Класифікація листів

ДОВІДКОВО-ІНФОРМАЦІЙНІ ДОКУМЕНТИ

Вживання апострофа

Апостроф— орфограма не буквена. Це — графічний знак, який не позначає звука. Ним передають на письмі роздільну вимову губних приголосних та р і к (у прізви­щах та іменах).

І. Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї:

1.Після літер, що позначають губні тверді приголосні
звуки, якщо перед ними немає приголосного (крім р),
який належав би до кореня: солов'їний, сім 'я, м 'ята, п 'ят-
ниця, зв'язати, верб'я, торф'яний.

2. Після р у кінці складу: довір 'я, сузір’я, матір'ю, пір’їна.

3. Після префіксів, шо закінчуються буквою на позна­чення приголосного звука: без'ядерний, об'єднаний, з'єд­нати, під'їжджати, роз'яснити.

4. Після к у словах Лук 'ян, Лук 'янівка, Лук 'яненко, Лук 'яннук.

5. У складних словах, перша частина яких закінчуєть­ся на приголосний: двох'ярусний, пів'яблука.

II. Апостроф не ставиться:

1. Після б, п, в, м, ф, що позначають тверді губні звуки, якщо перед ними стоїть інша, крім/?, літера на позначен­ня кореневого приголосного звука: Святослав, святко­вий, тьмяний, морквяний, медвяний (але: черв'як, верб'я).

2. Після букви р, що позначає м'який приголосний на
початку слова чи в середині складу: порятунок, рясний,
гарячий, буряк.

Лист — це поширений вид документації, один із спо­собів обміну інформацією.

Службові листи належать до головних засобів вста­новлення офіційних, службових контактів між підпри­ємствами, організаціями, установами, фірмами та закла­дами. Мета їх — пояснити, переконати, поінформувати і спонукати адресата до певної дії.

За функціональними ознаками службові листи поді­ляють на такі, що потребують відповіді, й такі, що її не потребують.

До листів, що потребують відповіді, належать:

• листи-прохання;

• листи-звернення;

• листи-пропозиції;

• листи-запити;

• листи-вимоги.

До листів, що не потребують відповіді, належать:

• листи-попередження;

• листи-нагадування;

• листи-підтвердження;

• листи-відмови;

• супровідні листи;

• гарантійні листи;

• листи-повідомлення;

• листи-розпорядження.

За кількістю адресатів розрізняють звичайні, цирку­лярні й колективні листи. Звичайний лист надсилають на адресу однієї інстанції, циркулярний лист - низці установ, колективний лист – на одну адресу. Але пишуть його від імені керівників кількох установ.