Особливості виконання рішень про накладення штрафу та конфіскацію майна. Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень
Порядок виконання рішення про накладення штрафу та конфіскацію майна визначено ст. 75 Закону, а також нормами спеціального кримінального законодавства (адміністративного, кримінально-виконавчого та ін.).
Особливості виконання вироку? суду про конфіскацію майна. Суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набранням ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання до відділу ДВС, про що сповіщає відповідну фінансову установу. Якщо у справі опису майна засудженого немає, надсилають довідку про те, що опису майна не проводити (ч. 1 ст. 48 КВК). Виконання покарання у вигляді конфіскації майна здійснює ДВС за місцезнаходженням майна відповідно до Закону.
Конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, у тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб'єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, враховуючи ті, що є на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління.
Не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому
на правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне засудженому та особам, які перебувають на його утриманні. Перелік майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком, визначено додатком до КК.
Конфісковуючи майно засудженого за вироком суду, державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, якщо виконавчий лист оформлено із дотриманням вимог ст. 19 Закону, до нього додано копії вироку суду, протоколу накладення арешту на майно і опису майна або протоколу про те, що немає майна, яке підлягає опису, або довідки суду про відсутність цих протоколів у кримінальній справі, а за потреби й копії постанови про накладення арешту на майно. Якщо ж майно конфіскують на підставі постанови суду (про притягнення до адміністративної відповідальності, застосування односторонньої чи відсутність реституції як наслідку недійсності правочину, вилучення предмета та знаряддя злочину), державному виконавцеві направляють постанову або виконавчий лист із протоколом вилучення майна, яке підлягає конфіскації.
Щоб виявити майно, яке підлягає конфіскації, державний виконавець негайно надсилає запити до органів державної податкової інспекції, банків та інших кредитних установ, органів ДАІ, БТІ, нотаріату тощо та перевіряє майновий стан боржника за останнім місцем його прописки, проживання, місцезнаходження майна (п. 7.6.5 Інструкції про проведення виконавчих дій).
У процесі виконання державний виконавець виявляє, описує і накладає арешт не тільки на майно, яке було внесено раніше до протоколу опису і арешту майна, складеного органами слідства, а й інше виявлене майно, що підлягає опису, про
що складає акт опису та арешту майна з указівкою попередньої оцінки майна (п. 7.6.6 Інструкції про проведення виконавчих дій). Не підлягає конфіскації майно, на яке за законом не може бути звернено стягнення (щодо вироку застосовується додаток до КК, щодо інших — додаток до Закону). Установивши розтрату, відчуження, підміну переданого на зберігання майна, державний виконавець складає про це акт, негайно готує подання про вирішення питання про притягнення винної особи до кримінальної відповідальності та надсилає його до органів прокуратури. До подання додає копії акта про те, що майна немає, вироку суду та протоколу опису й арешту майна органами попереднього слідства. Такі дії провадять також у випадку, якщо майно, що підлягає конфіскації, було виявлено та арештовано державним виконавцем. Указане виконавче
провадження державний виконавець тримає на контролі до вирішення питання по суті (п. 7.6.7 Інструкції про проведення виконавчих дій).
Вирок суду про конфіскацію вилученого в засудженого майна виконується в загальному порядку. Конфісковуючи вилучені у засудженого кошти та цінності, що зберігаються в органах досудового слідства, державний виконавець направляє йому копію виконавчого листа з розпорядженням, підписану начальником відділу ДВС та державним виконавцем. Таке виконавче провадження вважається закінченим за наявності підвердження про виконання розпорядження державного виконавця. Виконавчий лист з відміткою про виконання повертається до суду, що його видав (п. 7.6.9 Інструкції про проведення виконавчих дій).
Розмір виконавчого збору за виконавчими документами про конфіскацію майна залежить від розміру оцінки описаного та
арештованого державним виконавцем майна. Після виконання виконавчого документа про конфіскацію майна державний виконавець робить відповідні відмітки про виконання у виконавчому документі та повертає його відповідному суду (п. 7.6.14—7.6.15 інструкції про проведення виконавчих дій).
Особливості виконання вироку суду про накладення штрафу. Засуджений зобов'язаний сплатити штраф протягом місяця після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це відповідний суд шляхом надання документа про сплату штрафу.
У разі несплати засудженим штрафу у встановлений строк його стягує Держава виконавча служба на підставі виконавчого листа, виданого судом, який постановив вирок, із такими особливостями: у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не встановлює строку для добровільного виконання вироку суду; засуджений звільняється від сплати виконавчого збору. Якщо сплатити повний розмір штрафу неможливо, суд може замінити несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських або виправних робіт відповідно до кримінального законодавства (ст. 26 КВК). Після стягнення штрафу виконавчий лист із відміткою про виконання вироку повертається до суду, який постановив вирок (ст. 28 КВК).
Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень. Відповідно до законодавства про адміністративну відповідальність є види покарань, які реалізуються органами ДВС. Відповідно до ст. 24 КпАП ними є: штраф; оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; конфіскація (предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення), причому оплатне вилучення та конфіскацію може бути призначено і як основне, так і додаткове стягнення (ст. 25 КпАП).
Постанова про накладення адміністративного стягнення у
вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, визначеного ч. 1 ст. 307 КпАП (не пізніше п'ятнадцяти днів із дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови — не пізніше як через п'ятнадцять днів із дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення) (ст.ст. 299 і 307 КпАП).
Якщо особи віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, не мають самостійного заробітку, штраф стягують із батьків або осіб, які їх замінюють. Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, порушник вносить в установу банку, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України (ст. 307 КпАП). Постанову про накладення штрафу, за якою стягнення штрафу проведено повністю, з відміткою про виконання повертають органові (посадовій особі), який виніс постанову (ст. 310 КпАП).
Оплатне вилучення предмета. Предметом стягнення є предмет, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення (ст. 311 КпАП). Предмет, вилучений на підставі постанови про його оплатне вилучення, державний виконавець здає для реалізації в порядку, встановленому законом. Суми, виручені від реалізації оплатно вилученого предмета, відповідно до ст. 28 КпАП передають колишньому власникові з вирахуванням витрат, пов'язаних із проведенням виконавчих дій (ст. 312 КпАП).
Конфіскація предмета, грошей. Йдеться про предмет, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, та гроші, одержані внаслідок вчинення адміністративного правопорушення (ст. 313 КпАП). Законодавство про адміністративну відповідальність пе що виконання постанови про конфіскацію предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, здійснюється шляхом вилучення конфіскованого предмета і примусового безоплатного звернення цього предмета у власність держави (ст. 314 КпАП). Однак фактично ця діяльність з виконання полягає у реалізації предмета, відрахуванні коштів на проведення виконавчих дій і внесення коштів, які вилучено у дохід держави.
Під час виконання рішення суду про конфіскацію майна, вилученого митними органами, державний виконавець протягом десяти днів із дня відкриття виконавчого провадження проводить опис та арешт майна, що підлягає конфіскації, попередивши про це митний орган не пізніше ніж за п'ять днів про час проведення такої дії. Акт опису та арешту майна державний виконавець складає у присутності понятих за участю представника митного органу.
Відшкодування збитків, заподіяних адміністративним правопорушенням. Майнову шкоду має бути відшкодовано порушником не пізніше ніж через п'ятнадцять днів із дня вручення йому копії постанови (ст. 285 КпАП), а в разі оскарження або опротестування такої постанови — не пізніше п’ятнадцяти днів із дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення. У разі невиконання постанови по справі про адміністративне правопорушення в частині відшкодування майнової шкоди у строк, установлений законом, її надсилають для стягнення збитків у порядку виконавчого провадження (ст.ст. 329 і 330 КпАП).
Глава 9. ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ У НЕМАИНОВИХ СПРАВАХ