Посередницьке.

В основному є дві моделі підприємницького бізнесу (рис.1. 2):

класична - орієнтується на максимізацію віддачі від ресурсів, які має підприємство (фірма, організація);

інноваційна- передбачає використання будь-яких можливостей (у межах закону) для підприємництва, навіть якщо власних ресурсів для цього недостатньо. Найчастіше ці моделі використовують у поєд­нанні.

В сучасних умовах в таких країнах, як США, Німеччина підприємництво

забезпечує робочими місцями близько 60 - 70 % всіх зайнятих громадян, половина з яких є дрібними підприємцями.

Споживчий бізнес- масове явище в ринкових відносинах, оскіль­ки він, по-перше, здійснюється всіма громадянами, на противагу під­приємницькому бізнесу, відображує загальну участь людей у системі ділових відносин. По-друге, споживчий бізнес показує зацікавленість людей у кінцевих результатах виробництва Ця діяльність безпосе­редньо спрямована на пошук найкращих умов для досягнення цих результатів. По-третє, споживчий бізнес є одночасно і силою, яка врівноважує і стимулює підприємницький бізнес, примушуючи під­приємців не тільки враховувати заходи споживачів, а і сприймати їх як партнерів по ділових зв'язках. По-четверте, учасниками споживчо­го бізнесу виступають і підприємці - як споживачі продукції інших фірм.

Основою споживчого бізнесу є приватна власність на предме­ти споживання і послуги.

Трудовий бізнес - це бізнес громадян, які працюють за наймом. Як і споживачі, вони є не пасивною стороною в угодах з підприємцями, а рівноправними учасниками відносин з ними. Діловий інтерес най­маних працівників - одержання доходів - реалізується працею у під­приємницькій фірмі на контрактній або іншій основі. Якщо для під­приємців виграшем в угодах є кінцевий доход фірми після збуту про­дукції, то для найманих працівників - особистий доход, який вони одержують за виконання своїх посадових обов'язків.

Основу трудового бізнесу становить приватна власність на робочу силу.

Державний бізнесздійснюють державні органи, які також безпосе­редньо виходять на ринок з діловими пропозиціями. При цьому органи є рівноправними партнерами інших учасників ділових відносин. Проте діловий інтерес держави не може не відрізнятися від ділових інтере­сів інших суб'єктів. Основою ділового інтересу держави є потреба у здійсненні пріоритетних загальнодержавних науково-технічних, на­уково-виробничих (як правило, науко- і капіталомістких) та інших про­грам, здатних принести користь державі і його громадянам.

(Рис. 1. 2.)