Право на звернення про виконання рішення
Передумовою для початку діяльності державного виконавця щодо проведення виконавчих дій (відкриття виконавчого провадження) є наявність права на звернення про виконання, яке підтверджує відповідний виконавчий документ. Крім цього, стягувач, який бажає реалізувати своє право на звернення виконавчого документа до виконання, повинен дотриматися порядку його реалізації, а саме: мати відповідний обсяг дієздатності; звернутися до належного відділу ДВС у межах строків пред'явлення виконавчого документа до виконання (виконавчої давності).
Право на звернення із заявою про відкриття виконавчого провадження має стягувач або його представник (законний чи договірний). Це повноваження є виявом принципу диспозитивності, однак його може бути стимульовано діяльністю уповноважених на те органів та осіб.
Наприклад, правом на звернення із заявою про відкриття виконавчого провадження наділено прокурора, за умови його представництва інтересів громадянина або держави в суді (ст. 18 Закону). У випадках, передбачених законом, суд зобов'язаний переслати виконавчий документ до державного виконавця, а саме, якщо йдеться про захист інтересів держави чи дію принципу публічності.
Відповідно до п. 3.1 Інструкції про проведення виконавчих дій виконавче провадження відкривається у разі надходження виконавчих документів: із судів щодо справ про стягнення аліментів, про відшкодування збитків, завданих злочином, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я або втратою годувальника, про стягнення грошових сум із посадових осіб, винних у незаконному звільненні чи переведенні працівників або в невиконанні рішення суду про поновлення на роботі, про конфіскацію майна, а також про стягнення сум до державного бюджету; із відділів ДВС та інших органів (посадових осіб), яким згідно з законом надано право приймати рішення, що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, групи вимог щодо виконавчих документів. По-перше, це вимоги держави, по-друге, це соціально зумовлені вимоги, які визначають дію принципу публічності (державного сприяння у реалізації та захисту прав фізичних та юридичних осіб).
Подання заяви за місцем виконання. Відповідно до ст. 20 Закону виконавчі дії провадить державний виконавець за місцем проживання, роботи боржника або за місцеперебуванням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома відділами ДВС, які можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачеві.
Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, провадить державний виконавець за місцем здійснення таких дій.
Державний виконавець має право проводити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, що є на рахунках та вкладах боржника в установах банків чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитаріях на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Якщо у процесі виконавчого провадження змінилися місце проживання чи місцеперебування боржника, місце його роботи або з'ясувалося, що майна боржника, на яке можна звернути стягнення, немає, державний виконавець негайно складає про це акт і не пізніше наступного дня надсилає виконавчий документ разом із копією цього акта до відділу ДВС за новим місцем проживання чи місцеперебуванням боржника, місцем його
роботи чи місцем перебування майна боржника, про що одночасно повідомляє стягувача та орган, який видав виконавчий документ.
Якщо у процесі виконавчого провадження з'ясувалося, що майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, недостатньо для повного задоволення вимог стягувача, однак майно боржника виявлено на території іншого відділу ДВС, державний виконавець звертає стягнення на таке майно в порядку, передбаченому Законом, за погодженням з начальником відділу ДВС, якому він підпорядкований, та за умови, якщо стягувач авансує витрати на організацію і проведення виконавчих дій. Про вчинення виконавчих дій на території іншого відділу ДВС державний виконавець повідомляє начальника цього відділу. У разі, якщо стягувач не здійснить авансування витрат на організацію і проведення виконавчих дій на території іншого відділу ДВС, державний виконавець звертає стягнення на наявне майно боржника і після розподілу стягнутих коштів, у разі їх недостатності для повного задоволення вимог стягувача, направляє виконавчий документ до відділу ДВС за місцеперебуванням іншого майна боржника.
Порядок передачі виконавчого провадження з одного органу ДВС до іншого, від одного державного виконавця до іншого здійснюється у порядку, встановленому наказом Мінюсту від 17 травня 2004 р. Також допускається вчинення виконавчих дій на території, на яку не поширюється юрисдикція відповідного відділу ДВС, причому розрізняють порядок отримання такого дозволу залежно від того, чи відділ ДВС є в межах області чи поза межами області, але у межах території України.
Пред'явлення виконавчого документа у межах виконавчої давності. У разі порушення встановленого строку виноситься постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження.