Виконання рішення про вселення

Особу, яка має житло у власності або має право на користу­вання жилим приміщенням, може бути обмежено у реалізації своїх повноважень власника (володільця) неправомірними дія­ми інших осіб. Для захисту свого права особа може подати позов про усунення перешкод у користуванні річчю, яка пере­буває у власності чи іншому володінні особи.

Примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувана у приміщен­ня, вказане у виконавчому документі, та його проживання (перебування) в ньому.

Після одержання виконавчого документа про вселення стя­гувача державний виконавець встановлює строк для добровіль­ного його виконання боржником. У разі добровільного вико­нання рішення про вселення стягувач і боржник підписують акт, який передають державному виконавцеві разом із заявою стягувача про повернення йому виконавчого документа.

Якщо рішення про вселення стягувача у добровільному по­рядку не виконано, вселення здійснює примусово державний

виконавець. Він зобов'язаний письмово повідомити боржника і стягувача про день та час примусового вселення. Відсутність боржника, повідомленого про день та час вселення, не є пере­шкодою для виконання рішення про вселення.

У разі, якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про вселення стягувача, до нього застосовуються штрафні сан­кції (на боржника-фізичну особу — в розмірі від двох до де­сяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на поса­дових осіб — від десяти до двадцяти неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян і на боржника-юридичну особу — від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — ст. 88 Закону).

Вселення здійснюють у присутності понятих, із залученням працівників органів внутрішніх справ. Про виконання рішення про вселення стягувача державний виконавець складає акт, який підписують особи, які брали участь у виконанні цього рі­шення.

Поновлення виконавчого провадження. У разі подальшого перешкоджання боржником проживанню (перебуванню) стягу­вача у приміщенні, в яке його вселено, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлен­ня виконавчого провадження.

Якщо стягувач звернувся до державного виконавця із за­явою про відновлення виконавчого провадження з документа­ми, що підтверджують перешкоди в проживанні (акти житло­вих органів, органів внутрішніх справ та ін.), то державний виконавець, перевіряючи підстави для відновлення, може за­просити додаткові документи або провести вихід за місцем ви­конання рішення, про що складає відповідний акт (п. 8.5.5 Ін­струкції про проведення виконавчих дій). Якщо є підстави для відновлення виконавчого провадження, державний виконавець виносить відповідну постанову, яку затверджує начальник від­ділу ДВС. Якщо ж підстав для проведення повторного приму­сового вселення немає, державний виконавець також виносить постанову, яку затверджує начальник відділу ДВС, із зазначен­ням усіх мотивів відмови у відновленні виконавчого проваджен­ня. Ці постанови може бути оскаржено у 10-денний строк.

У разі поновлення виконавчого провадження державний ви­конавець має право повторно провести примусове вселення стягувача та застосувати до боржника подвійні штрафні санк­ції, передбачені ст. 87 Закону.

Відновити виконавче провадження державний виконавець має право один раз не пізніше 10 днів із моменту його закін­чення. Тому при винесенні постанови про закінчення виконав­чого провадження про примусове вселення він роз'яснює стягувачеві його право звернутися з заявою про відновлення ви­конавчого провадження протягом 10 днів з моменту отриман­ня ним постанови про закінчення виконавчого провадження (п. 8.5.9 Інструкції про проведення виконавчих дій).

Виконавче провадження не відновлюють і повторне приму­сове, вселення стягувача не провадять, якщо особа, яка пере­шкоджає його проживанню (перебуванню), не є боржником. Питання про вселення стягувача у цьому випадку вирішується в судовому порядку (ст. 80 Закону).