прийнято виділяти декіль­ка типологій. Одна з найбільш поширених - розподіл суспільств на доіндустріальні (традиційні), індустріальні та постіндустріальні.

Всі суспільства розвиваються. Соціальні зміни - це перехід соціаль­них систем, спільнот, інститутів та організацій з одного стану в ін­ший. Поняття “соціальні зміни” конкретизують в свою чергу поня­ття розвитку - незворотніх спрямованих змін матеріальних та ідеальних об'єктів. Розвиток передбачає перехід від простого до складного, від нижчого до вищого.

Соціологи ідентифікують певні специфічні фактори, які у взаємодії з іншими можуть спричинити зміни у всіх суспільствах. Серед цих факторів: фізичне оточення, фактор населення, ідеї, події, людські дії, технологія.

Для пояснення процесу соціальних змін існують чисельні теорії: еволюційні, циклічні, функціопалістські, теорії конфлікту.

Процес соціальних змін, що відбувається впродовж періоду перехо­ду суспільства від доіндустріальпої до індустріальної форми життя, носить назву модернізації.

Ключові поняття:

протосуспільство

традиційне або доіндустріальне суспільство

індустріальне суспільство

постіндустріальне суспільство

соціальні зміни

соціальний розвиток

структурні соціальні зміни

процесуальні соціальні зміни

функціональні соціальні зміни

мотиваційні соціальні зміни

еволюційні та революційні соціальні зміни

фактори соціальних змін

еволюційні, циклічні

функціоналістські

конфліктні теорії соціальних змін

органічна та неорганічна модернізація

Питання для самоконтролю:

1. Індивід і суспільство: канали взаємодії, проблеми взаємозалежності.

2. Еволюційні та революційні форми суспільних змін: їх причини та наслідки.

3. Проаналізуйте приклади еволюційних та революційних змін у різні періоди розвитку українського суспільства, їх наслідки.

4. Органічна та неорганічна модернізація.

5. Соціальні зміни в сучасній Україні: тенденції, рушійні сили, перспективи.

Література:

1. Арсеєнко А. Глобалізація і соціальні зміни і наслідки напередодні ХХ1 ст.// Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 1999. - № 1.

2. Головаха Є., Паніна Н. Тенденції розвитку українського суспільства (1994-1997 рр.) – К., 1998;

3. Тойнби А. Постижение истории. – М.,1991;

4. Сорокин П.А. Человек. Цивилизация. Общество. М.,1992;

5. Устич С.І. Системне дослідження суспільства. -Львів, 1992;

6. Штомпка П. Социология социальных изменений. М.,1996.