Сутність і загальні ознаки соціальних відхилень
Соціологія
Принятие решений
Коммуникации – обмен информации на основе которого руководитель, получает информацию для принятия решения и доводит это решение до подчиненных (организации).
Элементы:
-Субъекты (отправитель и получатель)
-Способ
-Объект (передаваемая информация)
Коммуникационные потребности организации зависят:
-Внешняя среда
-Характеристика организации
-Задачи, цели, проблемы, которые решает перед собой организация
Классификация:
1.Внешняя
2.Внутренняя
-межуровневая (вертикальная)
-одноуровневая
-между подразделениями
-руководитель - подчиненный
-руководитель – рабочая группа
- не формальные
3.Межличностные
-вербальные
-невербальные
4.Организационная – обмен информации внутри организации
-вертикальный
-горизонтальный
-диагональный
Процесс ком. Включает след. Этапы:
-формулирование идеи и отбор значимой информации
-кодирование и выбор канала
-передача сообщения
-декодирование
Повышение эффективности коммуникации способствуют:
-анализ передаваемой информации
-своевременность, точность и полнота
-иллюстрации, примеры, разъяснения…
-развитие и установление обратных связей
-поведение
соціальних відхилень (девіантної поведінки)
Загальновідомо, що невід'ємною та надто важливою властивістю людської поведінки є її виборний характер. Свідома природа будь-якого людського вчинку найяскравіше проявляється саме в тому, що здійснення його є результатом вибору з-поміж численних вчинків, які змогла б здійснити особистість у конкретній ситуації.
У процесі вибору реалізується вся гама якостей особистості: засвоєна нею система цінностей, що визначає даний варіант поведінки як кращий або гірший порівняно з іншими можливими варіантами, її здібність діяти відповідно до того варіанта, який особистість визнає правильним, тощо.
Свобода вибору варіанта поведінки, зрозуміло, не безмежна. Особистість, яка робить вибір, завжди пов'язана різними обмеженнями, що їх можна поділити на дві основні групи. Перша з них — це варіанти поведінки, які об'єктивно недоступні особистості або які особистість визнає такими внаслідок обмеженості отриманої нею інформації та через це не бере до уваги під час вибору. Друга група обмежень охоплює варіанти поведінки, відомі особистості як доступні для вибору, але заборонені для неї. Якщо обмеження, які ми віднесли до першої групи, можуть бути як соціального, так і несоціального або змішаного походження, то природа обмежень другої групи завжди суть соціальна.
Заборона, яка покладається на ті чи інші варіанти поведінки, випливає з негативної оцінки цих варіантів громадською свідомістю, тобто являє собою об'єктивоване відображення громадської свідомості. Сукупність заборон, які впли-