Арешт майна. Вилучення та зберігання арештованого манна

Арешт майна.— це дія державного виконавця, що полягає в описі майна боржника, визначеного у виконавчому документі, або ж достатнього для виконання рішення, накладенні заборони на його відчуження, у разі необхідності у його вилученні.

Арешт майна, як правило, є складовою загального порядку звернення стягнення на майно боржника, хоча іноді цією дією завершується усе виконавче провадження за виконавчим доку­ментом (наприклад, у разі забезпечення позову або застосуван­ня запобіжних заходів).

Арешт на майно боржника може накладати державний ви­конавець шляхом:

винесення постанови про відкриття виконавчого провад­ження, яка накладає арешт на майно боржника та оголошує заборону його відчуження;

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що є на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголо­шення заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Державний виконавець за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна борж­ника та оголошення заборони на його відчуження може наклас­ти арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов’язаних із проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно. За потреби постанову, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає до органу нотаріату чи інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборон на його відчуження. дно боржника або на окремо визна-[отреби постанову,

якою накладено

заборону

чуження, державний виконавець надсилає до органу нотаріату

інших

реєстр заборони на його відчуження (ст. 55 Закону).

арешт

чи майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилають боржникові та іншим заінтересованим особам.

Постанову державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника боржник може оскаржити начальникові відповідного відділу ДВС або до суду у 10-денний строк.

Про проведення опису і накладення на нього арешту дер­жавний виконавець складає акт опису й арешту майна борж­ника. Під час проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатись ним, а у разі потреби – обмежити право користування ним або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті. Види, обсяги і строк обмеження встановлює державний виконавець у кожному конкретному випадку.

Арешт та опис майна боржника проводять за обов'язкової ігоисутності понятих. В окремих випадках може бути залучено й інших учасників, наприклад експертів, спеціалістів.

Арешт застосовують:

1) для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або настіпній реалізації;

2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника;

3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачеві та перебуває у нього чи в інших осіб.

Арештоване майно з метою наступної передачі його для реалізації вилучають у строк, встановлений державним виконав­цем, але не раніше, ніж через п'ять днів після накладення арешту. Цей строк передбачено для захисту прав осіб, які вва­жають дії державного виконавця щодо опису та накладення арешту на майно неправомірними, — вони можуть подати по­зов про виключення майна з опису. Державний виконавець зо­бов'язаний подбати про забезпечення умов реалізації майна боржника, які не обмежують його законних інтересів.

Щодо окремих видів майна законом встановлено особливо­сті застосування арешту на нього. Наприклад, продукти та ін­ші речі, що швидко псуються, вилучають і передають для про­дажу негайно після накладення арешту. У спеціальному по­рядку здійснюється арешт цінних паперів, ювелірних та інших побутових виробів із золота, срібла, платини і металів плати­нової групи, дорогоцінного каміння і перлів, а також лому і окремих частин таких виробів.

На окремі види майна заборонено накладати арешт, вони не можуть бути об'єктом стягнення у грошових зобов'язаннях. Зокрема, додатком до Закону визначено перелік видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконав­чими документами. Це такі види майна та предмети, що нале­жать боржникові на праві власності чи є його часткою у спіль­ній власності, необхідні для боржника, членів його сім'ї та осіб, які перебувають на його утриманні: 1) носильні речі та предмети домашнього вжитку, необхідні

боржникові та особам, які перебувають на його утриманні:

а) одяг — на кожну особу: одне літнє або осіннє пальто, одне зимове пальто або кожух, один зимовий костюм (для жі­нок — два зимових плаття), один літній костюм (для жі­нок — два літніх плаття), головні убори по одному на кож­ний сезон. Для жінок, крім того, дві літні хустки, одна теп­ла хустка (або шаль) та інший одяг, зношений більше, ніж на 50 відсотків;

б) взуття у кількості по одній парі літнього, осіннього, зимо­вого та інше взуття, зношене більше, ніж на 50 відсотків;

в) білизна у кількості двох змін на кожну особу;

г) постіль (матрац, подушка, два простирадла, дві наволочки, ковдра) і два особистих рушника на кожну особу;

ґ) необхідний кухонний посуд;

д) один холодильник на сім'ю;

є) меблі — по одному ліжку та стільцю на кожну особу, один стіл, одна шафа на сім'ю (крім меблевих гарнітурів, на які може бути звернено стягнення);

ж) всі дитячі речі;

2) продукти харчування, потрібні для особистого споживання боржникові, членам його сім'ї та особам, які перебувають на його утриманні, — на три місяці;

з) паливо, потрібне боржникові, членам його сім'ї та особам, які перебувають на його утриманні, для готування їжі та обігрівання приміщення — протягом шести місяців;

4) одна корова, а якщо корови немає — одна телиця; якщо немає ні корови, ні телиці — одна коза, вівця чи свиня — в осіб, які займаються сільським господарством;

5) корм для худоби, який не підлягає вилученню в кількості, потрібній до початку вигону худоби на пасовище або до збору нових кормів;

6) насіння, потрібне для чергових посівів (осіннього і весня­ного) та незнятий урожай — у осіб, які займаються сільсь­ким господарством (за винятком земельних ділянок, на які накладено стягнення);

7) інструменти, необхідні для особистих професійних занять (швейні, музичні та інші).

Також не підлягає зверненню стягнення майно, набуте в силу ч. 1 ст. 190 СК. Той із батьків, із ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку із передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо). Набувачем права власності на неру­хоме майно є сама дитина або дитина і той із батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності на це майно.

Відповідно до ст. 62 Закону на майно, щодо якого встанов­лено іпотеку чи накладено заборону на відчуження, не може бути звернено стягнення для задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями згідно із Законом України "Про іпо­течне кредитування, операції з консолідованим іпотечним бор­гом та іпотечні сертифікати"1 від 19 червня 2003 р.

Якщо боржник є співвласником речі, то державний викона­вець може звернути стягнення на неї тільки після визначення частки боржника. За спільної часткової власності її підтверд­жують правовстановлюючі документи. У випадку, якщо річ перебуває на праві спільної сумісної власності, то визначення частки може здійснюватися за домовленістю співвласників або рішенням суду, зокрема, шляхом виділення частки майна в на­турі або отримання грошової компенсації. Частку у спільній власності для потреб виконання рішення може визначити суд за поданням державного виконавця (ст. 5 Закону). Таке подан­ня має бути розглянуто з обов'язковим викликом у судове за­сідання не лише державного виконавця, боржника, стягувача й прокурора (у випадках здійснення останнім представництва ін-тересів громадянина або держави в суді), а й учасників спіль­ної власності на майно та з додержанням вимог ст. 29 ЦПК щодо допустимості засобів доказування (п. 12 постанови Пле­нуму Верховного Суду України № 14 від 26 грудня 2003 р.).

Це питання суд вирішує у десятиденний строк із повідом­ленням сторін та інших заінтересованих осіб, при чому їх не­явка не перешкоджає розгляду подання (ст. 379 ЦПК 2004 р.).

Оцінка майна боржника. її проводить державний виконавець, якщо вартість майна не перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за ринковими цінами, які діють на день проведення оцінки, крім випадків, якщо оцінку провадять за регульованими цінами, а також у разі оцінки не­рухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден.

Якщо оцінити окремі предмети складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна борж­ника на реалізацію за оцінкою, проведеною державним вико­навцем, останній запрошує експерта (спеціаліста) для визна­чення вартості майна. Витрати на призначення експерта несе сторона, яка оспорює оцінку майна, проведену державним виконавцем.

Для проведення оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських, річкових суден та майна, вар­тість якого перевищує сто неоподатковуваних мінімумів дохо­дів громадян, державний виконавець залучає оцінювача, що діє відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 р.

Державний виконавець про оцінку арештованого майна повідомляє сторони, які мають право оскаржити оцінку майна до суду в 10-денний строк із дня отримання повідомлення (ст. 57 Закону).

Звільнення майна з-під арешту, зняття арешту.Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про ви

знання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

У разі прийняття судом рішення про звільнення майна з-під арешту або сплати боржником повної суми боргу за ви­конавчим документом до реалізації арештованого майна боржника, майно звільняється з-під арешту за постановою держав­ного виконавця не пізніше наступного дня, коли останньому стало відомо про такі обставини. Копію цією постанови надси­лають боржникові та до органу (установи), якому було наді­слано для виконання постанову про накладення арешту на майно боржника.

Майно боржника може бути звільнено з-під арешту за по­становою начальника відповідного відділу ДВС, якому підпорядкований державний виконавець, якщо під час розгляду від­повідної скарги боржника виявлено порушення встановленого порядку накладення арешту. Копія постанови начальника від­ділу ДВС про звільнення майна боржника з-під арешту не пізніше наступного після її винесення дня надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту, а про відмову у звільненні майна боржника з-під арешту — боржни­кові.

За наявності письмового висновку експерта щодо неможли­вості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв’язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або якщо витрати, пов'язані зі зверненням на нього стягнення, перевищать грошову суму, щ яку його може бути реалізовано, майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постано­вою державного виконавця, яку затверджує начальник відповід­ного відділу ДВС. Копію цієї постанови не пізніше наступного після н винесення дня надсилають сторонам та до відповідно­го органу (установи) для зняття арешту.

У всіх інших випадках по незакінчених виконавчих провад­женнях арешт із майна чи коштів може бути знято за рішен­ням суду. Арешт може бути знятий і самим державним вико­навцем. Зокрема, відповідно до ст. 61 Закону, якщо немає документів, що характеризують об’єкт нерухомості, що перебуває у боржника, у зв’язку з чим його не можливо підготувати до реалізації, такі документи готують у встановленому порядку за рахунок коштів стягувача. Якщо стягував у 20-денний строк із дня одержання відповідного повідомлення державного виконавця не авансує витрати на виготовлення документів, що характеризують об’єкт нерухомості, арешт з нього знімається.

 

Глава 7. ОСОБЛИВОСТІ ЗВЕРНЕННЯ СТЯГ­НЕННЯ НА ОКРЕМІ ВИДИ МАЙНА