Особливості виконання рішень про накладення штрафу та конфіскацію майна. Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень

Порядок виконання рішення про накладення штрафу та конфіс­кацію майна визначено ст. 75 Закону, а також нормами спеціального кримінального законодавства (адміністративного, кримі­нально-виконавчого та ін.).

Особливості виконання вироку? суду про конфіскацію майна. Суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове по­карання конфіскацію майна, після набранням ним законної си­ли надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання до відділу ДВС, про що сповіщає відпо­відну фінансову установу. Якщо у справі опису майна засудже­ного немає, надсилають довідку про те, що опису майна не проводити (ч. 1 ст. 48 КВК). Виконання покарання у вигляді конфіскації майна здійснює ДВС за місцезнаходженням майна відповідно до Закону.

Конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, у тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб'єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, враховуючи ті, що є на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління.

Не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому

на правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне засудженому та особам, які перебувають на його утриманні. Перелік майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком, визначено додатком до КК.

Конфісковуючи майно засудженого за вироком суду, державний виконавець виносить постанову про відкриття вико­навчого провадження, якщо виконавчий лист оформлено із до­триманням вимог ст. 19 Закону, до нього додано копії вироку суду, протоколу накладення арешту на майно і опису майна або протоколу про те, що немає майна, яке підлягає опису, або довідки суду про відсутність цих протоколів у криміналь­ній справі, а за потреби й копії постанови про накладення ареш­ту на майно. Якщо ж майно конфіскують на підставі постано­ви суду (про притягнення до адміністративної відповідальності, застосування односторонньої чи відсутність реституції як наслідку недійсності правочину, вилучення предмета та знаряддя злочину), державному виконавцеві направляють постанову або виконавчий лист із протоколом вилучення майна, яке під­лягає конфіскації.

Щоб виявити майно, яке підлягає конфіскації, державний виконавець негайно надсилає запити до органів державної податкової інспекції, банків та інших кредитних установ, органів ДАІ, БТІ, нотаріату тощо та перевіряє майновий стан боржни­ка за останнім місцем його прописки, проживання, місцезна­ходження майна (п. 7.6.5 Інструкції про проведення виконав­чих дій).

У процесі виконання державний виконавець виявляє, опи­сує і накладає арешт не тільки на майно, яке було внесено ра­ніше до протоколу опису і арешту майна, складеного органа­ми слідства, а й інше виявлене майно, що підлягає опису, про

що складає акт опису та арешту майна з указівкою попередньої оцінки майна (п. 7.6.6 Інструкції про проведення виконав­чих дій). Не підлягає конфіскації майно, на яке за законом не може бути звернено стягнення (щодо вироку застосовується додаток до КК, щодо інших — додаток до Закону). Установив­ши розтрату, відчуження, підміну переданого на зберігання майна, державний виконавець складає про це акт, негайно готує подання про вирішення питання про притягнення винної особи до кримінальної відповідальності та надсилає його до органів прокуратури. До подання додає копії акта про те, що майна немає, вироку суду та протоколу опису й арешту майна органами попереднього слідства. Такі дії провадять також у випадку, якщо майно, що підлягає конфіскації, було виявлено та арештовано державним виконавцем. Указане виконавче

провадження державний виконавець тримає на контролі до ви­рішення питання по суті (п. 7.6.7 Інструкції про проведення виконавчих дій).

Вирок суду про конфіскацію вилученого в засудженого майна виконується в загальному порядку. Конфісковуючи вилучені у засудженого кошти та цінності, що зберігаються в органах досудового слідства, державний виконавець направляє йому копію виконавчого листа з розпорядженням, підписану начальником відділу ДВС та державним виконавцем. Таке ви­конавче провадження вважається закінченим за наявності підвердження про виконання розпорядження державного вико­навця. Виконавчий лист з відміткою про виконання поверта­ється до суду, що його видав (п. 7.6.9 Інструкції про прове­дення виконавчих дій).

Розмір виконавчого збору за виконавчими документами про конфіскацію майна залежить від розміру оцінки описаного та

арештованого державним виконавцем майна. Після виконання виконавчого документа про конфіскацію майна державний ви­конавець робить відповідні відмітки про виконання у виконавчому документі та повертає його відповідному суду (п. 7.6.14—7.6.15 інструкції про проведення виконавчих дій).

Особливості виконання вироку суду про накладення штра­фу. Засуджений зобов'язаний сплатити штраф протягом місяця після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це відповідний суд шляхом надання документа про сплату штрафу.

У разі несплати засудженим штрафу у встановлений строк його стягує Держава виконавча служба на підставі виконавчо­го листа, виданого судом, який постановив вирок, із такими особливостями: у постанові про відкриття виконавчого провад­ження державний виконавець не встановлює строку для доб­ровільного виконання вироку суду; засуджений звільняється від сплати виконавчого збору. Якщо сплатити повний розмір штрафу неможливо, суд може замінити несплачену суму штра­фу покаранням у виді громадських або виправних робіт відповідно до кримінального законодавства (ст. 26 КВК). Після стяг­нення штрафу виконавчий лист із відміткою про виконання вироку повертається до суду, який постановив вирок (ст. 28 КВК).

Виконання постанов про накладення адміністративних стяг­нень. Відповідно до законодавства про адміністративну відпо­відальність є види покарань, які реалізуються органами ДВС. Відповідно до ст. 24 КпАП ними є: штраф; оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; конфіскація (предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержа­них внаслідок вчинення адміністративного правопорушення), причому оплатне вилучення та конфіскацію може бути при­значено і як основне, так і додаткове стягнення (ст. 25 КпАП).

Постанова про накладення адміністративного стягнення у

вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закін­чення строку, визначеного ч. 1 ст. 307 КпАП (не пізніше п'ят­надцяти днів із дня вручення постанови про накладення штра­фу, а в разі оскарження або опротестування такої постано­ви — не пізніше як через п'ятнадцять днів із дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення) (ст.ст. 299 і 307 КпАП).

Якщо особи віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, не мають само­стійного заробітку, штраф стягують із батьків або осіб, які їх замінюють. Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, порушник вносить в установу банку, за ви­нятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопору­шення, якщо інше не встановлено законодавством України (ст. 307 КпАП). Постанову про накладення штрафу, за якою стягнення штрафу проведено повністю, з відміткою про вико­нання повертають органові (посадовій особі), який виніс по­станову (ст. 310 КпАП).

Оплатне вилучення предмета. Предметом стягнення є предмет, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'­єктом адміністративного правопорушення (ст. 311 КпАП). Предмет, вилучений на підставі постанови про його оплатне вилучення, державний виконавець здає для реалізації в порядку, встановленому законом. Суми, виручені від реалізації оплатно вилученого предмета, відповідно до ст. 28 КпАП пе­редають колишньому власникові з вирахуванням витрат, по­в'язаних із проведенням виконавчих дій (ст. 312 КпАП).

Конфіскація предмета, грошей. Йдеться про предмет, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адмініст­ративного правопорушення, та гроші, одержані внаслідок вчи­нення адміністративного правопорушення (ст. 313 КпАП). За­конодавство про адміністративну відповідальність пе що виконання постанови про конфіскацію предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, здійснюється шляхом ви­лучення конфіскованого предмета і примусового безоплатного звернення цього предмета у власність держави (ст. 314 КпАП). Однак фактично ця діяльність з виконання полягає у реалізації предмета, відрахуванні коштів на проведення виконавчих дій і внесення коштів, які вилучено у дохід держави.

Під час виконання рішення суду про конфіскацію майна, вилученого митними органами, державний виконавець протя­гом десяти днів із дня відкриття виконавчого провадження проводить опис та арешт майна, що підлягає конфіскації, по­передивши про це митний орган не пізніше ніж за п'ять днів про час проведення такої дії. Акт опису та арешту майна дер­жавний виконавець складає у присутності понятих за участю представника митного органу.

Відшкодування збитків, заподіяних адміністративним пра­вопорушенням. Майнову шкоду має бути відшкодовано поруш­ником не пізніше ніж через п'ятнадцять днів із дня вручення йому копії постанови (ст. 285 КпАП), а в разі оскарження або опротестування такої постанови — не пізніше п’ятнадцяти днів із дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення. У разі невиконання постанови по справі про адміністративне правопорушення в частині відшкодування майнової шкоди у строк, установлений законом, її надсилають для стягнення збитків у порядку виконавчого провадження (ст.ст. 329 і 330 КпАП).

Глава 9. ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ У НЕМАИНОВИХ СПРАВАХ