Сучасні концепції демократії.

Учасницька (партисипаторна) демократія (від англ. participate – брати участь). Ця теорія обґрунтовує необхідність участі широких верств населення не лише у виборах своїх представників чи прийнятті рішень на референдумах, виборах, а й участі безпосередньо у політичному процесі (підготовці, прийнятті, впровадженні в життя владних рішень).

Критики цієї теорії зауважують, що прийняття важливих рішень широким колом непрофесіоналів може призвести до популістського авторитаризму. На їх думку, автори концепції переоцінюють можливість залучення більшості громадян до участі у політиці без примусу, бо відомо, що основна маса населення добровільно не бажає всерйоз займатися політикою.

Елітарна демократія. Це протилежна до учасницької теорія. Її автори наголошують на необхідності обмеження участі мас в управлінні державою. В будь-якому суспільстві реальна влада має належати політичній еліті, яка розглядається як група, наділена управлінськими здібностями, що захищає демократичні цінності стримувати емоційну неврівноваженість, радикалізм мас. Народу, згідно із цією концепцією, належить тільки право періодично обирати шляхом виборів представників еліти.

Плюралістична демократія. Ця теорія є компромісом між теоріями партисипаторної та елітарної демократії. Основні її положення були розроблені у працях М.Вебера, Й.Шумпетера, А.Бентлі, Р.Дала, С.Ліпсета, К.Дойчата ін. Вони доводять, що за виключенням широких, загальносистемних трансформаційних процесів, якими, для прикладу, є національно-визвольні рухи, народ не може виступати єдиним суб’єктом політичної дії, бо є вкрай неоднорідною спільнотою, поділеною на конкуруючі групи за інтересами.

Призначення демократії, за цією концепцією, полягає у тому, щоб надавати усім групам можливість висловлюватися і захищати свої інтереси, запобігати конфліктам, створювати численні незалежні центри політичного впливу та соціальних противаг, які б не допустили узурпації влади наймогутнішими суспільними групами, у т.ч. і політичною більшістю.

Н.Казінс: При демократії людина не лише насолоджується максимально можливою владою, але й несе максимальну відповідальність.