Політична думка в Україні в XIV – XVII ст. ст.
План
Тема 3: Розвиток політичної думки в Україні: історія і сучасність.
Питання для самоконтролю
1. Якими були підходи античних мислителів до визначення найкращої форми держави?
2. Перелічіть форми правління, які виділяли античні мислителі.
3. Визначте теорії походження держави, які створили античні мислителі.
4. Якою бачив Платон ідеальну модель держави?
5. Хто першим розподілив владу на три гілки?
6. Яку форму державного правління вважали ідеальною давньоримські мислителі?
7. Якими були підходи мислителів Середньовіччя?
8. Перелічіть мислителів епохи Відродження.
9. Проти чого виступали лідери Реформації?
10. Які напрямки Реформації Ви можете назвати?
11. Які основні риси характеру необхідні ідеальному державному діячеві (за Н. Макіавеллі)?
12. Хто з англійських та французьких філософів відноситься до просвітників?
13. Проаналізуйте погляди представників німецької класичної філософії на державні форми правління.
14. Які політичні концепції другої половини XIXст.-40-х років XX ст.. Ви можете назвати?
15. Які основні риси політичних концепцій у післявоєнні роки?
16. У чому полягають особливості сучасних політичних концепцій?
1. Політична думка у Київської Русі.
2. Політична думка в Україні в XIV – XVII ст.ст.
3. Ідеї свободи та державності в української суспільно-політичної думці в XIX ст.
4. Політична наука в Україні у XX ст.
1. Суспільно-політична думка тісно пов’язана з буттям українського народу, з його історичною долею. Тому її характерною особливістю є ідеї свободи і справедливості, добра і правди. Усе це багатство ідей становить теоретичну основу, на якій виростають вимоги національної незалежності та соціального визволення, утвердження справедливого демократичного ладу.
Визначною і основоположною ідеєю в українській суспільно-політичній думці є свобода – ідея, яка сутнісно порадилася буттям народу і стала філософським ядром його демократизму.
Пам’ятки політичної думки Київської держави. Політична думка Київської держави розвивалась під впливом політичної думки Візантії. Основними творами, в яких відображені політичні ідеї, були «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона, «Руська правда» Ярослава Мудрого, «Повчання дітям» Володимира Мономаха, «Повість минулих літ» літописця Нестора, «Ізборник 1076р.» та ін.
Двома головними концепціями суспільно-політичної думки княжих часів була концепція «богоугодного володаря» (представники-ігумен Феодосій Печерський і літописець Нестор) і концепція «князівського одновладдя» (представники-митрополити Іларіон та К.Смолятич). Автори першої концепції сформулювали ідею «духовного проводу над світською владою», ідею необхідності об’єднання київських князів навколо церкви, а не навколо великокнязівського престолу. а також ідею божественної природи влади.
Київський митрополит Іларіон вбачав у сильній монархічній владі князя запоруку територіальної цілісності держави; церква, на його думку, повинна служити державі, охороняючи загальнодержавний централізм. Він вважав, що «закон» і «благодать» суперечать одне одному: закон роз’єднує народ, бо підносить одних й принижує інших, а благодать подарована всьому людству. На думку митрополита Іларіона, християнство повинно служити консолідації країни, а церква – державі та володарю.
Праця Володимира Мономаха«Повчання дітям» (1096) – це, насамперед, настанови державному діячеві, князеві, який повинен бути відповідальним, справедливим, мудрим, здатним до протистояння ворогам, тримати у покорі бояр і удільних князів. Володимир Мономах прагнув прищепити дітям християнську мораль, людяність. благочестивість, схильність до науки, стриманість. Суд і покарання повинні бути справедливими: «Ні правого, ні винуватого не вбивайте і не веліть убивати його. Якщо навіть заслуговуватиме смерті, і то не погубляйте жодного християнина». Мономах всіляко підкреслював, що володар має бути взірцем досконалості. Він закликав князів до примирення, подолання міжусобиць заради єдності Русі.
Важливе місце у розвитку державно-політичної думки у Київській Русі мало «Слово о полку Ігореві» (XII ст.), у якому розвинена ідея необхідності політичного об’єднання руських земель і припинення міжусобної боротьби.