І вставленими компонентами
Словами,словосполученнями,реченнями
Розділові знаки у реченнях із вставними
Вставними є такі конструкції, за допомоги яких мовець виражає своє ставлення до висловленої думки. Вставними можуть бути слова, словосполучення й речення. Вони відрізняються між собою лише обсягом, ступенем поширеності й структурою: Може, мій вчинок — суцільна легковажність? (Загр.); Найважливіше, здається мені, для письменника протягом усього життя не втратити чуття с (Шості, спільності своєї особистої долі з долею народною (Гонч.); Хай ще син поспить у теплім ліжку. Хай усмішка на вустах цвіте, за сьогодні підросте він трішки. Кажуть, що у сні дитя росте! (Ткач).
За значенням вставні слова й словосполучення переділяються на такі групи:
а) слова й словосполучення, що виражають оцінку повідомлюваного (впевненість або невпевненість): без сумнівно, безперечно, без усякого сумніву, в усякому разі (випадку), напевно, дійсно, гадаю, зрозуміло, здається, очевидно, природно, припустімо, розуміється, зрозуміла річ, слід гадати, скажімо, сподіваюся. Сюди ж належать слова: було, буває, бувало, трапляється, як звичайно, як завжди, як водиться, які вказують на ступінь звичайності
викладених фактів;
б) вставні слова, що виражають почуття мовця, дають емоційну оцінку повідомлюваних фактів: на щастя, нажаль, на радість, на біду, ніде правди діти, нічого гріха таїти, чого доброго, на диво;
в) вставні слова. що вказують на порядок думок та їх зв'язок, послідовність викладу: по-перше, по-друге, з одного боку, з іншого боку, отже, нарешті, словом, одним словом, власне кажучи, можна сказати, передусім, наприклад, повторюю, підкреслюю, головним чином, проте, однак, крім того та ін.;
г) слова й словосполучення, що вказують на джерело інформації: кажуть, повідомляють, за повідомленням...,за даними..., за визначенням. , з погляду..., по-моєму, по-твоєму, пам'ятаю, на думку..-, ш словами;
д) вставні слова, що вказують на способи оформлення думок або характер висловлювання: взагалі, власне кажучи, одним словом, можна сказати, м'яко кажучи, так би мовити, що називається, як кажуть, якщо говорити правду та ін.;
є) вставні слова, звернені до співрозмовника або до читача з метою активізації його уваги до повідомлюваного: розумієте, бачиш, розумієш, уявіть, вірите, послухайте, погодьтеся, пробачте мені, дозвольте.
Від вставних слів, словосполучень і речень слід відрізняти вставлені компоненти, які є ширшою, але менш однорідною синтаксичною групою і щодо змісту, і щодо синтаксичної будови. З семантичного погляду вставлений компонент зумовлений прагненням мовця до яскравішого підтвердження висловленої думки новими варіантами особливих сприймань, оцінок, зіставлень, спостережень, уточнень. Ті чи інші значеннєві навантаження вставлених компонентів зазвичай ситуативні; додаткові пояснення, зауваження підказуються обставинами мовлення і психологічним плином думок мовця. Тому найпоширенішою функцією вставлених речень є уточнення, роз'яснення, доповнення змісту основного речення: Там батько, плачучи з дітьми (А ми малі були і голі), не витерпів лихої долі, помер на панщині (Шевч.).
Ряд вставлених компонентів зі значенням побіжних зауважень не пов'язується зі змістом основного речення:
Кінцем чобота допоможеш знічев'я йому (грибу)впасти на листяне ліжко (нащо навстоячки дрімати?).Вони можуть семантично співвідноситись як із членом основного речення або з його частиною, так і зі змістом речення в цілому: Віктор глянув на батька, на його довгі вуса, на примружені очі (їх так мружив тільки тато),і серце огорнули тепло і ніжність (Донч.); / полинець під ногами сивів, прогрітий сонцем, і деревій, це дике дитя степу, він теж: сивий (чомусь більшість трав степових мають сизувато-сивий відтінок, від сонця чи від чого вони посивіли?){Гонч.).
Вставні слова й словосполучення на письмі відділяються комами: Безперечно, осика відіграє вельми важливу роль у народній медицині (Бул:); Нарешті, без належного знання дохристиянських вірувань годі зрозуміти історію української культури та літератури, як давньої, так і нової... (митрополит Іларіон): Архаїчний і національний характер української хустки, на думку більшості дослідників, полягає саме в білому кольорі (Вороп.).
Залежно від контексту деякі слова {наприклад, звичайно, здається, нарешті, взагалі, безперечно, видно) можуть вживатися то як вставні, то як невставні. Пор.: Морозний сніг, блискучий та легкий. Здається,падає на серце прялю (Рил.); І мені осіння ніч короткою здається(Укр.).
Не є вставними й, отже, не відділяються комами такі слова: ніби, нібито, мовби, немовби, наче, неначе, все-таки, адже, от, навіть, між іншим, у кінцевому підсумку, буквально, майже, за традицією, при цьому, притому, якраз, як-не-як, тим часом, до того ж та ін.
Після сполучників перед вставним словом ставиться
кома: Чи просто мені щастить, чи, може,само наше життя таке вже стало врожайне повноголосними видатними людьми ? (Гонч.).
Якщо сполучник стоїть на початку речення, то він від вставного слова зазвичай не відділяється: А може, сад дрімає в мені, в моїй просвітленій душі (Серд.).
Якщо вставне слово стоїть після сполучника а, то кома після нього може ставитися і не ставитися: Коло творчих пошуків Володимира Івановича Вернадського таке, що з плином часу його ідеї не застарівають, а, навпаки,стають ще актуальнішими (З підручника).
Якщо в одному з двох вставних словосполучень, що повторюються, пропущене слово, тоді замість коми ставиться тире: Республіка повинна, і одного боку,задовольняти свої потреби в кадрах, а з іншого— на договірних основах задовольняти прохання близьких і далеких сусідів (Рус).
Вставні речення різних типів. що приєднуються за допомоги сполучників і сполучних слів, відділяються комами: Малишко, як меніздасться, зумів осягнути саму душу народної поезії, внутрішні закони її розвитку (Гонч.).
Вставлені конструкції (мова, словосполучення, речення), які передають додаткову інформацію, зауваження, відділяються найчастіше дужками: Відцвів воронець, облетіли на вітрах маки польові (рано вони зацвітають і швидко гаснуть),зате літо смагляве вже виглядає із-за кучугур (Гонч.).
Інколи дужки замінюються комами й тире, якими здебільшого відділяють ускладнені або складні вставлені компоненти: Зі скреготом і брязкотом у двір,— якщо те, що залишаюся, можна назвати двором,—в’їжджають два бульдозери (Довж.).
Вставлені конструкції, які граматично значно тісніше пов'язані з основним реченням, тобто немає потреби різко відмежовувати їх від основного речення, звичайно відділяються тире: Позбавити людину рідної мови — чи тозгідно з Ті волею, чи всупереч їй — аморально: це те ж саме, що підрізати коріння її духовності (Рус).
Якщо вставлене речення відділяється двома тире, то кома, яка повинна стояти на місці розриву, ставиться перед другим тире або вся вставлена конструкція відділяється комами з гире: Про літературу кажуть — нехай небуде це прийнято як тривіальність,— що література с дзеркалом життя (Смол.): Сьогодні устав рано, боявся проспати,— мама ще вдосвіта пішла на ферму,—похапцем зібрався і вже був рушив з двору, як згадав про квіти (Цюпа).
Якщо вставляється пряма мова без слів автора, то вона береться в лапки й відділяється дужками: Об’їздив батько далеких і близьких родичів, навіть вмостився в одну туристську групу («Подивлюся, як там за морями-океанами люд живе...») (Бол.).
Якщо крім прямої мови є ще слова автора, то лапок може не бути: Виявляється, вони встають нерано (Валеріан пізно працює! - пояснила товаришка Підмогильна), але пообіцяла зараз же Валеріана збудити (Смол.)
План— це заздалегідь накреслена програма заходів, що передбачає порядок, обсяг і термін здійснення їх.
Слово план іще може означати порядок розміщення частин якого-небудь викладу, його композицію.
За терміном виконання плани переділяються на:
• перспективні (охоплюють декілька років);
• річні (календарний, фінансовий, навчальний);
• піврічні (семестрові);
• квартальні;
• місячні;
• тижневі;
• щоденні.
Зміст плану викладається у формі тексту або таблиці. Кожний пункт плану складається з трьох обов'язкових частин:
• зміст роботи;
• термін виконання,
• відповідальні за виконання.
Плани підписуються особами, що відповідають за їх виконання, або керівником установи.
Затверджується план колегіальним органом або керівником установи (структурного підрозділу). Затверджені плани групуються у справах окремо від проекту їх.
Реквізити плану такі:
1. Гриф затвердження.
2. Назва документа.
3. Назва установи чи структурного підрозділу.
4. Заголовок (вказується термін, на який складено план).
5. Текст (зміст плану).
6. Підпис(и).
7. Дата складання.
Оголошення— це повідомлення про час і зміст нарад, засідань; необхідність виконати якусь роботу; потребу в заміщенні вакантної посади чи набір робочої сили та ін.
В оголошенні обов'язково вказується, хто й про що повідомляє; дата вирізняється іншим шрифтом; формулювання у тексті - стислі.
За змістом оголошення поділяються на: організаційні — оголошення про подію чи певний захід; рекламні — оголошення про навчання, послуги, роботу тощо.
За формою оголошення бувають: писані, мальовані, друковані в газетах, журналах, на окремих аркушах. До них належать афіші, що рекламують кінофільми, концерти, вистави тощо.
В оголошеннях, окрім чіткої мови, важливості теми, цікавості змісту, велике значення має оформлення: написання слів більшими й меншими літерами, добір кольорів, симетричність розташування повідомлень, а по
радіо й телебаченню — час повідомлень, чіткість вимови оригінальність композиції тексту.
За походженням розрізняють оголошення: службові-від підприємств, установ, навчальних закладів, фірм, агентств; особисті — від приватної особи чи групи осіб.
Повідомлення— це різновид службового листа, в якому викладено запрошення взяти участь в якійсь нараді, конференції, зборах.
У повідомленні повинні бути такі реквізити:
1. Дата її час засідання.
2. Місце засідання.
3. Його назва (тематика).
4. Порядок денний.
5. Прізвища доповідачів із кожного питання.
6. Прізвище й телефон відповідальної особи.
7. Спосіб проїзду до місця засідання.
Повідомлення підписує голова колегіального органу або керівник установи.