Ухвали, постанови господарських судів у випадках, пе­редбачених законом.

Їх застосовують у тому разі, якщо не видається наказ гос­подарського суду. Щодо названих ухвал встановлено загальні правила стосовно складання судових постанов із урахуванням особливостей, пов'язаних із подальшим їх примусовим вико­нанням (забезпечення позову, застосування запобіжних заходів тощо).

Виконавчі написи нотаріусів.

Відповідно до ст. 89 Закону України "Про нотаріат" вико­навчий напис вчинюється на документах, що посвідчують за­боргованість, і має містити такі реквізити:

- дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;

- найменування та адреса стягувача;

- найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб);

- строк, за який провадиться стягнення;

- суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підляга­ють витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення;

- розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;

- номер, за яким виконавчий напис зареєстровано.

Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нота­ріуса.

Посвідчення комісій з трудових спорів.

У разі невиконання власником або уповноваженим ним ор­ганом рішення комісії з трудових спорів у встановлений строк (ст. 229 КЗпП) комісія з трудових спорів підприємства, уста­нови, організації видає працівникові посвідчення, що має силу

виконавчого листа.

У посвідченні має бути вказано: найменування органу, який виніс рішення щодо трудового спору, дату його прийняття і видачі посвідчення; прізвище, ім'я та по батькові праців­ника; рішення по суті спору. Посвідчення засвідчується підпи­сом голови або заступника голови комісії з трудових спорів підприємства, установи, організації та печаткою комісії. Посвід­чення не видається, якщо працівник чи власник або уповнова­жений ним орган звернувся у встановлений ст. 228 КЗпП строк із заявою про вирішення трудового спору до районного (міського) місцевого суду. На підставі посвідчення, пред'явле­ного не пізніше тримісячного строку, держаний виконавець виконує рішення у примусовому порядку (ст. 230 КЗпП).

До другої групи виконавчих документів слід віднести ті, які водночас є підставами виконання. Тому особливу увагу приді-ляють процесуальному (процедурному) оформленню таких ви­конавчих документів.

Постанови органів (посадових осіб), уповноважених роз­глядати справи про адміністративні правопорушення у ви­падках, передбачених законом.

Наприклад, виконавчим документом є постанова про від­шкодування майнових збитків, заподіяних адміністративним правопорушенням, обов'язковою вимогою до якого є встановлення строку на його виконання. Відповідно до ст. 329 КпАП майнову шкоду має бути відшкодовано порушником не пізніше ніж через п'ятнадцять днів із дня вручення йому копії по­станови (ст. 285), а в разі оскарження або опротестування такої постанови— не пізніше ніж через п'ятнадцять днів із дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.

Рішення органів державної влади, прийняті з питань во­лодіння і користування культовими будівлями та майном.

Рішення центральних та місцевих органів у справах релігій приймаються у порядку, встановленому положенням про від­повідне відомство, законами "Про місцеві державні адмініст­рації", "Про свободу совісті та релігійні організації"".

Рішення Антимонопольного комітету України та його те­риторіальних відділень у передбачених законом випадках.

Згідно зі ст. 56 Закону України "Про захист економічної кон­куренції"" рішення (витяг із нього за винятком інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним держав­ним уповноваженим Антимонопольного комітету України, го­ловою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку або доводиться до відома в інший спосіб.