Поняття аудиту та коротка історія його розвитку
Слово “аудит” латинського походження й означає “слухати». Термін “аудит” у сучасному світі використовують у трьох значеннях, а саме :
аудит – окремий вид підприємницької діяльності у сфері послуг економіко-правового характеру;
аудит – окрема функція управління — функція незалежного фінансового контролю (експертизи) ;
аудит – економічна наукова дисципліна, яка досліджує функціонування інституту незалежного фінансового контролю в ринковій економічній системі.
Термін “аудитор” використовується у таких значеннях:
аудитор- фізична особа , котра має відповідний кваліфікаційний сертифікат - документ, що підтверджує її професійну придатність ;
аудитор- фізична особа (приватний підприємець) або юридична особа (аудиторська фірма) , які надають аудиторські послуги (проводять аудит фінансової звітності чи виконують супутні аудиторські послуги) (рис. 1.1).
| Аудитор - незалежний експерт, який підтверджує достовірність фінансово-економічної інформації суб’єктів господарювання та сприяє підвищенню ефективності їх діяльності |
| Громадянин України, котрий має сертифікат аудитора (офіційний документ про підтвердження його професійної придатності) | Фізична особа (приватний підприємець) і юридична особа (аудиторська фірма), які зареєстровані суб’єктами підприємництва та внесені до реєстру суб’єктів аудиторської діяльності |
Рис.1.1. Зміст терміна “аудитор”
Найбільш поширене у світовій практиці поняття аудиту як функції управління таке.
Аудит – системний процес одержання ( збору) інформації про економічні дії та події з метою встановлення рівня її відповідності визначеним (установленим) критеріям і поданням результатів зацікавленим користувачам.
Згідно з українським законодавством “аудит – це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації про фінансово-господарську діяльність суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти й відповідності діючому законодавству та встановленим нормативам”.
Аудит як економічна наукова дисципліна належить до прикладних (функціональних) економічних дисциплін, за її допомогою реалізується на практиці одна з основних функцій управління – контрольна функція, яка виконується незалежними фахівцями (аудиторами).
Як відомо, господарський контроль здійснювався з давніх-давен, тому слово аудит має давнє походження.
Історичні джерела свідчать, що аудиторами називали більш здібних учнів духовних і світських навчальних закладів, котрим доручалося слухати відповіді інших учнів; державних контролерів, які мали вислуховувати інформацію про збори податків та використання коштів державної казни, а також здійснювати перевірку рахунків і підготовку аудиторських звітів для власників.
Поступово, з розвитком господарства, змінювались системи обліку і контролю. В обліку більше уваги почали приділяти праву власності, а аудитори перейшли до детального аналізу документів обліку та звітності. З розвитком колективної форми власності аудитори стали незалежними як від держави, так і від власника, відбулося розмежування між власниками й підприємцями. З метою попередження зловживань із боку підприємців власник був змушений звернутися до перевірки фінансової звітності незалежними аудиторами.
Батьківщиною незалежного аудиту вважається Шотландія, де наприкінці ХVII ст. був прийнятий перший закон, яким заборонялося окремим посадовим особам служити міськими аудиторами, а в 1853 р. були організовані інститути бухгалтерів в Единбурзі та Глазго (тепер – інститут привілейованих бухгалтерів Шотландії). Ця подія і стала початком розвитку незалежного аудиту.
Необхідність незалежного аудиту обумовлена розвитком машинного виробництва, появою акціонерних компаній (рис.1.2).
У середині XIX ст. був прийнятий закон про британські компанії, який передбачав обов’язковість перевірки рахунків і звітів не менше одного разу на рік. Наприкінці XIX ст. були організовані інститут привілейованих бухгалтерів Англії та Уельсу й американський інститут дипломованих присяжних бухгалтерів.
Особливого розвитку аудит як інститут незалежного фінансового контролю набув у ХХ ст. Подібні інститути, що об’єднують професійних аудиторів, створені і в інших країнах – інститут аудиторів Німеччини, інститут експертів-бухгалтерів Франції тощо, де був прийнятий закон про обов¢язковий аудит.
Спроби створення організації аудиторів у Росії розпочалися з 1888р., але визнання присяжні бухгалтери, як тоді називали аудиторів, не набули.
| Причини необхідності існування аудиту |
| Залежність управлінських рішень від якості фінансово-економічної інформації | Достовірність фінансово-економічної інформації не може бути оцінена безпосередніми користувачами,необхідні спеціальні знання | Фінансова звітність та інша економічна інформація схильна до викривлень, її достовірність не може бути автоматично досягнута | Велика кількість користувачів фінансово-економічної інформації з різними інтересами й обмеженість доступу |
Рис. 1.2. Причини необхідності аудиту
Великий внесок у розвиток аудиту зробив американський учений і видатний практик Роберт Монтгомері, який заснував сучасну теорію аудиту.
На території України державний контроль існував уже з початку ХІХ століття, але незалежний аудит, як і загалом у Росії, поширення не набув. У Радянському Союзі взагалі і в Україні зокрема існував тільки народний, державний і партійний контроль, котрий здійснювали Комітет народного контролю УРСР, Головне контрольно – ревізійне управління, Міністерство фінансів України, відомчі контрольно – ревізійні управління.
Аудит в Україні почав розвиватися з набуттям незалежності, після виходу
Закону України “Про аудиторську діяльність” від 22 квітня 1993р. № 3125 – 12.